РОЛЬ МУЗЕЇВ У СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ ТА ЕКОНОМІЧНОМУ ЖИТТІ КРАЇНИ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

 

Анотація

 

В аналітичній записці проаналізовано  досвід європейських країн щодо можливостей використання потенціалу музеїв для реалізації освітніх і наукових програм, розвитку культурного туризму. Сформовано пропозиції щодо можливостей застосування відповідних практик в українських умовах.

 

РОЛЬ МУЗЕЇВ У СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ ТА ЕКОНОМІЧНОМУ ЖИТТІ КРАЇНИ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

 

В європейських країнах сфера культури вважається не тільки соціокультурною складовою в житті суспільства, але й являє собою важливий чинник соціально-економічного розвитку, розглядається як один із факторів формування конкурентоспроможності країни в сучасному глобалізованому світі. На культуру дивляться як на складову в розв’язанні економічних, політичних і соціальних проблем.

Музеї – багатофункціональні заклади соціальної інформації, які призначені для збереження культурно-історичних та природничо-наукових цінностей, накопичення та поширення знань через вивчення і демонстрацію унікальних пам’яток матеріальної культури. Міжнародна рада музеїв (ICOM), Міжнародна рада з питань пам’яток і визначних місць (ICOMOS), Панєвропейська федерація культурної спадщини (Europa Nostra) координують зусилля країн з проблем використання музеїв, пам’яток історії та культури в туризмі в Європі та світі в цілому, що сприяє соціокультурному та економічному розвитку країн та регіонів, розвиває міжкультурний діалог. Моральний кодекс музеїв ICOM стверджує, що чільне призначення музейних закладів – надавати послуги суспільству.

Нова соціальна роль музеїв

Зарубіжні музеї ведуть пошук свого місця в багатоманітному культурному просторі. Музеї перетворюються на важливі осередки освіти і навчання, оскільки саме вони забезпечують доступ до національної культурної та природної спадщини людям різного фаху та віку. Вагомість цієї ролі базується на спроможності музеїв надавати громадськості інтерактивну, предметну й ідейну платформи для глибшого пізнання своєї етнічної ідентичності, нації та всього світу. У Міжнародний день музеїв ICOM анонсувало 2008 рік під гаслом „Музеї як чинник соціальних змін та розвитку” (Museums as Agents of Social Change and Development”).

У музейній сфері розвинених країн активно проводяться музеологічні дослідження задля визначення чільних напрямків музейної справи в сучасному середовищі, акцентування вагомості інтерактивності як засобу розвитку музейного закладу, окреслення різних шляхів взаємодії музеїв, зокрема створення мережі, що охоплює музеї різних рівнів і типів: національні, регіональні, місцеві.

Великобританія

Рада музеїв, бібліотек і архівів (Museums, Libraries and Archives Council (MLA) забезпечує державну музейну політику та консультує уряд щодо завдань і пріоритетів сектору. Британський уряд вважає, що музеї несуть позитивні емоції і займають вагому нішу в індустрії дозвілля. Перед британською музейною політикою стоїть мета – зробити людей кращими, досвідченішими, освіченими. Уряд лейбористів у травні 2000 р. окреслив основні завдання музеїв, галерей і бібліотек.

1. Соціальна спрямованість має бути пріоритетом у роботі музеїв, галерей і бібліотек.

2. Забезпечення широкого доступу громадськості до колекцій.

3. Музеї, галереї і бібліотеки мають використовувати новітні технології для забезпечення доступності колекцій.

4. Каталоги і ключові документи мають бути доступні в Інтернеті.

5. Надання послуг має бути пріоритетом у роботі музеїв, галерей і бібліотек.

6. Музеї, галереї і бібліотеки повинні консультувати людей з ризиком соціальної відчуженості.

7. По можливості, колекції та експозиції мають відображати культурне і соціальне розмаїття реальної та потенціальної аудиторії.

8. Музеї, галереї та бібліотеки повинні бути місцем навчання.

9. Музеї, галереї і бібліотеки повинні співпрацювати з іншими організаціями.

10. Музеї, галереї і бібліотеки повинні розвивати проекти, спрямовані на покращення життя людей з ризиком соціальної відчуженості.

11. Музеї, галереї і бібліотеки повинні думати, як вони можуть збільшити свою роль як агентів соціальних змін.

MLA бореться з твердженнями британців, що у музеях нудно, і вони не розуміють навіщо їм потрібно дивитися на старі речі. Дослідження 2001 р. з’ясували такі мотивації відвідувачів британських музеїв:

·      соціальна (дозвілля, розваги) – 48 % відвідувачів;

·      інтелектуальна (академічний і професійний інтерес) – 38 %;

·      емоційна (естетична насолода, спогади, ностальгія) – 10 %;

·      естетична (креативність, осмилення) – 3 %.

В арт-галереях відвідувачів з естетичною мотивацією набагато більше – 18 %.

MLA координує щорічну програму „Відродження в регіонах” (Renaissance in the Regions) з бюджетом 48 млн фунтів для трансформації англійських регіональних музеїв (програма була започаткована у 2002 р. терміном на три роки, бюджет 70 млн фунтів). Співпрацюючи з місцевими урядами та громадськими організаціями, програма поглиблює громадську активність, покращує освіту, покращує суспільний розвиток, відродження регіонів. MLA грає ключову роль у культурних Олімпіадах, забезпечує проведення різних кампаній, зокрема Музеї вночі та Діти в музеях.

Відповідно до поставлених завдань у Великобританії діє багато різноманітних програм. У британських музеях працює майже 25 тис. волонтерів (близько 60 % від загальної кількості працюючих). Волонтерство спрямоване на подолання соціальної відчуженості, розвиток навичок і талантів, які стануть у пригоді при пошуку роботи. MLA спільно з Музейною Асоціацією (Museums Association) започаткували підготовку музейних працівників з числа національних меншин. Музеї широко використовуються для вивчення різних предметів у школі (24 % дітей відвідують музеї для навчання). Відповідно музейні заклади співпрацюють з Міністерством освіти. Croydon Clocktower Museum організовує ознайомлення дітей з китайською порцеляною (діти розмальовують чашки за музейними зразками). Соціальна служба Лондона співпрацює з Національною галереєю, що дозволяє дітям з інтернатів працювати з професійними художниками. Дана програма пробуджує у дітей цікавіть до мистецтва, допомагає сконцентруватися і розслабитися. У рамках програми „Навчання для всіх” музеї організовують пересувні виставки у тюрми, школи, лікарні. Для академічної науки музеї формують спільні каталоги, які є доступними у мережі Інтернет. Для поширення знань використовуються новітні технології (комп’ютери, аудіо-гіди).

Британський досвід затребуваний в інших європейських країнах. Усе більше уваги приділяється розвитку аудиторії (audience development – англо-американський термін, який означає покращення музейного сервісу для пошуку відвідувачів і розширення аудиторії). В європейських країнах запроваджують дослідження різних цільових аудиторій і намагаються зробити відвідувачів постійними.

Австрія

В Австрії з населенням 8 млн нараховується 1600 музеїв. Незважаючи на велику кількість іноземних туристів, австрійські музейники намагаються заохочувати місцевих мешканців відвідувати музеї, організовують різні навчальні програми для школярів. У серпні 1998 р. австрійський федеральний уряд прийняв закон про музеї. Дев’ять найбільших музеїв змінили статус, стали економічно автономними неприбутковими науковими інституціями. Рухомі та нерухомі фонди залишилися у власності Австрійської держави. Відомо, що через 20 років кожен третій австрієць буде віком за 60 років, зросте кількість мігрантів. Відповідно місцеві музейники думають про створення нових програм.

У 2004 р. у віденські музеї 58 % відвідувачів прийшли, щоб побачити нову виставку, 14% привабила особлива музейна подія або програма, лише 5% прийшли ознайомитися з постійною експозицією. Подібні дослідження є дуже важливими для подальшого планування музейної роботи, стратегічного планування і залучення дедалі більшої аудиторії.

Зарубіжні музейні заклади відіграють важливу роль у формуванні історичної пам’яті та національної ідентичності: створюються транскультурні музеї, застосовуються нові форми та новітні цифрові технології для подачі історії. У 60-70-х рр. ХХ ст. в країнах Європи і Північної Америки відкриваються музеї Голокосту, у військових музеях оновлюються експозиції з метою висвітлення трагічної долі єврейства в роки Другої світової війни. Після падіння Берлінського муру з’являються музеї, які висвітлюють злочини комуністичної влади, наприклад Музей терору (Угорщина), Меморіальний музей жертв комунізму (Румунія), Музей Штазі (Німеччина). У музеях країн колишнього Варшавського блоку змінюються акценти у висвітленні подій минулого. Так, у Музеї словацького повстання (Банська Бистриця) з дня заснування у 1955 р. наголошувалося на братній підтримці Радянського Союзу в організації повстання і постачанні зброї. Але вже тоді існувала суперечність: адже повстання було спрямоване і проти першої словацької національної держави. Зараз під час ведення екскурсій наголошується, що повстання проти нацистів є частиною загальноєвропейського Руху Опору, стверджується європейська ідентичність словаків.

Відкриваються музеї, завданням яких є інтеграція етнічних меншин у суспільство, подолання расової упередженості. Наприклад, Міжнародний музей рабства у Ліверпулі, відкритий 23 серпня 2007 р., покликаний висвітлювати проблему рабства від XVIII ст. до наших днів. Музей співпрацює з Національним музеєм Ліверпуля, негритянською громадою Ліверпуля, Ліверпульською міською радою, Ліверпульською культурною радою. За мету музей ставить вшанування пам'яті загиблих африканців, які сприяли розвитку Британії, нагадувати, що трансатлантична работоргівля сприяла появі расизму дискримінації та експлуатації, відзначати звільнення від рабства і становлення демократії, щоб подібне ніколи не трапилося в майбутньому. У Британії 23 серпня відзначається день повстання рабів на о. Гаїті, а жовтень є Місяцем Чорної історії.

Музеї широко застосовують новітні цифрові технології для поширення інформації про фонди. Експонати оцифровуються, створюються бази даних про зібрання і колекції для широкого загалу, реалізовуючи право рівного доступу громадян до культурної спадщини. Забезпечення доступу до фондів є засобом боротьби з декультурацією (незнання власних культурних здобутків) молодих користувачів Інтернету. У Польщі існує програма „Інтернет для шкіл”, за допомогою якої музейні експонати залучаються для освітніх та виховних цілей. Для ознайомлення користувачів з європейськими музейними скарбами створена програма EUROPEANA (http://www.europeana.eu/portal/partners.html), яка охоплює мережею різні європейські музейні заклади, архіви і бібліотеки. У 90-х рр. ХХ ст. з’явилися віртуальні музеї. Так, Віртуальний Музей Канади (http://www.virtualmuseum.ca) та Віртуальний Музей Японського Мистецтва (http://web-japan.org/museum/menu.html) знайомлять користувачів з віртуальними виставками, галереями, знайомить з різною інформацією та новинами.

Культурний туризм

У світі туристична індустрія вважається однією з найприбутковіших галузей і з кожним роком її вплив на економіку посилюється. Туризм є одним із найважливіших секторів економіки в Європі (55 % світового ринку туризму припадає на європейські країни). Туризм складає 5,5 % ВВП ЄС (від 3 до 8 % в окремих державах), і 11,5 % ВВП ЄС враховуючи непрямий вплив. За оцінками Всесвітньої туристичної організації (ВТО) частка культурного туризму до 2020 р. складе 25 % від загальних показників світового туризму.

Для кращої організації культурного туризму і зниження витрат для вироблення музейних товарів і послуг музейні заклади деяких країн об’єднуються в музейні асоціації. Вони служать забезпеченню раціонального використання музейних колекцій при організації виставок, оптимізації наукової та колекційної роботи, закупівлі й обміну експонатами. Такі музейні об’єднання існують у Франції, Великобританії, Австрії.

Франція

Союз національних музеїв (Réunion des musées nationaux) займається організацією великих виставок за участю різних музеїв, видавничою та рекламною діяльністю, випуском сувенірної продукції (об’єднує 33 заклади, серед яких Лувр і Версаль), у 1990 р. отримав статус державної корпорації. Зміна статусу дала музеям більше свободи у розвитку й організації власної діяльності. У 1990 р. Союз працює над виконанням двох головних завдань: 1) примноження колекцій національних музеїв; 2) поліпшення публічного доступу в музеї, поширення знань про їхні колекції через публікації та виставки. Союз організовує приблизно 25 виставок щороку, витрати на які складають 13,4-16,1 млн дол. і з прибутком 9,4-12,1 млн дол. без урахування продажу додаткових послуг. Союз національних музеїв випускає книжки про мистецтво, каталоги виставок, CD-диски, поштівки (річний оборот 71,7 млн дол.). Продукція поширюється через книжкові магазини у 55 центральних і 15 регіональних музеях, Інтернет-магазини та розповсюджувачів у 45 іноземних країнах. Книжковий магазин у Луврі позиціонує себе як найкращий мистецький магазин у Європі, пропонує 18000 назв книг про мистецтво і культуру. Амбітні плани зумовлюють високий рівень витрат, і не зважаючи на велику кількість відвідувачів Лувру, магазин не є самоокупним. Загалом у Союзі національних музеїв працює 1400 осіб, річний оборот складає 120,8 млн дол. (з них 6,7-7,4 млн від продажу білетів, 200 тис. від продажу листівок із зображенням музейних предметів). Функціонування музеїв забезпечується через надання послуг, торгівлю, спонсорську допомогу і державне фінансування. Зокрема держава оплачує послуги охорони, заробітну плату реставраторам, бібліотекарям, архівістам, адміністративним працівникам. Союз оплачує роботу касирів, екскурсоводів, білетерів, гардеробників. Чистий прибуток Асоціації у 2007 р. склав 3,1 млн євро, що складає близько 20% самофінансування.

Хорватія

Зважаючи на зростання освітнього рівня туристів, зростання кількості туристів похилого віку, країни, в яких традиційно розвинений пляжний туризм, ведуть активний пошук додаткових пропозицій. Так, Міністерство культури Хорватії розробило стратегію розвитку культурного туризму, яка передбачає використання  культурного потенціалу не тільки приморської, але й континентальної частини країни. Взаємними зусиллями науковців, діячів культури, туристичних фірм, власників готелів, бізнесменів культурні пам’ятки і події будуть перетворені на туристичний продукт, який урізноманітнить дозвілля туристів і сприятиме їх довшому перебуванню в країні. Схожі програми існують в Іспанії, Португалії, Італії, Болгарії та інших країнах.

Одним із показників успішності музейної політики є відвідуваність музеїв. У порівнянні з Україною, музеям західних країн вдається привабити більшу кількість відвідувачів.

У Великобританії (населення близько 58 млн чол.) налічується 1811 зареєстрованих музеїв, які відвідує приблизно 110 млн осіб щорічно. 22 найбільші музеї об’єднані у GLLAM (The Group for Large Local Authority Museums), які захищають інтереси і допомагають в роботі 120 меншим музеям і галереям. Протягом 2008-2009 рр. 17 центральних британських музеїв (серед них Британський музей, Національна галерея, Національний музей Ліверпуля, Музей дизайну) відвідало 40,3 млн осіб. З них 8,4 млн дітей до 16 років, що складає 21 % відвідувачів, 4 млн відвідувачів з низькими доходами. 66 % відвідувачів музеїв – британці, відповідно 34 % – іноземці (13,9 млн осіб).

Канада (населення понад 33 млн чол.) нараховує близько 2500 музеїв, які щороку приймають понад 59 млн відвідувачів (7,5 млн – діти). У канадських музеях працює понад 24000 персоналу, а також задіяні 55000 волонтерів та 300000 друзів. Роблять внесок в економіку 650 млн канадських доларів зарплатні, та 17 млрд доларів у ВВП.

У Польщі (населення близько 38 млн чол.) діє приблизно 1075 музеїв, які щорічно відвідує 20 млн осіб. 600 тис. польських дітей щороку відвідують музеї для участі у різноманітних гуртках і конкурсах.

В Україні (населення понад 45 млн чол.) діє 445 державних та комунальних музеїв, до яких входять 94 філії та 689 відділів. До сфери управління Міністерства культури і туризму України належать 8 національних музеїв та 14 заповідників. У музейному секторі працює понад 24 тис. осіб, щорічно українські музеї відвідує близько 18 млн осіб.

Українські музеї не реалізовують свій потенціал. Музейні фонди (95 % музейних предметів) залишаються недоступними для широкого загалу не лише через брак експозиційних площ, але і через політику заборони ознайомлення громадян із фондами. Лише приблизно 10 % українських музейних закладів мають власні сайти. Більшість районних і обласних музеїв не підключені до мережі Інтернет, не мають власних сайтів. Тільки найбільші музеї України можуть дозволити собі мультимедійні видання з метою популяризації власного закладу, експозицій та виставок. Не вирішеною проблемою для музейних закладів залишається комп’ютеризація й автоматизація обліку музейних експонатів, оцифровування найбільш цінних пам’яток культури і мистецтва.

Висновки

Протягом останніх десятиліть в європейських країнах змінився погляд на роль музеїв у суспільстві. Музеї розглядаються не лише як сховище артефактів, а й як заклади, які можуть надавати широкий спектр послуг, організовувати цікаве дозвілля і допомагати уряду реалізовувати культурні та соціальні програми.

Музеї реалізовують освітні програми для школярів та дорослих, сприяючи збереженню національної ідентичності, формуванню толерантності у суспільстві та сприяючи акультурації національних меншин.

Для покращення роботи і залучення більшої кількості відвідувачів музеї західних країн широко використовують новітні технології, нові форми подачі експонатів, а також впроваджуються зміни в системі організації музейної справи (музейні асоціації).

Поряд із соціальним, музеї роблять значний вклад в економіку своїх країн через культурний туризм та реалізацію різноманітних туристичних продуктів і послуг.

В українських музеях вкрай слабка матеріальна база, що не дозволяє створити відповідну інфраструктуру для більш якісного обслуговування відвідувачів та надання платних послуг.

Україна має багату історико-культурну спадщину, однак значна кількість музеїв не використовує свій потенціал повною мірою, не тільки через недостатнє державне фінансування, але й через консервативність поглядів музейних працівників, безініціативність, відсутність зацікавлення і стимулів. На подолання кризи в українському музейному секторі спрямований новий закон „Про музеї”, але оскільки закон був прийнятий недавно, поки що важко говорити про його ефективність.

Рекомендації

створити спеціалізований музейний Центр, який би займався моніторингом і науковими дослідженнями музейної справи, надавав науково-методичну допомогу музейним закладам усіх форм власності і статусу, координував освітні й наукові програми в музеях;

розглянути можливість створення музейної асоціації з числа найбільших національних музеїв, підпорядкованих МКТ;

Міністерству освіти та науки, обласним та районним управлінням освіти використовувати музейні експозиції у навчальному процесі;

- рекомендувати музеям сформувати пакет послуг, програм та заходів щодо їх реалізації, які передбачають зміцнення матеріальної бази музею, для розширення та надання якісних послуг;

- для формування у музеях високопрофесійних колективів, здатних вирішувати актуальні проблеми, залучення кращих фахівців з музейного менеджменту та фінансів необхідно створити більш привабливу мотивацію.  З цією метою необхідно змінити структуру та форми оплати праці;

- систематично організовувати семінари-навчання по музейному менеджменту і маркетингу;

- покращити музеологічні дослідження у вищих навчальних закладах, започаткувати програму вивчення іноземного музейного досвіду та перекладів зарубіжних музеологічних видань;

Державному комітету телебачення і радіомовлення України реалізувати програми з популяризації українських музеїв, які б висвітлювали актуальні питання розвитку музейної справи, актуалізували світовий досвід музейного менеджменту, соціальну рекламу. До реалізації відповідної програми залучати організації громадянського суспільства, благодійні фонди.

 

Відділ соціокультурних та етнонаціональних досліджень

(О. Кузьмук)