ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРОСТІР АР КРИМ ЯК СКЛАДОВА ЗАГАЛЬНОУКРАЇНСЬКОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ:

ПРОБЛЕМА СПІВВІДНОШЕННЯ

 

Анотація

 

Визначено склад, структуру та тенденції до змін інформаційного простору АР Крим. Проаналізовано його основні сегменти: друковані та електронні ЗМІ. Описано діяльність інформаційних агентств та журналістських об’єднань півострова. Розглянуто окремі заходи щодо підтримки іміджу Криму.

 В записці містяться рекомендації стосовно вдосконалення єдиного національного інформаційного простору та зберігання стабільності в АРК. Зокрема, наголошено на необхідності популяризації ідей толерантності та міжетнічного розуміння шляхом поширення соціальної реклами, та заснування нової двомовної або україномовної газети, потреба у якій виявлена в процесі громадських опитувань.

 

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРОСТІР АР КРИМ ЯК СКЛАДОВА ЗАГАЛЬНОУКРАЇНСЬКОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ:

ПРОБЛЕМА СПІВВІДНОШЕННЯ

 

Найважливішою умовою існування правової держави є свобода поширення інформації. Тільки за цієї умови можливе забезпечення відповідальності влади перед народом. На жаль, мас-медіа не завжди належним чином відіграють свою роль у розвитку демократичного суспільства. Вони часто прагнуть надмірного впливу у формуванні політичного порядку денного, обстоюють скоріше інтереси власників інформаційних корпорацій, ніж держави та суспільства.

Законодавство України, яке регулює інформаційну сферу, досить чітко унормовує відповідні демократичні права та свободи громадян. Зокрема, діє основний закон України про інформацію, який стверджує інформаційний суверенітет України й визначає правові форми міжнародного співробітництва в галузі інформації та ще вісім законів, якими керуються ЗМІ у своїй роботі. Але у зв’язку з бурхливим  розвитком інформаційної сфери, яка обумовлює необхідність й законодавчих змін, означені нормативно-правові акти потребують доповнень.

До розпаду СРСР інформаційний простір Криму залишався достатньо одноманітним, чітко структурованим, підконтрольним і, як наслідок, цілком передбачуваним. Із формуванням нової концепції інформаційної політики після отримання Україною незалежності, регіональне медіа-поле почало швидко змінюватися. У Криму відкрилися нові радіостанції та телевізійні канали, стали виходити нові друковані видання найрізноманітнішого спрямування – соціально-правові та молодіжні, літературно-художні й партійні, рекламні та культурно-просвітницькі, розважальні й релігійні, з питань екології, медицини, економіки і бізнесу тощо. Проте найбільший інтерес аудиторії, безумовно, викликали суспільно-політичні медіа-проекти: газети, радіо- і телерадіопрограми. Кримчани  дістали можливість вибрати саме той засіб масової інформації, який відповідав би їх поглядам. Така багатоманітність ринку ЗМІ створює кримським журналістам достатні умови для того, щоб реалізувати своє право на свободу слова.

Роль ЗМІ в автономії, як і взагалі в суспільстві, є різною: від засобу контролю громадськості над владою до засобу маніпулювання громадською думкою. Аналіз медіа-продуктів (публікацій, телерадіопередач) показує, що практично всі ЗМІ Криму знаходяться під впливом влади, бізнесу або політичних структур. Таким чином, засоби масової інформації виконують роль інструменту скритого й прямого маніпулювання громадською думкою у боротьбі елітних груп за владу та ресурси регіону.  

На кримському інформаційному ринку працюють державні, партійні, незалежні (від держави) ЗМІ та видання з часткою іноземного капіталу. Серед державних ЗМІ слід відзначити: ДТРК «Крим», парламентську газету «Крымские известия» та понад 30 газет, засновниками яких є місцеві органи влади та органи місцевого самоврядування. Охоплення населення АР Крим національними і регіональними програмами ДТРК «Крим» складає 70 %  (для порівняння – «УТ-1» – 97 %, « УТ-2», «1+1» – 87 %, «Інтер» – 80 %).

Відзначимо, що керівництво кримського парламенту вживає заходи щодо посилення власного впливу на громадську думку через ЗМІ. Використовують ЗМІ для лобіювання своїх інтересів й підприємці, які контролюють ті або інші видання. Проте суспільство потребує отримання об’єктивної, незалежної інформації, і вже можна стверджувати про наявність тенденції формування незалежних мас-медіа, здатних надати таку інформацію.

Нагляд за інформаційним простором Криму здійснює Республіканський комітет АРК з інформації. Голова комітету призначається рішенням парламенту, діяльність Рескомінформу координується Радою міністрів АРК, суттєвий вплив на його роботу також має Постійна комісія Верховної Ради мандатна, з депутатської етики, організації роботи ВР і ЗМІ у зв’язку з тим, що комітет залежить від неї фінансово. Рескомінформ в межах своєї компетенції вносить пропозиції щодо формування державної політики в інформаційній сфері, видавничій справі, телебаченні й радіомовленні;  організовує виконання нормативних актів законодавства України, АРК та здійснює нагляд за їх реалізацією; звітує про свою діяльність щодо виконання указів, розпоряджень голови держави та постанов Кабінету Міністрів України перед Державним комітетом телебачення і радіомовлення України.

Виробництвом інформаційної продукції в автономії займаються чотири інформаційних агентства – Кримське представництво ІА «Контекст-медіа» (всеукраїнське), Кримське агентство новин, Кримське інформаційне агентство (республіканське), ІАА «Новий Регіон – Крим» (російське). найбільш продуктивним, достовірним і об’єктивним серед агентств вважається «Контекст-медіа». З 2006 року активно розвивається кримськотатарське агентство «QHA» («Qirim haber ajansi»), що зареєстроване у Держкомітелерадіо України, як ТОВ «Агентство «Крымские новости», головний офіс якого діє у м. Сімферополі. Представництва агентства є в Германії, Грузії, Турції, США та Японії. Агентство єдине на Україні має право на надання інформації на 5 мовах: російською, турецькою, українською, англійською та кримськотатарською мовами, проте веде свою діяльність переважно російською та турецькою мовами, окремі новини перекладаються англійською.     

Для захисту своїх інтересів журналісти та інші робітники ЗМІ створюють громадські об’єднання. В Криму діє понад 7 журналістських організацій, найбільш відомі з яких: КРО Національної Спілки журналістів України, Комітет з моніторингу свободи преси в Криму, Кримська Асоціація робітників ЗМІ, Кримський Союз журналістів етнічних ЗМІ, Асоціація вільних журналістів та ін.

Понад 10 років діє Кримський центр незалежних політичних дослідників і журналістів (КЦНПДЖ) під керівництвом журналіста В. Притули (раніше центр був зареєстровано, як Кримську філію Українського незалежного центру політичних досліджень). Суттєву допомогу представникам кримських та власкорам іноземних ЗМІ надає громадська організація «Інформаційний прес-центр» (ІПЦ). Окрім отримання інформаційної, методичної і правової допомоги, незалежні ЗМІ і журналісти мають можливість користуватися бібліотечними ресурсами (професійними виданнями), комп’ютерами для доступу в Інтернет, приймати участь у семінарах та тренінгах, прес-конференціях та ін.

Різні акції для мас-медіа проводять регіональні відділення всеукраїнських партій і громадські організації. Так, Кримська організація ВГО «Наша Україна» у серпні 2007 року в рамках проекту «Миукраїнці! Знай і люби свою державу!» організувала для кримських журналістів конкурс «Соборність. Проведи День незалежності у Карпатах!». Переможці конкурсу побували у Львові, Чернівцях, Хотині, Кам’янець-Подільському, Галичі, різних куточках Карпат.    

            Для підтримки іміджу Криму та з метою морального стимулювання працівників ЗМІ щороку проводяться ряд міжнародних акцій: автопробіг «Дорога в Крим: проблеми і перспективи», конкурс-фестиваль дитячої і юнацької творчості «Зоряний Симеїз», телекіноконкурс «Південний експрес», конкурс продюсерського кіно Росії та України «Ялта», фестиваль журналістів «Ласкавий берег», телекінофорум «Разом» та всеукраїнські і республіканські конкурси: «Срібне перо», «Кришталеві джерела», «Журналіст року»,  «Ми – кримчани!»

Одним з провідних сегментів інформаційного простору АРК є друковані ЗМІ. Кількість зареєстрованих ЗМІ постійно зростає. До реєстру входить понад 1500 видань, але постійно виходить біля 500. Основна частина видань – це регіональні газети, які мають локальний вплив. Значна кількість видань має вузьку тематику або друкує інформацію виключно  рекламного характеру, отже вони не прагнуть впливати на формування громадської думки. Періо­дичність виходу переважної кількості цих видань нерегулярна і тому в них немає постійної аудиторії. Серед цих газет понад 50, які засновано всеукраїнськими партіями та біля 30 –  від громадських організацій, але вони видаються виключно у період агітаційних виборчих кампаній. Тільки газета КРО КПУ «Комуніст Криму» виходить досить регулярно. Зросла кількість видань для дітей та молоді, започатковано власні газети для студентів й більшістю учбових закладів АРК.

Особливості функціонування ЗМІ обумовлені багатонаціональним складом населення та географічним положенням півострова. При реєстрації засновники видань вказують дві або три мови. Проте, з огляду на специфіку кримської аудиторії, де основна мова спілкування – російська, кримські друковані ЗМІ видаються переважно російською мовою.

Структура ринку друкованих видань досить мінлива. Як правило, влітку, коли кількість відпочиваючих з Росії та країн СНД, тиражі таких видань, як «АиФ», «Комсомольская правда» та деяких інших, значно збільшуються. Серед українських видань популярні російськомовні версії газет «Факти и комментарии», «Зеркало недели», «День», «Сегодня», «Комментарии» та журнали «Експерт», «Космополитен», «Кореспондент», «Натали», «Viva» та ін.      

Найбільш тиражні загально-політичні кримські газети: щоденні –  «Крымская  правда», «Крымская газета», «Крымские известия», «Крымское время»; щотижневі – «Первая Крымская», «События» та національні газети: «Голос Крыма» (тижневий додаток до газети «Голос України»), «Полуостров» (прихильна до кримськотатарської організації «Міллі Фірка»), «Авдет» («Возвращение» – друкований орган меджлісу кримськотатарського народу). Всі вони виходять російською мовою. Проте за останні 5 років спостерігається тенденція до збільшення видання газет українською і кримськотарською мовами. Окрім «Кримської світлиці» (яка зареєстрована у Києві) та її додатків-газет: для дітей «Джерельце», для молоді – «Будьмо» і спортивне видання «Кримспорт», на території автономії виходять «Кримське слово», «Кримський діалог» (додаток до парламентської газети «Крымские известия»). Почали публікуватися українською мовою й окремі матеріали в республіканських та комунальних газетах. Кримськотарською мовою виходить чотири газети: «Кърым», «Янъы донья» («Новый мир»), «Маариф ишлери» («Дела просвещения»), «Хидает» («Верный путь») та один журнал: «Йылдыз» («Звезда»), іноді публікації друкують двома мовами (російською та кримськотатарською).

ЗМІ справляють значний вплив на формування політичної, міжнаціональної та міжконфесійної позиції населення. Понад 20 видань можна віднести до міжконфесійних (основні з них: газета Кримської епархії УПЦ МП «Таврида православная», газета Духовного управління мусульман Криму «Хидает» («Верный путь»), газета мусульманської релігійної общини ВАГО «Альраід» – «Возрождение»).   

Автономна Республіка Крим є багатонаціональною. За даними перепису населення 2001 року, в Криму проживає 110 етносів, які дбайливо зберігають свою культуру та мову. Домінуючими мовами в Криму вважаються російська, українська, кримськотатарська. Проте слід зазначити, що в системі єдиного інформаційного простору АРК, що сформувався за останні роки, утворився значний сегмент друкованих видань різних етносів, які населяють територію півострова. Вивчення типології, основних тенденцій становлення і розвитку друкованих ЗМІ національних меншин, які проживають в Україні, необхідне для розуміння їх ролі і місця в суспільно-політичному і культурному житті соціуму.

Свої друковані медіа мають національні товариства вірмен, болгар, греків, німців, литовців та інші (всього понад 30 видань). Періодичність виходу цих видань край нерегулярна тому, що вони залежать від засновників, які їх фінансують.

Крим можна вважати регіоном активного розвитку телерадіоінформаційної сфери. Це єдиний регіон держави, де телевізійне мовлення ведеться 7 мовами. Окрім української та російської мов, можна побачити та почути програми на ДТРК «Крим», які готують кримськотатарська, німецька, болгарська, грецька і вірменська студії.

Для успішного розвитку Криму, залучення вітчизняних та іноземних інвесторів в економіку розроблена програма інформаційної політики автономії з широким використанням усіх видів ЗМІ.

Найбільш дієвими засобами інформаційного впливу залишається телебачення та радіомовлення. Окрім державної ТРК та 6 комунальних студій проводового радіо, в автономії діють приватні ТРК (комерційні) – 16 телекомпаній ефірного мовлення, 12 радіостанцій, 21 студію проводового радіомовлення, 56 студій кабельного телебачення. Ретрансляційна мережа в Криму налічує понад 200 передавальних засобів, з яких 185 забезпечують державне мовлення. Основні обсяги ретрансляції телерадіопрограм здійснює Радіотелевізійний передаючий центр АР Крим.

            Серед телеканалів, що користуються найбільшою популярністю у населення, слід відзначити такі: українські – «1+1», «Інтер», IСTV, СТБ; російські: НТВ, РТР, ОРТ; кримські: Чорноморська  ТРК, ДТРК «Крим», ІТВ. Широка доступність понад 30 каналів, наявність високопрофесійно наповнених зарубіжних та російськомовних каналів сприяє активному розвитку кабельного телебачення.

Також велика кількість FM-станцій, лідерами серед яких за обсягом аудиторії є «Європа+», «Люкс-FM», «Хит-FM Украина», серед національних – радіо «Мейдан» (кримськотатарською та частково українською мовами).       

Ситуацію в кримському телерадіопросторі відслідковує Представництво Національної ради з телебачення і радіомовлення України в АРК. За останні 2 роки було виявлено факти несанкціонованої ретрансляції російських телеканалів в Криму і зараз вживається ряд заходів щодо діяльності теле- й радіокомпаній з метою забезпечення мовлення відповідно до умов отриманих ліцензій. З 1 березня Нацрада не приймає документи на видачу ліцензій кабельним провайдерам, які транслюють іноземні телеканали без перекладу на українську мову та без вилучення з них іноземної реклами. Деяким кабельним операторам, що діють в Криму, відмовлено в переоформленні ліцензій.  

Після затвердження єдиного плану розвитку українського телерадіопростору, без якого неможливим є проведення конкурсів на частоти мовлення, Нарада планує прийняти нормативні акти, де буде визначено, що телеканали мають перейти з титрування на дублювання українською мовою іншомовних аудіовізуальних творів, а частка дубльованих українською мовою творів не може складати менше 50 % від загальнодобового мовлення.

Все динамічніше розвивається всесвітня комп’ютерна мережа Інтернет. Більшість друкованих та електронних ЗМІ мають свої інтернет-версії. У зв’язку з тим, що Інтернет є потужним засобом впливу на громадську думку, державним органам слід приділити особливу увагу щодо реєстрації інтернет-сайтів. Статус інтернет-видань в українському законодавстві не визначено. Є дані, що кількість веб-сайтів в українському Інтернет-сегменті сягає понад 50 тис. Скільки з них виконують функції ЗМІ – не відомо. Приблизно 200 сайтів можуть бути інтернет-версіями «стандартних» ЗМІ – газет, журналів, ТВ. Для правової держави це не зовсім нормально. З точки зору юриспруденції, такі «оазиси гласності» іноді  порушують конституційне право на судовий захист тих громадян, які стають «героями» Інтернет-матеріалів. Коли інтернет-видання стоять за межами закону, їх зручно використовувати для відмивання брудної інформації. Відверто недостовірна інформація розміщується в Інтернеті, після чого тиражується вже на телебаченні або у пресі з посиланням на першоджерело. Навіть, якщо власників сайту ідентифіковано і це українські резиденти, не завжди легко довести у суді, що інформація дійсно була розповсюджена відповідачем.           

В Криму окрім інтернет-версій газет, ТВ і радіо, офіційних сайтів державних і недержавних структур, партійних та громадських організацій, в останні 2 роки значно збільшилася кількість особистих сайтів політичних лідерів та керівників крупних структур, національних організацій та туристичних агентств. Ситуація невизначеності цілком влаштовує більшість авторів і власників інтернет-видань. Для них це вікно гласності, яке дозволяє писати про що завгодно, не боятися  судового переслідування.

ВИСНОВКИ

Основною проблемою співвідношень загальноукраїнського інфор­маційного простору та кримського виступає мовне питання. Урбанізований південний схід, куди входить АРК, залишається переважно російськомовним, особливо населення міст. Індикатором затребуваності російської мови можуть вважатися обсяги книжкової продукції, що реалізовується, оскільки в умовах ринкових відносин саме споживчий попит визначає обсяги виробництва. Схожа ситуація складається й у сегменті друкованих ЗМІ. На відміну від мови електронних ЗМІ та радіо, яка в значній мірі визначається директивними рішеннями уряду, а не ринком, обсяг газетної-журнальної продукції все ще залежить від реального споживчого попиту. У цій сфері, згідно даних Національного інституту стратегічних досліджень, україномовні видання складали до середини першого десятиліття XXI ст. лише близько 20 % обсягу, тоді як його основу формували видання російською мовою.

Громадські опитування показують, що в Криму є потреба у виданні двомовної або україномовної газети (неполітизованої і незаангажованої), яка б розповсюджувалася у бібліотеки, школи, інші навчальні заклади та структури. Додаток «Кримський діалог», який виходить разом з парламентською газетою, та газета «Кримська світлиця» проблему повною мірою не вирішують. Редакцію нової газети можна було б розмістити на базі Всеукраїнського інформаційно-культурного центру у м. Сімферополі, але для цього потрібно передбачити у Держбюджеті цільові кошти для реконструкції приміщень у центрі міста, звільнених республіканською бібліотекою ім. І. Франка. 

Ефективним засобом популяризації ідей толерантності та міжетнічного розуміння на півострові має стати соціальна реклама. Органи регулювання національного телерадіопростору мають створити сприятливі умови для її розміщення в ефірі, а також ефективно реагувати на інформаційні приводи, які є джерелом провокування міжетнічних конфліктів та підвищення ризиків їх виникнення.

Регіональний філіал НІСД у м. Сімферополі

(Н. Каповська)