НОВА СТРАТЕГІЧНА КОНЦЕПЦІЯ НАТО: КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД

Аналітична записка

 

У листопаді 2010 р., під час саміту НАТО в Лісабоні, буде представлена нова Стратегічна концепція Альянсу. Процес розробки цієї концепції відбувається в новому форматі повної транспарентності й публічного обговорення Групою експертів. Головною причиною як нової Стратегічної концепції, так і процесу її розробки саме таким чином є необхідність чіткого визначення зобов’язань членів Альянсу й точного їх виконання з метою ефективного та дієвого забезпечення миру та безпеки.

Передумови виникнення потреби у новій Стратегічній концепції склались під впливом наступних чинників. У зв’язку з появою нових загроз й проведенням операцій та місій під проводом Альянсу критично проявилась невідповідність ресурсних можливостей та наявних потенціалів країн-членів спроможності забезпечити мир та стабільність там і коли це необхідно для захисту свободи та безпеки членів НАТО. На подолання цієї проблеми спрямована широкомасштабна трансформація НАТО у військовій, політичній та структурній сферах. Таким чином, нова Стратегічна концепція, що розробляється до 2020 р., має визначити головні риси нової безпекової обстановки, елементи підходу НАТО до безпеки, закріпити довгострокові цілі НАТО, характер організації, її основні завдання, а також надати рекомендації щодо подальшої адаптації збройних сил Альянсу для подолання нових загроз.

На саміті у Страсбурзі/Келі в квітні 2009 р. лідери країн-членів НАТО доручили Генеральному секретареві А. Ф. Расмуссену створити групу кваліфікованих експертів для підготовки основи нової Стратегічної концепції НАТО. Сімнадцятого травня ц.р. група експертів на чолі з головою доктором М. Олбрайт (США) опублікувала остаточний звіт. Аналіз й рекомендації Групи зовнішніх експертів «НАТО 2020: впевненість в безпеці; динамічні підходи» надано стосовно визначення нового середовища безпеки, викликів та загроз безпеці, основних завдань Альянсу у політичній, організаційній та структурній сферах, реформ партнерських відносин, а також зроблено висновок про унікальні та незамінні функції Альянсу, тим самим визначивши сенс майбутнього існування союзу.

Стратегічна концепція 2010 має визначити, що загроза нападу залишається через регіональні суперечки або спроби політичного залякування, які можуть підірвати безпеку уздовж його кордонів. Але НАТО доведеться також долати небезпеки більш нестабільного і менш прогнозованого характеру – в тому числі теракти, розповсюдження ядерної та інших сучасних збройних технологій, кібернапади, спрямовані на сучасні системи комунікації, саботаж поставок енергоносіїв і руйнування критично важливих маршрутів морського судноплавства.

Головне зобов’язання НАТО – колективна оборона – залишиться незмінним, але вимоги до виконання цього зобов’язання змінять свою форму. Альянс повинен не тільки мати базові військові сили і засоби, а також плани у разі непередбачуваних ситуацій, проводити цільові навчання, забезпечувати готовність збройних сил та ефективне тилове забезпечення. Нова Стратегічна концепція буде містити чіткі директиви щодо операцій поза межами зони відповідальності НАТО, які будуть проводитись для захисту від незвичайних загроз, але таких, що можуть досягати рівня нападу.

В майбутньому НАТО не буде діяти наодинці, а буде покладатись на комплексний підхід: цілісне і комплексне застосування різноманітних інструментів Альянсу для забезпечення загального ефекту, що призведе до бажаного результату. Такий підхід передбачає чітко визначати та поглиблювати відносини з ключовими партнерами, встановлювати нові зв’язки, розширювати масштаб діяльності партнерств і працювати з кожним партнером та партнерством на індивідуальній основі. Комплексний підхід також передбачає поєднання військових та цивільних елементів, особливо за такими напрямами як економічна відбудова, політичне примирення, удосконалене врядування і зміцнення громадянського суспільства.

Комплексний підхід означає розумінням того, що безпека має військовий, політичний, економічний і соціальний виміри. Тому розбудова безпеки часто вимагає ефективної роботи з партнерами для того, щоб поєднати різноманітні елементи єдиної спільної стратегії, де, залежно від конкретних обставин, НАТО гратиме провідну або допоміжну роль.

У Стратегічній концепції 2010 року було висвітлено такі чотири головних завдання: 1. Альянс повинен зберігати свою здатність стримувати будь-яку загрозу або агресію і захищати від неї своїх членів незалежно від місця походження; 2. НАТО має робити внесок у широку безпеку усього євроатлантичного регіону як захисника власних інтересів і як учасника розбудови миру в усіх куточках регіону у тісній співпраці з іншими міжнародними організаціями та партнерами; 3. НАТО має слугувати трансатлантичним засобом для проведення консультацій з питань безпеки і врегулювання кризових ситуацій; 4. Альянс має посилити масштаб й менеджмент партнерств.

Політичні та організаційні питання, які мають бути окреслені новою Стратегічною концепцією, зумовлені уроками та досвідом, отриманими під час проведення операцій і місій та розширення союзу через прийняття нових членів. Це такі питання як директиви щодо місій поза межами Альянсу, адміністративні реформи, процедура прийняття рішень, політика «відкритих дверей» та роль НАТО у контролі над звичайними озброєннями.

Наступного десятиріччя НАТО матиме чотири основні взаємозв’язані військові місії: 1) стримування, запобігання і оборона від будь-якої загрози агресії; 2) захист території країн-членів від повного спектра нестандартних загроз безпеці; 3) розгортання і утримування експедиційних сил і засобів для виконання військових операцій поза межами території 4) допомога у формуванні більш стабільного і мирного міжнародного середовища безпеки.

Для спроможності виконання таких місій Стратегічна концепція має чітко визначити оборонні пріоритети від здатності обороняти територію Альянсу, здатності виконувати складні місії на стратегічній відстані, до допомоги формування міжнародного ландшафту безпеки і реагування на непередбачені ситуації тоді і там, де це необхідно. Нова Стратегічна концепція має задати напрям подальшої трансформації оборонних сил і засобів НАТО, покладається на звичайні та ядерні озброєння для стримування збройного нападу й зберігатиме безпечні й надійні ядерні сили, розширить роль Сил реагування НАТО, а також посилить можливості Сил спеціального призначення. Таким чином, розвиток НАТО буде залежати значною мірою від того, як держави-члени будуть тлумачити і застосовувати Стратегічну концепцію в оперативних умовах.

Під час процесу розробки нової Стратегічної концепції особливого значення надавалось обґрунтуванню сенсу існування союзу в сучасних умовах. Рекомендації Групи зовнішніх експертів формулюють доцільність Альянсу в наступний спосіб. НАТО виконує унікальні і незамінні функції, які полягають у виробленні спільної стратегії держав євроатлантичного регіону та наявності ефективного спільного форуму для реагування на традиційні загрози і появу нових проблем, без суперництва супердержав з перспективою ядерного знищення у разі найменшого прорахунку. Держави Центральної і Східної Європи мають потужний стимул до внутрішнього демократичного розвитку і до примирення із зовнішніми сусідами. Альянс діє разом з іншими міжнародними організаціями та партнерами у прагненні забезпечення міжнародної стабільності та миру, а комбінація військових сил й засобів та політичної солідарності надають йому надзвичайного значення. НАТО існує як джерело надії тому, що з самого початку його члени визначали свої спільні дії в позитивний спосіб: зміцнення міжнародної безпеки; захист свободи; сприяння верховенству права. Ці цілі не прив’язані до жодного календаря, не стосуються жодного конкретного супротивника. Це постійні потреби і будуть існувати доки НАТО матиме хоробрість захищати їх за допомогою єдності своїх членів, хоробрість своїх громадян і вільного виразу своєї колективної волі.

Комплексний підхід до забезпечення такої стратегії передбачає нову добу партнерства, із розумінням, що поодинці всі програють. Таким чином, можна зробити висновок, що прагматичне партнерство з НАТО щодо взаємовигідних напрямів співпраці, відповідає національним інтересам всіх європейських держав, в тому числі й України.

 

Регіональний філіал НІСД у м. Дніпропетровську

(Шевцов А.І.)

 

НОВА СТРАТЕГІЧНА КОНЦЕПЦІЯ НАТО: КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД

 

Аналітичний матеріал

 

На саміті у Страсбурзі/Келі в квітні 2009 р. лідери країн-членів НАТО доручили Генеральному секретареві А. Ф. Расмуссену створити на широкій основі групу кваліфікованих експертів для підготовки основи нової Стратегічної концепції НАТО. Сімнадцятого травня ц.р. група експертів на чолі з головою доктором М. Олбрайт (США) опублікувала остаточний звіт.

Оскільки Стратегічна концепція є офіційним документом союзу, другим за важливістю після Північноатлантичного Договору, вона має забезпечити обов’язкове виконання країнами-членами взятих на себе зобов’язань. У зв’язку з появою нових загроз й проведенням операцій під проводом Альянсу критично проявилася невідповідність ресурсних можливостей та наявних потенціалів країн-членів спроможності забезпечити мир та стабільність там і коли це необхідно для захисту свободи та безпеки членів НАТО. На подолання цієї проблеми спрямована широкомасштабна трансформація НАТО. Світова економічна криза, спровокувавши бюджетні проблеми, примусила країни зменшити оборонні бюджети й, таким чином, значно загострила проблему виконання зобов’язань. Отже, Нова Стратегічна концепція повинна чітко визначити зобов’язання як кожного члена Альянсу, так і організації в цілому. «Віднині і до 2020 р. Організація піддаватиметься випробуванням від нових загроз, різнобічним вимогам стосовно комплексних операцій та завдань щодо ефективності власної організації в часи, коли швидке реагування є життєво важливим, різнобічність має критичне значення, а ресурси обмежені» [1].

Стратегічна концепція 2010 визначатиме, що загроза нападу залишається через регіональні суперечки або спроби політичного залякування, які можуть підірвати безпеку уздовж його кордонів. Але НАТО доведеться також долати небезпеки більш нестабільного і менш прогнозованого характеру – в тому числі теракти, розповсюдження ядерної зброї та інших сучасних збройних технологій, кібернапади, спрямовані на сучасні системи комунікації, саботаж поставок енергоносіїв і руйнування критично важливих маршрутів морського судноплавства.

Головне зобов’язання НАТО – колективна оборона – залишиться незмінним, але вимоги до виконання цього зобов’язання змінять свою форму. Альянс повиний не тільки мати базові військові сили і засоби, а також плани у разі непередбачуваних ситуацій, проводити цільові навчання, забезпечувати готовність збройних сил та ефективне тилове забезпечення, що є необхідним для збереження довіри союзників і зведення до мінімуму можливості прорахунків щодо потенційних противників. Нова Стратегічна концепція буде містити чіткі директиви щодо операцій поза межами зони відповідальності НАТО, які будуть проводитись для захисту від незвичайних загроз, але тих що можуть досягати рівня нападу. Прийняття рішення про те, коли й де застосовувати ресурси НАТО за межами кордонів Альянсу буде також залежати від того чи є це справою НАТО, чи інші міжнародні організації зможуть успішно виконати відповідні місії.

Досвід, набутий в операціях, збагатив Організацію певними уроками, що стали принципами союзу: вимога до єдності, бажаність уніфікованого командування, переваги ефективного планування і громадської дипломатії, актуальність комплексного цивільно/військового підходу і необхідність розгортати війська на стратегічних відстанях на тривалий час.

Особливого значення набуває процес прийняття рішень, оскільки основою цього процесу є досягнення консенсусу через консультації. Результатом стають конкретні дії союзу - дипломатичного, запобіжного, виправного чи примусового характеру – й необхідно, щоб вони мали успіх.

В майбутньому НАТО не буде діяти наодинці, а буде покладатись на комплексний підхід, що передбачає чітко визначати та поглиблювати відносини з ключовими партнерами, встановлювати нові зв’язки, розширювати масштаб діяльності партнерств і працювати з кожним партнером та партнерством на індивідуальній основі. Комплексний підхід також передбачає поєднання військових та цивільних елементів, особливо за такими напрямами як економічна відбудова, політичне примирення, удосконалене врядування і зміцнення громадянського суспільства. Залежно від потреб у кожному конкретному випадку НАТО може бути головним організатором спільних зусиль або джерелом спеціальної допомоги, або виконувати якусь іншу додаткову роль.

Стратегічна концепція буде містити чіткий виклад оборонних пріоритетів і супроводжуватися узгодженим набором суттєвих нових або удосконалених сил і засобів та відповідними реформами. Збройні сили НАТО повинні бути здатні захищати територію Альянсу, виконувати складні місії на стратегічній відстані, підтримувати посилення міжнародної безпеки і реагувати на непередбачені ситуації тоді і там, де це необхідно. Отже, широкомасштабна трансформація - від суто оборонного способу забезпечення безпеки до більш активного – проектування стабільності через операції, а також від потужних, але статичних сил до більш гнучких, мобільних та універсальних, залишається ключовим зобов’язанням. Зважаючи на обмежені ресурси, Альянс також повинен взяти на себе міцне зобов’язання витрачати гроші більш економно завдяки заходам з посилення ефективності і реформам.

Для НАТО 2020 року подвійним імперативом є упевненість в безпеці усіх країн-членів і динамічна діяльність поза межами території, на яку поширюється дія договору, з метою мінімізації загроз. Для успіху НАТО потребує міцних зобов’язань і об’єднаних зусиль її членів. Тому нова Стратегічна концепція має на меті погодження усіх союзників із головними завданнями в сфері безпеки до 2020 р. Та необхідністю зберігати сили і засоби потрібні для їх виконання.

Група експертів рекомендує, щоб у Стратегічній концепції 2010 року було висвітлено такі чотири головних завдання:

1.                      Альянс повинен зберігати свою здатність стримувати будь-яку загрозу або агресію і захищати від неї своїх членів незалежно від місця походження загроз та із попередньо розробленими планами підготовки до виявлення, стримування і відповіді, що охоплює адекватні військові сили і засоби, відповідні тренувальні навчання, збирання інформації і стратегічну оцінку.

2.                      НАТО має робити внесок у широку безпеку усього євроатлантичного регіону як захисника власних інтересів і як учасника розбудови миру в усіх куточках регіону у тісній співпраці з іншими міжнародними організаціями та партнерами.

3.                      НАТО має слугувати трансатлантичним засобом для проведення консультацій з питань безпеки і врегулювання кризових ситуацій з усього спектра питань, які стоять перед Альянсом через механізм виявлення сфер спільної зацікавленості, вироблення відповідної реакції і координування дій НАТО з партнерськими організаціями і державами. А також продовжувати удосконалювати свої сили і засоби врегулювання кризових ситуацій, зокрема здатність виявляти і оцінювати ризики і здійснювати операції з реагування на кризові ситуації в межах, уздовж або поза своїми кордонами.

4.                      Альянс має посилити масштаб й менеджмент партнерств, які набули достатньої важливості, щоб бути скоріше не метою, а засобом, за допомогою якого можна досягти життєво необхідних цілей.

Комплексний підхід означає розуміння того, що безпека має військовий, політичний, економічний і соціальний виміри. Тому розбудова безпеки часто вимагає ефективної роботи з партнерами для того, щоб поєднати різноманітні елементи єдиної спільної стратегії, де, залежно від конкретних обставин, НАТО гратиме провідну або допоміжну роль. У майбутніх місіях Альянс може функціонувати як один із елементів широкої мережі постачальників безпеки, в якій різноманітні міжнародні дійові особи об’єднуються для того, щоб застосувати комплексний підхід до розв'язання конкретної проблеми. Таким чином, пропонується створити єдиний комітет для управління всіма партнерствами, який допомагатиме скерувати різні партнерства набувати цінності через постійну адаптацію та відповідні зміни.

Повна компліментарність між НАТО і ЄС досягатиметься через вироблення комплексного та економного підходу до безпеки, вдосконалення співпраці для подолання нестандартних загроз, поєднання зусиль й відповідальності у відображенні «військових» та «невійськових» загроз, й особливо коли члени НАТО, що не входять до ЄС, користуватимуться тим самим ступенем прозорості і залучення під час проведення спільних дій. Одним з пріоритетів НАТО також є посилення спроможності ООН виконувати свої обов’язки. НАТО повинна повною мірою використовувати набір навчальних ресурсів і експертних порад з питань «м'якої безпеки», якими володіє ОБСЄ і які можуть доповнити інструменти «твердої безпеки», якими володіє НАТО, а також активно підтримувати в рамках ОБСЄ переговори з контролю над звичайними озброєннями і заходи з розбудови довіри.

Росія посилає суперечливі сигнали щодо своєї відкритості для подальшої співпраці з НАТО, а її пропозиції альтернативного порядку безпеки в Європі сприймаються як такі, що частково спрямовані на обмеження діяльності НАТО. Хоча члени НАТО дивляться на Росію по-різному, Альянс єдиний в своєму прагненні взаємодіяти з лідерами цієї країни з метою запобігання шкідливому непорозумінню, виявлення і досягнення спільних цілей. НАТО прагне до якісно кращих відносин з Росією на основі спільних інтересів, взаємної довіри, прозорості і передбачуваності. Союзники по Альянсу мають працювати з Росією для забезпечення такого порядку денного, який в чесний і далекоглядний спосіб реагуватиме на стурбованість щодо безпеки обох сторін і визначатиме конкретні сфери спільних дій.

Партнерство з Україною та Грузією, які в умовах сьогодення розглядають в одному контексті, не тільки з огляду на механізми співпраці (Комісії), але через рішення Бухарестського саміту, має відбуватись через обговорення взаємних питань безпеки і сприяння практичній співпраці, в тому числі у сфері оборонних реформ. НАТО передбачає в майбутньому чіткіше і точніше висловлювати свою позицію партнерам, щоб бути спроможним оцінити їх погляди й щоб більш успішними були союзники в зупиненні криз і розбудові довіри. Союзники також мають застосовувати механізми НАТО з врегулювання кризових ситуацій, разом з партнерськими комісіями, для оцінки і моніторингу подій в сфері безпеки, які впливають на ці дві країни.

Що стосується так званих «контактних країн», або як визначає документ «глобальні партнери», то НАТО не вимагає від них офіційного оформлення стосунків. У майбутньому партнерство з цими країнами, які є великими контриб’юторами в безпеку (особливо в Афганістані), буде зосереджено на  розширенні переліку спільних заходів, водночас зберігаючи здатність окремих партнерів формувати специфічні відносини співпраці з Альянсом. Стратегічна концепція має закріпити й розшири доступ оперативних партнерів до інформації і планування, а також  визначити способи надання оперативним партнерам НАТО регулярної можливості висловити свою думку при формуванні стратегії і прийнятті рішень щодо місій, в яких вони беруть участь.

Політичні та організаційні питання, які мають бути окреслені новою Стратегічною концепцією, зумовлені уроками та досвідом, що отримані під час проведення операцій та місій та розширення союзу через прийняття нових членів. Це такі питання як директиви щодо місій поза межами Альянсу, адміністративні реформи, процедура прийняття рішень, політика «відкритих дверей» та роль НАТО у контролі над звичайними озброєннями.

Найбільш очевидним уроком проведення операцій та місій є готовність до швидкого прийняття рішення й здатність розгортати військові підрозділи, пристосовані до конкретних тривалих операцій на відстані. Збройні сили, що беруть участь в операціях мають діяти під єдиним командуванням, звести до мінімум національні застереження щодо застосування військ, діяти на основі комплексного цивільно-військового підходу. Відповідно, нова Стратегічна концепція має містити вказівки Альянсу щодо прийняття рішень про те, де і коли застосовувати ресурси поза його кордонами, враховуючи наступні чинники: масштаб і незворотність загрози членам Альянсу; вичерпаність або очевидна неефективність альтернативних кроків; здатність і готовність членів НАТО надати засоби, необхідні для успіху; залучення партнерів на допомогу в пошуку ефективного і вчасного розв'язання наявної проблеми; супутній вплив на інші місії і потреби НАТО; рівень національної і міжнародної громадської підтримки; відповідність міжнародному праву; і передбачувані наслідки бездіяльності.

Отже, Стратегічна концепція має чітко визначити оборонні пріоритети від здатності обороняти територію Альянсу, здатності виконувати складні місії на стратегічній відстані, до допомоги формування міжнародного ландшафту безпеки і реагування на непередбачені ситуації тоді і там, де це необхідно. При цьому необхідна відкритість лідерів НАТО у своїх діях і більш чітке пояснення конкретних цілей і причин участі в будь-якій операції, з метою отримання громадської та парламентської підтримки такого рівня, який необхідний для виконання місій.

Альянс чекають адміністративні реформи, що будуть здійснюватись у напрямку скорочення Міжнародного Штабу, кількості комітетів та агентств, перегляду фінансових правил тощо. Особливе значення має трансатлантична єдність, оскільки це є основою організації. Заради її покращення Альянс намагається спростити процес прийняття рішень, не торкаючись фундаментального принципу – консенсусу. 

Доповідь експертів констатує, що політика «відкритих дверей» була двигуном прогресу на шляху до єдиної та вільної Європи і зробила великий внесок в колективну безпеку членів Альянсу [3]. НАТО робить свій внесок у забезпечення стабільності через політику «відкритих дверей», що є важливим стимулами в межах Європи з питань демократії, мирного врегулювання конфліктів, поваги до прав людини. В майбутньому розширення сфокусується на розгляді країн західної частини Балканського півострова, Грузії і України. Очевидно в такому самому порядку. Зовнішні експерти акцентували увагу, що в Стратегічній концепції мають бути викладені наступні принципи розширення:

-                             демократичні цінності і повна підтримку політичного бачення НАТО в країні-кандидаті;

-                             здійснення всіх необхідних військових реформ з метою досягнення стандартів НАТО щодо професіоналізму та забезпечення цивільного контролю над збройними силами;

-                             справедливе ставлення до меншин;

-                             мирне вирішення внутрішніх і міжнародних спорів;

-                             внутрішня політична підтримка членства в НАТО;

-                             загальна здатність кандидата зробити свій внесок у безпеку Альянсу та в євроатлантичному регіоні.

Якщо рекомендації зовнішніх експертів будуть взяті до уваги, а нова Стратегічна концепція затвердить ці принципи як реформовану політику «відкритих дверей», то необхідна «пауза» в розширенні Альянсу буде цілком обґрунтована.

Члени НАТО мають велику зацікавленість в контролі над озброєннями, але Альянс як організація має лише обмежену формальну роль. У Стратегічній концепції має бути підкреслено прагнення НАТО забезпечити потужний і стабілізуючий режим контролю над звичайними озброєннями в Європі на основі принципів взаємної прозорості, стриманості і згоди країни, що приймає, на присутність іноземних збройних сил на її території. Маючи це на меті, Альянс повинен підтримувати відродження процесу ЗЗСЄ і висловлювати свою готовність брати участь в конструктивному діалозі з усіма країнами – учасницями ЗЗСЄ.

Нова Стратегічна концепція має задати напрям подальшої трансформації оборонних сил і засобів НАТО. Головним чинником, що обмежує і гальмує військову трансформацію, є недостатні оборонні витрати й інвестиції європейців.

Наступного десятиріччя НАТО матиме чотири основні взаємозв’язані військові місії:

·        Стримування, запобігання і оборона від будь-якої загрози агресії з метою забезпечення політичної незалежності і територіальної цілісності кожної країни - члена НАТО відповідно до статті 5 Північноатлантичного договору.

·        Співпраця з партнерами і цивільними інституціями для захисту території країн-членів від повного спектра нестандартних загроз безпеці.

·        Розгортання і утримування експедиційних сил і засобів для виконання військових операцій поза межами території Договору, якщо це необхідно для запобігання нападу на територію Договору або захисту законних прав та інших життєвих інтересів членів Альянсу.

·        Допомога у формуванні більш стабільного і мирного міжнародного середовища безпеки через посилення оперативної сумісності партнерів, забезпечуючи підготовку військового і поліцейського особового складу, координуючи військову допомогу і співпрацюючи з урядами ключових країн.

Для спроможності виконання таких місій визначені оборонні пріоритети, які включають в себе потреби та цілі військової трансформації. Зобов’язання, передбачені статтею 5 вимагають оновлення і збереження важливих сил та засобів через покращення планування у разі непередбачуваних ситуацій, готовності до врегулювання кризових ситуацій, оцінку обладнання та відповідні військові навчання. Досягнення цілей мобільності та витривалості передбачається шляхом переорієнтації якомога більшої кількості підрозділів від традиційних місій стаціонарної територіальної оборони. Сили і засоби командування, управління, зв’язку, інформатики, розвідки, спостереження і огляду (C4ISR) повинні забезпечувати єдність НАТО і національних збройних сил, роблячи їх оперативно сумісними. Передбачається розширення ролі Сил реагування НАТО та посилення можливостей Сил спеціального призначення, підвищення статусу командування ОЗС НАТО з питань трансформації, а також трансформування освіти та навчань. Для посилення рівня володіння ситуацією на морі НАТО планує гармонізувати інвестиції в такі платформи спостереження, як безпілотні літальні апарати, морські патрульні літаки, наземні радари, надводні і підводні кораблі, а також роботизовані системи.

Вдосконалення сил та засобів відбуватиметься через реформи та підвищення ефективності у рамках пакету заходів: багатонаціональні формування з уніфікованим командуванням і управлінням, незалежним тиловим забезпеченням й інтегрованими цивільно-військовими компонентами; нові неформальні домовленості щодо об'єднання ресурсів, особливо для перевезення; посилення спільного фінансування в НАТО і оперативної сумісності; спільні підходи до тилового забезпечення; подальший розвиток і координування спеціалізації країн та спеціалізацію сил і засобів; пошук можливостей додаткових багатонаціональних програм закупок; створення агентства НАТО/ЄС з питань оборонних сил і засобів; використання спільних фондів для фінансування деяких розгортань військ, в тому числі для участі у щорічних навчаннях СРН; подальший перегляд командної структури НАТО з метою скорочення витрат і посилення гнучкості і мобільності збройних сил.

Концепція комплексного підходу, що була визнана найкращим засобом реагування на складні виклики безпеки, також потребує вдосконалення. Комплексна політична директива визначає підхід НАТО до конфліктів як «цілісне і комплексне застосування різноманітних інструментів Альянсу для забезпечення загального ефекту, що приведе до бажаного результату» [2]. Стратегічна концепція має звернути увагу на недоліки в цій сфері, заохочуючи при цьому кожного члена Альянсу удосконалювати здатність своїх військових працювати разом з цивільними партнерами. НАТО на усіх рівнях має готуватися до участі в інтегрованих цивільно-військових місіях, що вимагатиме створення невеликого цивільного планового підрозділу для забезпечення зв’язку, обміну інформацією і участі в спільному плануванні з країнами і організаціями-партнерами. Процес оборонного планування має ідентифікувати цивільні сили і засоби, які будуть розгортатися разом з першими бойовими підрозділами для негайних операцій з постконфліктної стабілізації. Країни-члени повинні ідентифікувати цивільні кадри, які мають досвід участі в комплексних операціях і будуть готові до швидкої відправки для участі в певних місіях. НАТО буде систематично намагатися допомагати потенційним партнерам удосконалювати свою здатність брати під контроль кризові ситуації і реагувати на них за допомогою тренуваннь, матеріальної допомоги і стратегічної оцінки, спрямованої для раннього попередження і запобігання.

НАТО покладається на звичайні та ядерні озброєння для стримування збройного нападу й зберігатиме безпечні й надійні ядерні сили, за умови широкої відповідальності за розгортання і оперативну підтримку на мінімальному рівні, якого вимагає домінуюче середовище безпеки. Альянс буде намагатись вести постійний діалог з Росією щодо сприйняття ядерних питань, концепцій, доктрин і прозорості, і має відновити Спеціальну консультативну групу з метою інформування і координування внутрішнього діалогу щодо ядерних питань.

В новій Стратегічній концепції НАТО має визнати територіальну протиракетну оборону важливою місією Альянсу й розширити свою Систему активної поетапної оборони театру операцій від балістичних ракет з метою забезпечення базових можливостей командування і управління територіальною системою протиракетної оборони НАТО.

Нові сили і засоби можуть бути необхідними для реагування НАТО на нестандартні небезпеки такі як тероризм, кібернетична вразливість, небезпека в енергетичній сфері та кліматичні зміни. Програма захисту НАТО від тероризму, яка була спрямована на розроблення нових технологій захисту військових і цивільних від таких небезпек, як саморобні вибухові пристрої, самогубці-терористи і ракетні удари по літаках, має розширюватися й включати спільні дослідження з методики розслідування, стримування і встановлення зв’язків у суспільстві. Для подолання загрози кібертероризму має бути посилений моніторинг критично важливої мережі НАТО і оцінки та зміцнення виявлених слабких місць; надаватись допомога країнам-членам поліпшувати свої програми кіберзахисту; розширені засоби раннього попередження у формі загальної мережі моніторингових вузлів і сенсорів; та створена група фахівців, яка може бути надіслана до будь-якої країни-члена, яка постраждала від кібернападу, або якій такий напад загрожує;

Потенційна можливість масштабних перебоїв у постачанні енергії має займати чільне місце в діяльності НАТО зі стратегічної оцінки та планування у разі непередбачуваних ситуацій. Альянс буде працювати з партнерами у разі надзвичайної ситуації задля пом’якшення шкоди, завданої його членам, і пошуку альтернативних джерел постачання.

Висновки.

В листопаді 2010 р. відбудеться саміт НАТО в Лісабоні, під час якого буде представлена нова Стратегічна концепція Альянсу. Процес розробки цієї концепції відбувається в новому форматі повної транспарентності й публічного обговорення Групою експертів. Головною причиною як нової Стратегічної концепції, так і процесу її розробки саме таким чином є необхідність чіткого визначення зобов’язань членів Альянсу й точного їх виконання з метою ефективного та дієвого забезпечення миру та безпеки.

Передумови виникнення потреби у новій Стратегічній концепції склались під впливом наступних чинників. У зв’язку з появою нових загроз й проведенням операцій та місій під проводом Альянсу критично проявилась невідповідність ресурсних можливостей та наявних потенціалів країн-членів спроможності забезпечити мир та стабільність там і коли це необхідно для захисту свободи та безпеки членів НАТО. На подолання цієї проблеми спрямована широкомасштабна трансформація НАТО у військовій, політичній та структурній сферах. Таким чином, нова Стратегічна концепція, що розробляється до 2020 р. має визначити головні риси нової безпекової обстановки, елементи підходу НАТО до безпеки, закріпити довгострокові цілі НАТО, характер організації, її основні завдання у сфері безпеки, а також надати рекомендації щодо подальшої адаптації збройних сил Альянсу.

Під час процесу розробки нової Стратегічної концепції особливого значення надавалось обґрунтуванню сенсу існування союзу в сучасних умовах. Рекомендації Групи зовнішніх експертів формулюють доцільність Альянсу в наступний спосіб. НАТО виконує унікальні і незамінні функції, які полягають у виробленні спільної стратегії держав євроатлантичного регіону та наявності ефективного спільного форуму для реагування на традиційні загрози і появу нових проблем, без  суперництва супердержав з перспективою ядерного знищення у разі найменшого прорахунку. Держави Центральної і Східної Європи мають потужний стимул до внутрішнього демократичного розвитку і до примирення із зовнішніми сусідами. Альянс діє разом з іншими міжнародними організаціями та партнерами у прагненні забезпечення міжнародної стабільності та миру, а комбінація військових сил й засобів та політичної солідарності надають йому надзвичайного значення. НАТО існує як джерело надії тому, що з самого початку його члени визначали свої спільні дії в позитивний спосіб: зміцнення міжнародної безпеки; захист свободи; сприяння верховенству права. Ці цілі не прив’язані до жодного календаря і не стосуються жодного конкретного супротивника. Це постійні потреби і будуть існувати стільки, скільки НАТО матиме хоробрість захищати їх за допомогою єдності своїх членів, хоробрість своїх громадян і вільного виразу своєї колективної волі [1].

Комплексний підхід до забезпечення такої стратегії передбачає передусім нову добу партнерства, із розумінням, що поодинці всі програють. Таким чином, можна зробити висновок, що прагматичне партнерство з НАТО щодо взаємовигідних напрямків співпраці, відповідає національним інтересам всіх європейських держав, в тому числі й України.

 

Джерела

1.                              NATO 2020: Assured Security; Dynamic Engagement. Analysis and Recommendations of the Group of Experts on a New Strategic Concept for NATO [Електронний ресурс] May 17, 2010. Режим доступу: /http://www.nato.int/nato_static/assets/pdf/pdf_2010_05/20100517_100517_expertsreport.pdf

2.                              Comprehensive Political Guidance Endorsed by NATO Heads of State and Government on 29 November 2006 [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.nato.int/cps/en/natolive/official_texts_56425.htm?selectedLocale=en

3.                              Building a Euro-Atlantic Security Architecture [Електронний ресурс] / Speech by NATO Secretary General Anders Fogh Rasmussen at the Brussels Forum 2010 organised by the German Marshall Fund, Brussels, Belgium. Режим доступу:   http://www.nato.int/cps/en/natolive/opinions_62395.htm

 

Регіональний філіал НІСД у м. Дніпропетровську

(Т. Брежнєва)