Щодо пріоритетних напрямів та ризиків переходу від антикризової до антидепресійної політики

Анотація

 

Головною характеристикою розвитку української економіки у 2009 р. став перехід від стрімкого економічного спаду, викликаного фінансово-економічною кризою, притаманного січню-грудню 2008 р., до стабілізації основних макроекономічних показників на певних низьких рівнях. Це дозволяє констатувати перехід економіки від фази економічної кризи до фази депресії. Затяжний характер економічної депресії формує додаткові ризики. Суперечності, які нагромаджуються у фіскальній, валютно-курсовій, банківській та інших сферах, можуть скласти підґрунтя „другої хвилі” кризи, яка ймовірна навіть на тлі загального поліпшення становища у світовій економіці. Відтак завдання якнайшвидшого подолання економічної депресії та забезпечення високих темпів висхідної економічної динаміки набуває першочергового значення.

В записці запропоновано пріоритети антидепресійної політики держави, які мають посилити позитивні тенденції, що позначилися в українській економіці останнім часом, та спрямувати їх відповідно до завдань пожвавлення національної економіки.

 

Щодо пріоритетних напрямів та ризиків переходу від антикризової до антидепресійної політики

 

Головною характеристикою розвитку української економіки у 2009 р. став перехід від стрімкого економічного спаду, викликаного фінансово‑економічною кризою, притаманного січню-грудню 2008 р., до стабілізації основних макроекономічних показників на певних низьких рівнях. Це дозволяє констатувати перехід економіки від фази економічної кризи до фази депресії[1].

Головними ознаками депресивності економіки у 2009 р. є наступні.

 

1. 

Стабілізація обсягів реалізованої продукції промисловості та повільна й нестійка тенденція позитивної динаміки у цій сфері (Рис. 1.). При цьому ключові галузі промисловості (машинобудування, металургія та хімічна й нафтохімічна промисловість) зберігають обсяги виробництва, суттєво нижчі докризового рівня.

2.  Тривала стабілізація обсягів щомісячного експорту на рівні 44‑47 % докризового рівня (серпень 2008 р.) та їх повільне зростання (Рис. 2.). При цьому три чверті скорочення експорту за 9 місяців 2009 р. відбулося внаслідок падіння поставок чорних металів та виробів з них, мінеральної продукції та хімічної продукції, які є базовими галузями української промисловості.

3.  Скорочення запасів матеріальних оборотних цінностей. За IV квартал 2008 р. – II квартал 2009 р. запаси матеріальних оборотних цінностей зменшилися майже на 29,7 млрд грн, у т. ч. 13,4 млрд грн у І кварталі та 9,1 млрд грн у ІІ кварталі 2009 р. „Вимивання” запасів абсорбувало частину внутрішнього та зовнішнього попиту, що обумовило додатковий гальмівний вплив на створення нової доданої вартості. Різке зростання запасів на 16,6 млрд грн у ІІІ кварталі 2009 р. частково відображує традиційну сезонну тенденцію, проте також відбиває скорочення внутрішнього платоспроможного попиту.

4.  Стійка тенденція погіршення основних фінансових результатів діяльності підприємств (Рис. 3.). Фінансовий результат діяльності підприємств України від звичайної діяльності до оподаткування за 2009 р. склав „мінус” 31,6 млрд гривень. При цьому, прибуток українських підприємств у порівнянні з аналогічним періодом минулого року знизився майже удвічі – з 193,7 до 99,0 млрд гривень.

5. 

Чітко виражені стагнаційні тенденції в інвестиційній сфері. Інвестиції в основний капітал за 9 місяців 2009 р. були на 43,7 % нижчими від рівня аналогічного періоду 2008 року. Зростання негативного внеску в приріст ВВП з боку валового нагромадження основного капіталу чотири квартали поспіль (Рис. 4.) засвідчило збереження депресивних тенденцій та песимізму економічних суб’єктів щодо швидкого відновлення позитивної економічної динаміки.

6.  Стагнація у сфері банківського кредитування. Обсяги кредитування сектору нефінансових корпорацій у 2009 р. були лише на 5 % більше, ніж торік. Відбулося також зменшення обсягів споживчого кредитування домогосподарств: залишок кредитів, наданих домашнім господарствам, скоротився у 2009 р. порівняно з попереднім роком на 14 %. При цьому відбулося суттєве зниження ресурсної забезпеченості комерційних банків: загальний обсяг депозитів у 2009 р. знизився на 8,3 %: депозити фізичних осіб – на 1,9 %, юридичних осіб – на 18,0 %.

7. 

Падіння обсягу надходжень до бюджету. Згідно з інформацією Міністерства фінансів України за 10 місяців 2009 р. до Державного бюджету України надійшло 166,0 млрд грн, що на 22,0 млрд грн або на 11,7 % менше надходжень аналогічного періоду попереднього року, причому зменшення податкових надходжень становило 24,1 млрд грн або 17,2 %. Деяке збільшення надходжень зафіксоване лише в останні місяці року (Рис. 5.).

8.  Падіння реальних доходів та купівельної спроможності населення. Приріст номінальних доходів населення в січні-вересні 2009 р. був у 4,5 разу нижчим за відповідний показник 2008 р., зменшившись з 174,4 млрд грн до 38,0 млрд гривень. Наявний дохід у ІІІ кварталі 2009 р. був у реальному вимірі на 9,9 % нижчий, ніж рік тому. Це обумовило негативну динаміку обороту роздрібної торгівлі, який за рік зменшився у порівнянних цінах на 16,6 %, відображуючи звуження внутрішнього споживчого попиту (Рис. 6.).


Затяжний характер економічної депресії формує додаткові ризики. Суперечності, які нагромаджуються у фіскальній, валютно-курсовій, банківській та інших сферах, можуть скласти підґрунтя „другої хвилі” кризи, яка ймовірна навіть на тлі загального поліпшення становища у світовій економіці. Серед ймовірних ризиків, які зростатимуть внаслідок затягування депресії, слід наголосити на наступних:

1.        Погіршення якості кредитних портфелів комерційних банків через зростання простроченої заборгованості внаслідок падіння доходів населення і неможливості для підприємств реального сектору перекредитування, що було основним механізмом виплат за отриманими кредитами.

2.        Загострення проблеми ліквідності комерційних банків, зважаючи на утрудненість доступу до зовнішнього фінансування та відсутність суттєвого припливу депозитів.

3.        Посилення курсової нестабільності та відновлення девальвації гривні через відсутність відновлення зростання експорту та припливу прямих іноземних інвестицій. Значна девальвація може спонукати до різкого зростання експорту, проте водночас знижує стимули для проведення структурних реформ в умовах подорожчання імпортних інвестиційних товарів. Це блокує такий механізм виходу з депресії, як оновлення основного капіталу, та відновлює попередню експортоорієнтовану модель економічного зростання.

4.        Перманентна потреба фінансування високого бюджетного дефіциту, що вестиме до ризиків зловживання емісійним фінансуванням бюджету, зростання державного боргу, посилення фіскальних вилучень з державного сектору, посилення фіскального тиску на економіку, зростання кредиторської заборгованості держави. Зберігатиметься перманентно високий ризик технічного дефолту України, що вестиме до погіршення суверенних та корпоративних кредитних рейтингів, звузить доступ вітчизняних компаній до кредитних боргових ресурсів, погіршить інвестиційний клімат в Україні.

5.        Наростання обмеженості монетарної політики через необхідність емісійного та кредитного фінансування бюджетних видатків: за таких умов НБУ, розглядаючи монетизацію дефіциту як ключовий інфляційний ризик, здійснює синхронну антиінфляційну політику, зв’язуючи ліквідність та гальмуючи тим самим економічну активність, позбавлений дієвості у відновленні ліквідності та стимулюванні кредитної активності комерційних банків, врегулюванні становища проблемних банків. Це виключає НБУ з суб’єктів антидепресійної політики.

6.        Хронічний дефіцит ресурсів для впровадження українськими виробниками сучасних інноваційних чинників конкурентоспроможності, які мали б протидіяти витісненню українських виробників із світових ринків в умовах зростання конкуренції у післякризовий період.

7.        Посилення процесів вивільнення працівників в ході фінансової санації та структурної модернізації підприємств, перехід частини циклічного (тимчасового) безробіття в структурне (хронічне) пов’язаний з структурними зрушеннями, які відбуватимуться в процесі післякризової адаптації національної економіки.

8.        Повільне відновлення динаміки оплати праці в умовах надлишку пропозиції на ринку праці та значного тиску на рівень прибутків та цін в умовах високої конкуренції та слабкого платоспроможного попиту.

9.        Посилення проблеми дефіциту Пенсійного фонду через зростання безробіття та повільне зростання фонду оплати праці, необхідність мобілізації позичкових джерел ресурсів покриття його дефіциту.

10.   Погіршення матеріальної бази соціального сектору економіки: освіти, охорони здоров’я, закладів культури тощо через жорстку економію бюджетних видатків на тлі тривалого періоду мінімального інвестування в розвиток соціальної інфраструктури.

Наведені ризики засвідчують, що затягування тривалості депресивних тенденцій в українській економіці призводить до розгортання інфляційно-девальваційної спіралі, скорочення ресурсів держави та банківської системи, доступних для здійснення антикризової підтримки реального сектору, посилення витрат на реалізацію поточних завдань антикризового врегулювання, послаблення ефективності ринкового регулювання та створення підґрунтя для адміністративного втручання в економіку й посилення тиску на уряд з боку окремих бізнес-груп з метою лобіювання власних вузькокорпоративних інтересів.

Відтак завдання якнайшвидшого подолання економічної депресії та забезпечення високих темпів висхідної економічної динаміки набуває першочергового значення.

У 2010 р. діятиме низка об’єктивних чинників, які мають підстави перетворитися на ефективні антидепресійні підойми для України. Серед них:

1.        Очікуване пожвавлення світової економіки. Експерти МВФ у World Economic Outlook Update, оприлюдненому у січні 2010 р., прогнозують зростання світового ВВП у 2010 р. на 3,9 %. „Локомотивом” відновлення повинні стати країни, що розвиваються, економіка яких може вирости у 2010 р. в середньому на 6 %. Очікується посилення ролі в міжнародній торгівлі нових економік Азії (в першу чергу – Китаю та Індії) і Південної Америки. Враховуючи, що саме ці країни у 2008 р. забезпечили значну частину приросту металургійного експорту з України, у 2008-2009 р. – експорту сільгосппродукції, є підстави вважати, що в короткостроковому періоді висхідний тренд світової економіки сприятиме зростанню українського експорту та відповідних галузей економіки.

2.        Адаптація економіки до кризових рівнів зовнішнього і внутрішнього попиту, про що свідчать стабілізація і навіть відновлення певної позитивної динаміки макропоказників. Позитивний ефект від зростання доходів експортерів, розгорнуті соціальна та бюджетна сфери, які забезпечують доходи значної частки населення, дозволяють чекати підвищення попиту на внутрішньому ринку споживчої та інвестиційної продукції.

3.        Відновлення припливу капіталів в Україну в процесі пожвавлення світової економіки. Відбуватиметься зростання інтересу до українських активів з боку як фінансових спекулянтів, яких приваблюватиме їхня дешевизна через наслідки кризи, так і транснаціональних компаній, що будуть зацікавлені дістати доступ до українських ресурсів, ринку, або скористатися вигідним  геостратегічним положенням. Це повинно сприяти поліпшенню сальдо платіжного балансу, зростанню доходів, відповідно – внутрішнього попиту.

Відтак завданням антидепресійної політики держави є посилення позитивних тенденцій, що позначилися в українській економіці, та спрямування їх відповідно до завдань пожвавлення національної економіки. Як було зазначено вище, економічна депресія може перерости у наступну фазу циклу лише після виконання нею притаманних їй макроекономічних функцій: здійснення необхідних структурних змін на ринках, оновлення основного капіталу, фінансової санації компаній, освоєння новітніх конкурентних переваг.

Виходячи з вищезазначеного, першочергові заходи антидепресійної політики держави мають базуватися на таких пріоритетах.

1.       Послідовна стабілізація становища у банківській системі. На першому етапі пріоритетом має стати врегулювання ризиків, пов’язаних з наростанням неплатоспроможності боржників, а відтак – частки „поганих” кредитів. Мають бути передбачені також розробка прозорих механізмів рекапіталізації комерційних банків та активізації їхньої кредитної діяльності, насамперед – на ринку „довгих” грошей, розвиток механізмів грошово‑кредитного регулювання НБУ, які дозволятимуть дієвим чином впливати на структуру кредитного портфеля та ризики банків, забезпечення реального функціонування системи фінансових інститутів розвитку для реалізації масштабних інвестиційних та інфраструктурних проектів. Очікуваним результатом є відновлення довіри вкладників до банківської системи та розблокування банківського кредитування.

2.       Формування засад координації діяльності НБУ та Міністерства фінансів України, що передбачає створення нормативно-правових механізмів включення НБУ в реалізацію стратегічних завдань антикризової політики. Забезпечення функціональної самостійності НБУ має бути досягнуте шляхом офіційного розширення його функцій, повноважень та сфер відповідальності. Очікуваний результат – усунення мотивації для тиску на НБУ з боку уряду, координоване поєднання фіскальних та монетарних ресурсів навколо завдань відновлення економічної динаміки при мінімізації макроекономічної нестабільності.

3.       Забезпечення курсової стабільності, яка передбачатиме відсутність надмірних коливань реального ефективного обмінного курсу гривні шляхом активної курсової політики НБУ, запровадження тимчасових заходів щодо обмеження доступу до операцій на валютному ринку суб’єктів господарювання, які не здійснюють зовнішньоторговельних операцій, обов’язкового 100-відсоткового продажу валютної виручки експортерами, виведення „нееластичних” валютних операцій за межі міжбанківського валютного ринку та здійснення продажу валюти на зазначені цілі з резервів НБУ за офіційним курсом. Очікуваними результатами є відновлення довіри до національної грошової одиниці, зниження інфляційних очікувань, послаблення напруженості у сфері заборгованості за валютними кредитами.

4.       Цілеспрямований вплив на розподіл доходів фізичних осіб з метою запобігання зростанню майнового розшарування та концентрації позитивного соціального ефекту державної політики на найчисленніших прошарках з невисоким рівнем доходів: забезпечення цільового спрямування державної допомоги категоріям населення, які її дійсно потребують, при максимальному спрощенні механізмів отримання соціальних пільг та допомог цільовими категоріями населення, відновлення прогресивної шкали прибуткового оподаткування, запровадження додаткового оподаткування продажу предметів розкоші, оподаткування нерухомості. Очікуваними результатами є представлення реалістичної альтернативи соціальному популізму та зниження привабливості такої моделі політики серед провідних політичних сил, а також структурування споживчого попиту чином, оптимальним для реалізації його стимулюючого впливу на економічну активність. 

5.       Удосконалення фіскальної політики з метою консолідації дохідної частини бюджету та зміщення акцентів на цілі розвитку, коригування проекту Держбюджету на 2010 рік з урахуванням варіантних можливостей динаміки економіки України у 2010 р. та закладенням пропорційного зв’язку між збільшенням фінансування статей і динамікою дохідної бази, встановлення на законодавчому рівні граничних параметрів формування боргового навантаження для держави та законодавче визначення цілей, на які можуть бути спрямовані ресурси дефіцитного фінансування. Очікувані результати: системне збільшення сукупного внутрішнього попиту при перенесенні його певної частини з ринку споживчих на ринок інвестиційних товарів, а отже – послаблення інфляційного ефекту фінансування видатків навіть з емісійних джерел.

6.       Розширення внутрішніх ринків. Ініціювання великих інфраструктурних проектів, які мають підвищити внутрішній попит на вітчизняну промислову продукцію, удосконалення антимонопольного законодавства та підвищення ефективності діяльності Антимонопольного комітету України, упорядкування сфери державних закупівель. Очікувані результати: посилення чутливості вітчизняної пропозиції до стимулюючих сигналів з боку попиту, спрощення умов для дії механізмів ринкової конкуренції у ціноутворенні та забезпеченні ефективності використання національного ресурсного потенціалу.

7.       Захист вітчизняного виробника. Посилення контролю за дотриманням стандартів якості, боротьба з контрабандою та тіньовими схемами імпорту, перебудова системи державної допомоги підприємницькому сектору. Очікувані результати: поетапна адаптація національного виробництва до конкурентних умов, створення продуктивних робочих місць в секторах з виробництва продукції, яка задовольняє внутрішній ефективний попит.

8.       Впровадження заходів підтримання експортерів. Запровадження механізмів експортного кредитування, активне використання інструментів економічної інтеграції та важелів економічної дипломатії, сприяння виходу на зовнішні ринки малих і середніх компаній. Очікувані результати: максимальне використання можливостей, які надає пожвавлення світової економіки, адаптація українських виробників до нових конкурентних умов, поліпшення структури експорту.

9.       Реструктуризація зайнятості з метою підвищення ефективності використання трудового потенціалу країни. Мають відбуватися цілеспрямована концентрація працівників у галузях, що пов’язані з виробництвом товарів широкого споживання, високотехнологічних сферах та виведення надлишкових робочих місць із секторів з низькою доданою вартістю в міру здійснення їх структурної модернізації, вживатися заходи щодо пом’якшення регіональних диспропорцій ринку праці у хронічно депресивних і слаборозвинених регіонах, а також тих, які найбільше постраждали впродовж кризи. Очікуваний результат: протидія зниженню доходів економічно активного населення та встановлення прямої зацікавленості останнього у відновленні динамічного економічного зростання.

10. Ініціювання „Антикризового пакту” влади та опозиції, який має містити констатацію ключових соціальних та економічних проблем поточного моменту, прийняття солідарної відповідальності за прорахунки соціально-економічної політики, прийняття відповідальності за обґрунтованість економічних програм та відмову від необґрунтованих популістських обіцянок, визначення базових соціальних стандартів та засад соціальної політики, які будуть гарантовано забезпечені населенню України, а також базових орієнтирів бізнес-середовища, дотримання яких буде гарантоване в Україні у післявиборчий період тощо. Очікуваний результат: послаблення невизначеності щодо соціально-економічної політики України у 2010 р. та наступних роках, вилучення з політичної конкуренції низки питань, які є чутливими з точки зору соціальних настроїв та економічних очікувань, створення підґрунтя для формування парламентської коаліції.

Відділ економічної та соціальної стратегії

(Я. Жаліло)



[1] Депресія – стан економіки, що характеризується тривалим застоєм на низькому рівні… У цій фазі відбувається зупинення спаду промислового виробництва,.. але тривають банкрутства, зберігається значне безробіття… У цій фазі створюються передумови для переходу до пожвавлення і наступного піднесення. Відбувається поступове «розсмоктування» товарних запасів, поліпшується  фінансове становище фірм, здійснюється позитивний перелом у тенденції прибутків. Основою відродження економічної динаміки є масове оновлення основного капіталу… Саме у фазі депресії найчастіше відбувається втручання держави у процес відтворення. (Економічна енциклопедія: у трьох томах. Т. 1 / Ред. кол.: С. В. Мочерний та ін. – К.: Вид. центр «Академія», 2000. - С. 312).