АЛЬТЕРНАТИВНІ ДЖЕРЕЛА ЕНЕРГОРЕСУРСІВ

В УКРАЇНСЬКОМУ ПРИЧОРНОМОР’Ї

Анотація

 

У аналітичній записці проаналізовано стан та перспективи розвитку альтернативної енергетики в Україні, проведено дослідження:

        специфіки використання відновлювальної енергії сонця, вітру, геотермальної енергії, енергії біомаси;

        світового досвіду використання та державного підтримання розвитку відновлювальної енергетики на прикладі європейських країн та США;

        природного потенціалу Українського Причорномор’я для розвитку відновлювальної енергетики в регіоні;

        ефективності існуючих законодавчих інструментів державного стимулювання компаній, що працюють на ринку альтернативної енергетики України.

За результатами дослідження представлено висновки та рекомендації відповідних заходів, спрямованих на збільшення частки відновлювальних джерел в загальному енергобалансі  країни.

 

АЛЬТЕРНАТИВНІ ДЖЕРЕЛА ЕНЕРГОРЕСУРСІВ

В УКРАЇНСЬКОМУ ПРИЧОРНОМОР’Ї

 

І. Загальна характеристика проблеми

Незворотне виснаження світових вуглеводневих запасів, зростаюча ціна на енергоносії, проблеми екологічного забруднення навколишнього середовища змушують більшість розвинених країн формувати свої енергетичні стратегії, спрямовані на розвиток альтернативної енергетики. За даними Міжнародного енергетичного агентства, до 2030 р. частка електроенергії, видобутої за допомогою альтернативних джерел, збільшиться вдвічі порівняно із сьогоднішніми показниками, що складають близько 16 % від усього виробництва.

У більшості розвинених країн, зокрема у США, Німеччині, Іспанії, Швеції, Данії, Японії, планують довести частку відновлюваних джерел енергії в загальному енергобалансі до 20-50 %. Європейська комісія вважає, що у 2020 р. в Європі п’ята частина енергії вироблятиметься з екологічно безпечних джерел.

Загальний світовий обсяг інвестицій в альтернативну енергетику у 2008 р. становив 51,8 млрд дол. у вітроенергетику, 33,5 млрд дол. у сонячну енергетику і 16,9 млрд дол. на вироблення біопалива. Країни Європи у 2008 р. інвестували в альтернативну енергетику 50 млрд дол., країни Америки – 30 млрд дол., Китай – 15,6 млрд дол., Індія – 4,1 млрд дол.

В умовах зростаючої енергетичної залежності України від російських енергетичних постачань та постійного підвищення цін на енергоносії, енергоємна національна економіка, що розвивається, зазнає значних втрат, що призводить до зниження рівня виробництва та гальмування соціально-економічного розвитку. Тож питання зниження енергозалежності через формування ефективної програми енергозбереження та розвитку альтернативної енергетики України слід віднести до стратегічно важливих, які потребують нагального вирішення.

IІ. Альтернативна енергетика в Українському Причорномор’ї:

стан та перспективи розвитку

В Україні загальний річний технічно досяжний енергетичний потенціал альтернативних джерел енергії в перерахунку на умовне паливо становить близько 63 млн тонн. Частка енергії добутої за рахунок альтернативних джерел становить сьогодні близько 3 %. Згідно з українською енергетичною стратегією до 2030 р. частку альтернативної енергетики на загальному енергобалансі країни буде доведено до 20 %. Основними та найбільш ефективними напрямами відновлюваної енергетики в Україні є: вітроенергетика, сонячна енергетика, біоенергетика, гідроенергетика, геотермальна енергетика.

Таблиця 1

Прогнозні показники розвитку використання нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії за основними напрямами освоєння, млн у. п. тон/рік

(Джерело: Енергетична стратегія України на період до 2030 року) [3]

Напрями освоєння НВДЄ

Рівень розвитку НВДЄ по роках

2005 р.

2010 р.

2020 р.

2030 р.

Позабалансові джерела енергії, всього

13,85

15,96

18,5

22,2

У тому числі шахтний метан

0,05

0,96

2,8

5,8

Відновлювальні джерела енергії, всього

1,661

3,842

12,054

35,53

У тому числі:

Біоенергетика

1,3

2,7

6,3

9,2

Сонячна енергетика

0,003

0,032

0,284

1,1

Мала гідроенергетика

0,12

0,52

0,85

1,13

Геотермальна енергетика

0,02

0,08

0,19

0,7

Вітроенергетика

0,018

0,21

0,53

0,7

Енергія довкілля

0,2

0,3

3,9

22,7

Усього

15,51

19,83

30,55

57,73

Для Українського Причорномор'я перспективи розвитку альтернативної енергетики пов'язані в першу чергу з використанням ресурсів вітру, сонця, енергії біомаси та геотермальної енергії.

Реальні масштаби розвитку вітроенергетики в Українському Причорномор’ї можуть забезпечити паливний еквівалент більш, ніж 27 млн т умовного палива. У приморських регіонах середньорічна швидкість вітру перевищує 5 м/с, що робить ці регіони найбільш ефективними з точки зору використання енергії вітру. Для спорудження ВЕС на морських платформах може бути використана практично вся площа Азовського моря, а в Чорному морі лише в Одеській області є можливість розмістити ВЕС установленою потужністю до 20 тис. кВт. Сьогодні в Україні працює шість вітрових електростанцій, більшість яких розташована в причорноморських регіонах: Аджигольська, Асканієвська, Донузлавська, Новоазовська, Лакська ВЕС. Їхня загальна потужність, що генерується, становить більше 70 МВт.

Потенціал геліоенергетики в причорноморських регіонах – близько 1400 кВт год/м2, що знаходиться на одному рівні з країнами, які активно використовують сонячну енергію (США, Німеччина, Швеція тощо), і дає можливість зекономити щорічно близько 2,5 млн т умовного палива. Слід зазначити, що середньорічний потенціал сонячної енергії в Україні (1235 кВт год/м) є достатньо високим і набагато вищим ніж, наприклад, у Німеччині – 1000 кВт год/м, Польщі – 1080 кВт год/м. Отже, існують достатньо потужні можливості для ефективного використання геліоустановок на території України.

За різними оцінками потенційні ресурси геотермальної енергії в Україні зможуть забезпечити роботу геотермальних електростанцій (ГТЕС) загальною потужністю до 200-250 млн кВт (при глибинах буріння свердловин до 7 км та періодах роботи станції 50 років) і систем геотермального теплопостачання загальною потужністю до 1,2-1,5 млрд кВт (при глибинах буріння свердловин до 4 км і періодах роботи систем 50 років). Причорноморський регіон володіє достатньою кількістю ресурсів для використання геотермальної енергії. Достатньо потужні геотермальні установки можуть забезпечувати енергією та теплом Одеську, Херсонську, Миколаївську, Донецьку області та АР Крим.

 

АР Крим

Використання потужного потенціалу альтернативних джерел енергії в АР Крим, одному з проблемних регіонів з точки зору забезпечення електроенергією, є стратегічно важливим, оскільки лише 8 % потреб в енергоресурсах покривається за рахунок власних потужностей. 92 % електроенергії надходить в АР Крим з материкової частини України по мережі ліній електропередачі напругою 220 і 330 кВт, загальна перепускна потужність яких становить 1280 МВт. Істотне зношення наявних електричних мереж призводить до значних втрат енергії при передачі.

За оцінками українських експертів у сфері сонячної енергетики, найбільш ефективним є розміщення геліоустановок на Південному березі Криму, на Причорноморській та Приазовській низовинах. Найбільш сприятливий період їх роботи – квітень-вересень, а на Південному березі Криму – квітень-жовтень, коли переважає ясна погода, а добова сумарна радіація становить 13,2-32,5 мДж/ м2. Середньорічна кількість сумарної сонячної радіації, що поступає на 1 м поверхні, на південні території України, зокрема АР Крим, сягає 1400кВт год/ м2.. Тривалість сонячних годин протягом року у степовій зоні, на морських узбережжях України сягає 2300-2400 годин на рік, максимальне сонячне сяйво у Кримських горах – 2453 години за рік (Карабі – Яйла).

На сьогодні у Сімферополі успішно працює геліоустановка, яка в неопалювальний сезон тривалістю 7 місяців повністю забезпечує гарячою водою готель „Спортивний”, її робота дає економію приблизно 400 тон у. п. на рік. Австрійська компанія „Active Solar GmbH” має намір реалізувати пілотний проект з будівництва першої кримської сонячної електростанції потужністю у 20 МВт на території Сімферопольського району поблизу села Джерельне та поряд з високовольтним об'єктом компанії „Крименерго”. На сьогодні в Криму завершається спорудження першої в країні дослідно‑промислової геліостанції поблизу селища Щолкіно у східній частині Криму.

АР Крим є одним із перспективних районів в Українському Причорномор’ї для розвитку геотермальної енергетики. Глибини пробурених свердловин тут невеликі: до 2000 м; температура термальних вод на гирлі 50-70°С, їх мінералізація – 20-70 г/л. На сьогодні низькопотенційні геотермальні енергоресурси Криму використовуються для теплопостачання. Запаси геотермальної енергії здебільшого сконцентровані в Тарханкутському районі та Керченському півострові. Для покращення енергопостачання у Криму заплановано будівництво геотермальних електростанцій потужністю по 6 МВт – у західній частині півострова, де на глибині 4 км є вода з температурою 250° С. Їх загальна потужність становитиме більше 100 мВт.

Узбережжя Чорного та Азовського морів, Південний берег Криму відзначаються найвищим вітроенергетичним потенціалом. Тут протягом року сприятливі умови для вітровикористання та ефективної роботи потужних  вітроелектростанцій та автономних вітроенергоустановок. Узимку енергетичні ресурси вітру найбільші на узбережжі Чорного та Азовського морів, середня швидкість вітру сягає 7-8 м/с. Відповідно, тривалість робочої швидкості вітру понад 3 м/с у цей сезон у південних регіонах найбільша і становить до 1400-1600 годин за зиму у східних та південних районах. Питома потужність вітрової енергії на узбережжі Чорного та Азовського морів найбільша і становить 471-597 Вт/м2.

Відповідно до Державної програми будівництва вітрових електростанцій, АР Крим визначена територією пріоритетного розвитку вітроенергетики в Україні, оскільки володіє досить великим вітропотенціалом і вільними територіями для будівництва ВЕС. Так, на сьогодні на півострові виробляється 70 % енергії від усіх вітроенергетичних потужностей України. І найбільш перспективними для створення об’єктів відновлювальної енергії в регіоні визначені Керченське і Тарханкутське узбережжя.

У 90-ті роки в Україні почалося інтенсивне освоєння енергії вітру на основі випуску промислових вітрогенераторів ВО „Південний машинобудівний завод” у Дніпропетровську. У 1994 р. на березі озера Донузлав почала діяти перша черга Донузлавської ВЕС. Неподалік від Євпаторії у селищі Новоозерному також введено в дію потужну ВЕС. Ще одна електростанція цього типу працює поблизу селища Чорноморського. Розпочато будівництво ВЕС потужністю 500 мВт на сході Кримського півострова. Поряд з малою вітроенергетикою розвивається і велика. Створюються вітроенергетичні установки (ВЕУ) потужністю 2 000 кВт і більше, які могли б підключатися до енергосистем.

У Криму виробництвом вітрової енергії зайняті 4 державні підприємства: „Донузлавська вітрова електростанція”, „Східно-Кримська ВЕС” та 7 вітроелектростанцій, з яких працюють тільки чотири – „Донузлавська”, „Лакська”, „Прісноводненська” і „Тарханкутська”. На усіх станціях встановлено 521 вітрова електроустановка, серед яких домінують ВЕУ USW56-100 (512 одиниць або 98,7 %) потужністю 107,5 кВт, та 9 агрегатів Т 600-48 потужністю 600 кВт. Загальний обсяг фінансування підприємств вітроенергетики Криму з державного бюджету за період з 01.01.2006 р. до 01.10.2008 р. склав 79008,80 тис. грн.

Маючи потужний природний потенціал для розвитку „зеленої” енергетики, АР Крим є інвестиційно привабливим регіоном для компаній, працюючих на ринку альтернативної енергетики. Так, французька компанія „Beten ingenierie” має намір побудувати в Криму Тургенівську вітроелектростанцію потужністю до 200 МВт. Розміщення вітроустановок планується на кордоні Білогірського та Червоногвардійського районів Криму за межами населених пунктів Цветочненського та Новожиловського. У реалізацію проекту планується вкласти 405 млн дол. Вітроелектростанція буде складатися з 80-100 турбін одиничною потужністю 2-2,5 МВт. Як постачальник ВЕУ обрана німецька компанія „Nordex AG”. За рік Тургенівська ВЕС вироблятиме 484 млн кВт/год електроенергії, що дозволить щорічно заощаджувати близько 154 тис. т умовного палива. На період будівництва ВЕС буде створено 250 робочих місць, на період роботи – 50.

Українська компанія „Нова-Еко” готова розпочати будівництво найбільшої в Україні вітрової електростанції (ВЕС) з установленою потужністю 300 МВт на Східному та Західному узбережжі в АР Крим, де середня швидкість вітру сягає 8,5 м/с, що є добрим показником для промислового використання вітрової енергії. Побудова такої електростанції значно зменшить залежність АР Крим від поставок електричної енергії з материкової частини країни та знизить навантаження на магістральні мережі.

Одеська область

Найбільш перспективним для розвитку альтернативної енергетики на Одещині є регіон Придунав’я, який включає 5 адміністративних районів – Болградський, Ізмаїльський, Килійський, Ренійський і Татарбунарський, а також місто обласного підпорядкування Ізмаїл. Потенціал сонячної енергії в українському Придунав’ї один із найкращих у країні (другий після Криму). Середньорічна кількість сумарної сонячної радіації, що поступає на 1 м2 поверхні, на території регіону до 1300 кВт год/м2. У кліматометеорологічних умовах Одещини для сонячного теплопостачання ефективним є застосування плоских і концентруючих сонячних колекторів, які використовують пряму і розсіяну сонячну радіацію.

Завдяки приморському розташуванню Одеська область є перспективним регіоном для використання вітрової енергії, оскільки середньорічна швидкість вітру перевищує 5 м/с. В умовах регіону за допомогою вітроустановок можливим є використання 15-19 % річного об’єму енергії вітру. Очікувані обсяги виробництва електроенергії з ВЕС у перспективних регіонах складають 800-1000 кВт год/м2 за рік. З урахуванням державної підтримки вітроенергетичного сектора, можна констатувати, що для Одеського регіону використання енергії вітру може бути одним із найбільш перспективних серед відновлюваних джерел енергії. Особливо ефективним для виробництва електроенергії у промислових масштабах може бути застосовування вітроустановки на узбережжі Чорного моря в Килійському та Татарбунарському районах.

Одним із найбільш ефективних напрямів відновлюваної енергетики в Придунав’ї може стати біоенергетика. Показники енергетичного потенціалу біомаси відрізняються від потенціалу інших відновлюваних джерел енергії тим, що потенціал біомаси значною мірою залежить від рівня господарської діяльності. З огляду на те, що рівень розвитку аграрного сектору на Одещині досить високий, тут існують чималі можливості для використанням біомаси: відходів тваринництва та сільськогосподарських рослин, виробництва біопалив та використання природних джерел біомаси. У січні 2007 р. в Саратському районі Одеської області компанією „Біодизель Бессарабії” відкрито міні-завод з виробництва біодизеля потужністю 7 тис. т на рік.

У Придунав’ї активно розвивається вирощування енергетичних сільськогосподарських культур, у першу чергу ріпаку. У Арцизському районі Одеської області нещодавно відкрився завод по виробництву біопалива. Одним з основних природних ресурсів рослинницької біомаси у Придунав’ї є очерет. Дельта Дунаю підтримує найбільші очеретяні плантації у світі. До середини минулого сторіччя мешканці сіл, розташованих уздовж Дунаю та в дельті річки, активно використовували очерет для опалення помешкань. Для цього використовувалися спеціальні печі, пристосовані для спалювання довгих снопів очерету. Зараз у Придунайському регіоні Україні (переважно в Килійському районі) також активно заготовлюють очерет для експорту в країни Західної Європи в якості матеріалу для будівництва дахів. Дослідження, проведені на базі Дунайського біосферного заповідника, показали перспективність відновлення заготівлі очерету для виробництва паливних брикетів. Однак така заготівля повинна суворо регламентуватися для усунення негативного впливу на водно-болотні екосистеми дельти Дунаю.

Існує необхідність у створенні та впровадженні регіональної енергетичної стратегії та програми розвитку альтернативної енергетики. В існуючій „Програмі комплексного розвитку Українського Придунав'я на 2004-2010 роки” відсутня навіть згадка про необхідність використання ВДЕ [4, с. 232].

Миколаївська область

У 2007 р. Миколаївським відділенням Української біоенергетичної асоціації та Українською асоціацією нетрадиційної енергії була розроблена Програма „Розвиток нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії (НПДЕ) у Миколаївській області на період до 2010 р.”, яка після її затвердження Обласною радою депутатів стала складовою частиною „Програми державної підтримки розвитку нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії і малої гідро- і теплоенергетики” (Програма НПДЕ), що входить у „Національну енергетичну програму України на період до 2010 р.”, розроблену і затверджену Верховною Радою України у 1996 році. Програма передбачає покриття 10 % потреб народного господарства в енергії за рахунок НПДЕ.

Розробники програми мали на меті стимулювати розроблення і випуск устаткування ПДЕ на підприємствах області, шляхом цільового фінансування з обласного бюджету, забезпечити надання податкових пільг підприємствам, фермерам, приватним особам при використанні устаткування, що працює на нетрадиційних і поновлюваних джерелах енергії популяризувати серед населення області економічних, екологічних і соціальних переваг, при використанні в якості джерела енергії НПДЕ. Реалізація даного проекту передбачає проведення низки заходів щодо розвитку НПДЕ в Миколаївській області, зокрема: організація серійного виробництва біогазових установок та сонячних елементів, проектування, виготовлення і монтаж геліосистем гарячого водозабезпечення й опалення для баз відпочинку, приватного сектору і офісів малого бізнесу. Фінансування програмних проектів планується за рахунок державного та місцевого бюджетів, інвесторів, фондів, грантів, а також за рахунок підприємств замовників та виконавців.

Компанії „Fildstone” (Великобританія) і „Energy Conversion Licensing BV” (Нідерланди) планують інвестувати 438 млн євро в будівництво Південноукраїнської вітроелектростанції в Миколаївській області. Початок будівництва заплановано на жовтень-грудень 2009 р. Згідно з проектом, загальна потужність ВЕС становить 300 МВт. У результаті роботи вітрової електростанції очікується зменшення негативного впливу на навколишнє середовище, річна економія використання природного газу – 27 млн куб. м і річний обсяг виробництва електроенергії – 800 млн кВт-год.

За підтримки компанії „Telenor” та Фонду „Східна Європа” організація „Агенція економічного розвитку” у м. Вознесенську (Миколаївська область) запровадила систему управління органічними відходами у 2008-2009 рр. Агенція також ініціювала роздільний збір органічних відходів, які сьогодні використовуються комунальними підприємствами для виробництва компосту та паливних гранул.

У результаті реалізації проекту, мешканці Вознесенська використовують альтернативні джерела енергії, тим самим допомагаючи захищати навколишнє середовище від забруднення відходами. У будівлі, де знаходяться Міський музей мистецтв та Центр дитячої творчості, було встановлено нову енергозберігаючу опалювальну систему. Агенція реконструювала котельну в будівлі та встановила систему опалення з двома котлами, що працюють на твердому паливі, такому, як дерев’яні тріски та паливні гранули. За два місяці використання нових котлів економія витрат склала 60 %, порівняно з витратами на використання системи центрального опалення. Організація також розпочала збір відсортованих органічних відходів. На сьогодні 90 % сімей, що живуть у місті, та 40 % багатоповерхових будівель беруть участь у роздільному зборі пластику, паперу та скла. Відповідно до прийнятої міської програми планується роздільний збір відходів у всіх жилих будівлях усіх районів міста. Зібрані органічні відходи будуть використовуватися для виробництва паливних гранул, добрив та біогазу.

Херсонська область

За результатами досліджень Інституту електродинаміки НАН України, акваторія Сивашської затоки Херсонської області має доволі високий вітровий потенціал. Швидкість вітру становить тут 5,8-6,3 м/с на висоті 10 метрів і 7,3-7,6 м/с на висоті 25 м, що є доволі високим показником для будівництва вітрових електростанцій. За умов густої забудови цієї території можна забезпечити генерування електроенергії обсягом від 43,2 до 75,6 млрд кВт/год на рік. Саме тому Міністерство промислової політики, ще у 2005 р., після проведення досліджень вирішило будувати на березі Сивашської затоки комплекс вітряків та здавати об’єкти в концесію. Потужність Сивашської електростанції, яка будується вже кілька років, і на якій поки що здана в експлуатацію лише одна черга, має становити 20 МВт. Фінансування здійснюється на 60 % з держбюджету і на 40 % приватним капіталом.

На Херсонщині завершено будівництво заводу з виробництва біодизельного палива. Потужність підприємства – 10 тис. т на рік, паливо планується виготовляти з рапсового масла та інших рослинних масел. У лютому 2007 р. компанією „Лібер” введено в дію завод в Херсонській області потужністю 10 тис. т біодизеля на рік. Для більш успішної реалізації проекту, потрібно прийняти закони, що передбачать надання податкових пільг виробникам біопалива, а також виробникам устаткування для біопаливних заводів. Необхідно звільнити на 5-10 років від сплати податку на додану вартість виробників біопалива, надати відповідні пільги при імпорті устаткування для біопаливних заводів.

Підприємство ВАТ „Чумак” (м. Каховка) завершило впровадження реконструйованих під спалювання лушпиння соняшникового насіння (відходи від виробництва соняшникової олії) котлів. Проектна потужність – 100000 Гкал/рік. За рівнем споживання газу у 2003 р. це становить близько 5,0 млн м3, що в грошовому еквіваленті дорівнює 1630 тис. грн/рік.

У Херсонській області планується реалізувати проекти освітлення вулиць населених пунктів за рахунок електроенергії, накопиченої сонячними батареями.

Запорізька область

Запорізька обласна влада визначила розвиток вітроенергетики пріоритетним напрямом у програмі розвитку альтернативних джерел енергії, сподіваючись, що це дасть можливість не тільки розв’язати проблему забезпечення електроенергією негазифікованих територій, а й зменшити залежність від постачання природним газом. Потенціал регіону досить потужний, що дає змогу експлуатувати 2077 двомегаватних вітрогенераторів. У перспективі планується спорудження в області до 2030 р. ВЕС сумарною потужністю 3200 МВт.

У квітні 2009 р. Приазовська районна державна адміністрація і товариство з обмеженою відповідальністю „Еurосаре Ukraine I” підписали інвестиційну угоду про спорудження парку вітряних електростанцій (ВЕС). Документ передбачає встановлення поблизу Молочного лиману 180 турбін потужністю 2,5 МВт кожна. Початок будівництва заплановано на осінь 2009 р., до кінця 2011 р. планується здати об’єкт в експлуатацію. Вартість будівництва одного вітряка – 3,5 млн євро. Під вітряні турбіни райдержадміністрація виділятиме в оренду 150-170 га землі на 49 років. Запорізька влада розцінює проект не тільки як пілотний, а й як зразковий для майбутнього зведення в області ще кількох парків вітроелектростанцій.

Естонська енергокомпанія „Alikonte Ou” розглядає можливість будівництва ВЕС на колишньому військовому аеродромі в Токмацькому районі. Про принципову зацікавленість у розміщенні вітропарків на узбережжі Азовського моря заявила „Донбаська паливно-енергетична компанія”. Видано розпорядження голови облдержадміністрації про затвердження матеріалів на вибір земельних ділянок і надання дозволів на розроблення проектів їхніх відведень під ВЕС на територіях Приазовського, Бердянського і Приморського районів товариству з обмеженою відповідальністю „Wind Power”.

Але випадки застосування в Запорізькому регіоні альтернативної енергетики сьогодні одиничні. Місцева влада, як і раніше, віддає пріоритет звичній газифікації сіл, що, безперечно, ще більше зміцнить залежність області від імпортних енергоресурсів.

Донецька область

Для Донецької області як найбільшого промислового регіону України проблеми енергозбереження, ефективного використання енергії та охорони навколишнього середовища є надзвичайно актуальними. Саме в Донецькому регіоні знаходиться найбільша кількість енергоємних підприємств, які споживають четверту частину загальної кількості енергоресурсів усієї країни. Енергетика області представлена тепловими електростанціями, які переважно використовують вугілля та є потужними джерелами забруднення навколишнього середовища.

У 2003 р. Донецькою обласною державною адміністрацією спільно з компанією „Вінденерго” була розроблена „Програма заміни потужності теплових електростанцій вітряними енергетичними станціями”. Програма передбачає збільшення частки електричної енергії, яка виробляється за допомогою вітряних генераторів, до 20-30 % від загального об’єму електроенергії, що виробляється у регіоні.

За оцінками експертів, Донецька область має значний потенціал для розвитку альтернативних джерел енергії, перш за все вітру та сонця. Тільки за два останні роки використання екологічно чистих видів енергії дозволило заощадити області 3 млрд грн. На сьогодні в селі Безіменне Донецького регіону з 2003 р. експлуатується „Ново азовська” вітряна електростанція, яка знаходиться в управлінні державного підприємства „Вітроенергопром”. Електростанція використовує вітрогенератори дніпропетровського заводу „Південмаш”, з яких 186 агрегатів потужністю 100 кВт кожен та три агрегати потужністю 600 кВт.

У Донецькому регіоні поки що не застосовуються вітрогенератори для індивідуального використання, хоча на території Донецької області середньорічна швидкість вітру на висоті 10 м більш, ніж 5 м/с, що є сприятливим для їх застосування.

На Донеччині впроваджується проект з розвитку вітроенергетики. Донбаська паливно-енергетична компанія розробляє проект будівництва ВЕС на Азовському узбережжі. Перший етап передбачає вибір майданчика для розташування вітроелектростанцій на узбережжі Азовського моря. До проекту залучатимуться банки та приватні інвестори. У проекті візьмуть участь іноземні фахівці та консультанти. Уже підписано договір з німецькою компанією „Wind Guard” для проведення вітромоніторингу. Планується, що перші вітроагрегати запрацюють у 2010 р. Компанія також розглядає можливості будівництва гідроелектростанцій та заводів з переробки твердих побутових відходів.

Громадською організацією „Летавиця”, за підтримки Фонду Євразія, з 2007 по 2008 рр. впроваджувався проект „Біоенергетика: отримуємо енергію з відходів”, який був розроблений спеціально для сільських районів Донецької області. У рамках проекту була напрацьована база даних постачальників обладнання, зроблено аналіз потенційно найбільш ефективних технологій, розроблено декілька моделей отримання енергії з альтернативних джерел. Проект упроваджувався в Мар’їнському, Старобешівському та Красноармійському районах області. Об’єктами проекту були клуби, бібліотеки, дитячий садок, фельдшерсько-акушерський пункт. У результаті витрати на опалення були значно зменшені за рахунок використання відходів, а мешканці отримали значний економічний ефект.

КП „Вода Донбасу” розглядає можливість створення власного виробництва електроенергії шляхом будівництва фотогальванічної електростанції (на сонячній енергії – ред.). Вартість даного проекту складає 880 млн грн. Термін реалізації – 2 роки. Термін окупності – 2,5 року. Розрахунковий прибуток від реалізації даного проекту – 34 млн євро на рік.

Асоціація фермерів „Агросервіс” (м. Волноваха, Донецька обл.) і АТ „Інвестиція” (м. Люблін, Польща) одержали дозвіл Антимонопольного комітету України на створення у м. Волноваха ТОВ „Спільне українсько-польське підприємство „Екотоп”. Створюване підприємство буде здійснювати виробництво біопалива – брикетів із соломи.

ІІІ. Державна політика України у сфері альтернативної енергетики

Україна намагається не відставати від розвинених європейських країн, які динамічно розвивають „зелену” енергетику, максимально використовуючи власний природний потенціал. Лише у 2009 р. з державного бюджету на розвиток альтернативної енергетики в Україні було виділено 500 млн грн на об’єкти Міністерства житлового господарства і 1,5 млрд грн – за лінією Міністерства регіонального розвитку і будівництва. Але ефективність державної політики у сфері альтернативної енергетики залежить у першу чергу від ефективності нормативно-законодавчої бази, яка покликана створювати сприятливі умови для роботи на українському ринку відновлюваної енергетики.

Основними законами, що регулюють правовідносини у сфері альтернативної енергетики є Закон України „Про альтернативні джерела енергії”, прийнятий Верховною Радою України 20 лютого 2003 р. 26 вересня 2008 р. Верховна Рада України ухвалила Закон про „зелені тарифи” на електричну та теплову енергію, 17 лютого 2009 р. Верховна Рада України прийняла Закон про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування щодо стимулювання використання альтернативних джерел енергії та видів палива. 1 квітня 2009 р. Президентом України був підписаний Закон про внесення змін до Закону України „Про електроенергетику” щодо стимулювання використання альтернативних джерел енергії.

Більшість фахівців-енергетиків позитивно оцінюють прийняття Закону про „зелений тариф”, згідно з яким оптовий ринок електричної енергії України зобов’язаний купувати по „зеленому тарифу” електричну енергію, що добута з альтернативних джерел енергії. „Зелений тариф” затверджується Національною комісією регулювання електроенергетики України для суб’єктів господарювання, які є виробниками електричної енергії на альтернативних джерелах, строком на 10 років.

Суттєвим законодавчим кроком на шляху до розвитку альтернативної енергетики можна вважати надання податкових пільг енергокомпаніям, що працюють на альтернативних джерелах енергії, вивільнені кошти за рахунок наданих пільг мають направлятись на здешевлення вартості продукції. Згідно з внесеними змінами до Закону України „Про податок на додану вартість”, до 1 січня 2019 р. звільняються від оподаткування операції з ввезення на митну територію України обладнання для виробництва енергії з альтернативних джерел енергії, якщо таке обладнання не виробляється на митній території України.

Закон про внесення змін до Закону України „Про електроенергетику” встановлює чіткі схеми обрахунку так званого „зеленого тарифу” для кожної галузі альтернативної енергетики, залежно від кількості енергії, яку вона виробляє. Такий крок робить більш прозорими схеми встановлення тарифу для конкретної енергокомпанії. Зазначений порядок стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії застосовується за умови, що починаючи з 1 січня 2012 р. питома вага сировини, матеріалів, основних фондів, робіт та послуг українського походження у вартості будівництва відповідного об’єкта електроенергетики становить не менше 30 %, а починаючи з 1 січня 2014 р. 50 %. Додатковою умовою застосування зазначеного порядку стимулювання виробництва електроенергії за допомогою геліоустановок є використання, починаючи з 1 січня 2011 р., на об’єктах електроенергетики сонячних модулів, у вартості виробництва яких питома вага матеріалів та сировини українського походження становить не менше, ніж 30 %.

Представники компаній, що працюють на українському ринку альтернативної енергетики, зазначають, що існуюче законодавство недосконале та потребує значних доповнень та уточнень. Зокрема, наголошується на тому, що процедура отримання пільги у вигляді звільнення від податку на прибуток є досить складною та забюрократизованою. Таку пільгу може отримати підприємство, яке занесено до спеціального Державного реєстру. Для того, щоб потрапити в реєстр треба пройти відповідну експертизу Державної інспекції по енергозбереженню, однак відповідну інструкцію було розроблено лише для енергоефективних проектів, а механізм проведення подібних експертиз для виробників обладнання не визначено.

Щодо положення закону згідно з яким вивільнені за допомогою пільг кошти мають направлятись на здешевлення продукції, то механізми контролю за тим, чи дійсно ці кошти направляються на зазначені законом цілі, не визначені. Слід зазначити, що до сьогодні несформований реєстр імпортованої продукції альтернативної енергетики, що виробляться за межами України, на яку поширюється пільга у вигляді скасування ввізного мита.

Не чітко визначений механізм отримання „зеленого тарифу” в Законі про „зелений тариф”. Більшість експертів наголошують на тому, що проблемним моментом у процедурі отримання „зеленого тарифу” є досягнення домовленостей з обленерго, які знаходяться у приватній власності, тому виникають проблеми з підписанням відповідних договорів. Не врегульовані питання компенсації витрат енергокоманій, працюючих на альтернативних джерелах, за підключення до єдиної електромережі [5, с. 14, 15].

Україна може посісти гідне місце серед країн-виробників сонячних фотоелементів на кремнієвій основі. На сьогодні українські виробники кремнієвих фотоелементів використовують кремній китайського виробництва. Кабінет Міністрів України минулого року звернув увагу на проблему вироблення власного кремнію та ухвалив Постанову Кабінету Міністрів України від 28.10.2009 р. № 1173, згідно з якою затверджено Державну цільову науково-технічну програму „Створення хіміко‑металургійної галузі виробництва чистого кремнію протягом 2009‑2012 років”. Фахівці Мінпромполітики зазначають, що реалізація Програми оцінюється у 2,7 млрд грн, з яких держава профінансує біля 7 %, які підуть на наукові дослідження. Решту фінансування виконання програми забезпечать підприємства, які візьмуть участь в її реалізації.

Висновки та рекомендації

Світові тенденції розвитку енергетики характеризуються ціленаправленою політикою розвинених країн щодо зменшення залежності від дорогих органічних енергетичних джерел та збільшення частки альтернативної енергетики в енергобалансі. Основними стримуючими факторами для розвитку альтернативної енергетики є висока ціна видобутої енергії, обумовлена дорогим обладнанням (фотоелементів, вітрових турбін) та достатньо тривалим терміном окупності (фотоелементів – близько 5 років, вітроагрегатів – близько 2-3-х років, залежно від природних умов у місці розташування агрегатів).

Більшість європейських країн успішно розвивають свою альтернативну енергетику за рахунок потужної підтримки з боку держави. Країни Європейського Союзу як на рівні міждержавному, так і на національному розробляють програми та стратегії розвитку відновлювальної енергетики, надаючи фінансову та організаційну підтримку компаніям, які займаються альтернативною енергетикою.

Українське Причорномор’я володіє значним потенціалом альтернативної енергії, що робить його привабливим для розміщення енергетичних потужностей, працюючих на альтернативних джерелах енергії. Найбільш перспективними видами альтернативних джерел в Українському Причорномор’ї є: енергія вітру, сонця, геотермальна, енергія біомаси. Енергетичний потенціал регіону використовується не на повну потужність. Причинами такого стану речей є недостатній рівень державної підтримки енергетичних проектів як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях. Існуючі проекти видобутку енергії з альтернативних джерел є поодинокими та, як правило, розробляються і реалізуються окремими приватними підприємствами.

Українською владою було здійснено ряд кроків по стимулюванню альтернативної галузі енергетики, але існує ряд проблем, які потребують держаного врегулювання. Альтернативна енергетика – це високотехнологічна галузь, тому гостро постає питання науково-технічного супроводження розвитку нових технологій одержання енергії із відновлювальних джерел та дослідження використання альтернативних джерел в українських природних умовах. Існує необхідність у техніко‑економічній оцінці використання закордонного обладнання в українських природних умовах та перспективи модернізації цього обладнання відповідно до існуючого енергопотенціалу.

Потребують державної підтримки науково-дослідні установи, які займаються дослідженнями у сфері альтернативної енергетики. Необхідною є організація державних програм з профільної освіти за тематикою альтернативних джерел енергії. В Україні було створено ряд наукових установ, які займаються дослідженнями у сфері відновлювальних джерел енергії: Інститут відновлювальної енергії НАНУ, Центр вітроенергетики у Києві. Дослідження у сфері сонячної енергетики проводяться в Інституті фізики напівпровідників НАНУ. Необхідно розглянути можливість проведення навчальних програм з альтернативної енергетики на базі цих установ із залученням державної підтримки.

Щодо реформування законодавчої бази у сфері альтернативної енергетики, необхідно більш чітко визначити механізми та інструкції надання преференцій компаніям, що працюють на ринку альтернативної енергетики України. Існуюче законодавство, що регулює ринок альтернативної енергетики, потребує доопрацювання у сфері створення відповідних інструкцій та механізмів стимулювання енергокомпаній які працюють на альтернативних джерелах енергії.

Існуючі механізми надання державних пільг потребують спрощення для забезпечення прозорості ринку та зменшення забюрократизованості процедур їх отримання.

Необхідно:

        спростити процедуру реєстрації енергокомпаній, що працюють на альтернативних джерелах енергії, у спеціальному Державному реєстрі,  згідно з яким компанія може отримати пільги у вигляді звільнення від податку на прибуток;

        сформувати реєстр імпортованої продукції для альтернативної енергетики, що виробляться за межами України, на яку поширюється пільга у вигляді скасування ввізного мита;

        визначити процедуру досягнення домовленостей з обленерго, які знаходяться у приватній власності, стосовно підключення виробників енергії з альтернативних джерел до загальної електромережі;

        урегулювати питання компенсації витрат енергокомпаній, що  працюють на альтернативних джерелах, за підключення до єдиної електромережі.

Потрібно забезпечити пріоритетний доступ до пільгових кредитів для компаній-виробників обладнання, що виробляє енергію з відновлювальних джерел, а також енергокомпаній, працюючих на альтернативних джерелах енергії. На сьогодні пільги для отримувача кредиту на розвиток альтернативної енергетики відсутні, тому відсоток по кредитам є занадто високий, що не сприяє розвитку української альтернативної енергетики.

Необхідно відновити виробництво „сонячного” кремнію в Україні. Сумарні запаси кварцитів (сировини для виробництва кремнію) в Україні перевищують 180 млн т, що створює сприятливі умови для організації власного ланцюгу виробництва кремнієвих фотоелементів. Налагодження власного виробництва кремнію дозволить Україні посісти гідне місце серед країн-лідерів у розвитку власної альтернативної енергетики.

Регіональний філіал НІСД у м. Одесі

(О. Дудченко)


Додаток 1

Специфіка використання існуючих джерел альтернативної енергетики

Основним стримуючим фактором широкого розповсюдження альтернативної енергетики є зависока ціна видобутої енергії. Наприклад, ціна вітрової електроенергії в США сьогодні наближається до 8 американських центів за кіловат-годину, ціна кіловат-години електроенергії, видобутої на вугільній електростанції, оцінюється у 5 американських центів, ціна ж сонячної енергії складає 21,19 цента. В Україні кіловат-година, наприклад, сонячної енергії коштує 1 грн, що у рази дорожче електроенергії з мережі теплових електростанцій. Установка альтернативних систем енергопостачання для побутових потреб є досить дорогою, ціна такої системи коливається від 10 до 20 тис. дол. Тому важливим аспектом пришвидшення розвитку альтернативної енергетики є політика державного протекціонізму через надання податкових пільг та кредитів з вигідною процентною ставкою.

Геліоенергетика

Сектор сонячної енергетики в альтернативній енергетиці є одним з динамічно зростаючих. Привабливість даного виду енергетики забезпечує доступність сонячної енергії майже в кожному кутку нашої планети та його екологічність і невичерпність. Без шкоди для біосфери можна використати близько 3 % сонячного потоку, що надходить до Землі. Це дасть енергію потужністю 1000 млрд кВт, що у 100 разів перевищує сучасну потужність виробництва енергії у світі. За останніми статистичними даними, питома вага сонячної енергетики в загальносвітовому масштабі становить 0,1 %, проте зважаючи на темпи зростання (50 % на рік) прямує нині до 1 %. Найбільш передові проекти дають нині показники ККД у 37 %. На сьогодні близько 90 % світового ринку сонячної енергетики базується на кремнієвих технологіях. Перевагами виготовлення сонячних батарей (фотомодулів) за допомогою кремнієвої технології є достатня наявність кремнію у природі, його хімічна стабільність і відсутність будь-якого токсичного впливу на людей і навколишнє середовище. За допомогою поєднання фотомодулів формуються сонячні електростанції, потужність яких залежить від кількості змонтованих сонячних батарей. Такі сонячні модулі можна розміщувати на дахах та фасадах будівель, що задовольнить побутові потреби в електроенергії.

Незважаючи на те, що виробництво сонячних елементів характеризується щорічним приростом (15 %) протягом останніх 6 років, основним гальмуючим чинником розвитку сонячної енергетики є її висока ціна, порівняно з ціною на енергію видобуту за допомогою органічних джерел (газ, нафта, вугілля). Висока ціна за сонячну електроенергію обумовлена дорогим виробництвом сонячних елементів та довготривалим терміном окупності, який сягає близько 5 років.

Факторами, що обмежують можливості використання сонячної енергетики, є нерівномірність сонячного світла у різних частинах земної кулі, необхідність великих земельних ділянок для потужних електростанцій, достатньо низький ККД сонячних елементів (14-18 %), неможливість генерувати енергію в темний та нічний час доби. Остання проблема є чи не найгострішою, оскільки потребує використання акумуляторів. Крім того, самі відпрацьовані фотоелементи містять отруйні речовини, що ставить проблему їх утилізації.

Вітроенергетика

За даними „Всесвітньої вітроенергетичної організації”, енергія вітру використовується більш, ніж у 70 країнах світу. Провідними країнами в освоєнні енергії вітру є США, Німеччина, Данія, Іспанія, Китай. На сьогодні частка вітроенергетики у світовому виробництві електроенергії складає близько 1 %. Ринок вітроенергетики розвивається досить динамічно, лише за період з 1998 по 2007 рр. потужність вітроенергетики виросла майже в 10 разів. Слід зазначити, що коефіцієнт використання встановленої потужності вітрогенераторів останнього покоління сягає 42 %, це майже стільки, як на турбінах поширених нині теплових електростанцій, що впритул наближає вітрову електроенергетику до традиційних галузей енергетики.

Геотермальна енергетика

Низка країн має значний потенціал геотермальної енергії, яку можна успішно використовувати для опалення й гарячого водопостачання, а також для виробництва електроенергії. Така енергія успішно використовується у таких країнах, як США (у районі Гейзерс побудована одна з найпотужніших у світі геотермальних електростанцій 1 400 МВт), Ісландія, Нова Зеландія, Франція, Угорщина та інші. Сучасні геотермальні установки виробляють електроенергію за допомогою циркуляції глибинних геотермальних вод з повним або частковим поверненням відпрацьованої води під землю, що запобігає виснаженню запасів геотермальних вод.

Геотермальну енергію можна використовувати не лише для виробництва електроенергії, але й для створення оптимального теплового режиму в приміщеннях. Так, із заглибленням у землю на глибину від 3 до 5 м температура ґрунту складає 10-13°С і вище. За допомогою теплообмінників та теплонасосних установок зовнішнє повітря подається до повітропроводів, розташованих на глибині 3 м, а потім до приміщення. Завдяки такій системі вентиляції заощаджується 50-70 % тепла [1, с. 14].

Енергія біомаси

Досить перспективним сьогодні є використання енергії біомаси. Терміном біомаса називають побічну продукцію та відходи біологічного походження, що можуть використовуватись як паливо для виробництва енергії. До таких енергетичних біоресурсів відносять: дрова та відходи деревини, солома та стебла сільськогосподарських культур, тверді побутові відходи, біогаз, який можна виробляти з гною та тваринного посліду тощо. Частка біомаси в загальному споживанні первинних енергоносіїв у США складає 3,2 %, Данії – 8,3 %, Австрії – 12 %, Швеції – 18 %, Фінляндії – 23 %, а в Україні – менше 1 %. Нині використання біомаси як палива в нашій країні становить близько 1 млн т умовного палива на рік. Головним чином це – дрова та відходи деревини [2, с. 28].

Альтернативна гідроенергетика

До альтернативної гідроенергетики відносяться приливні, хвильові електростанції, використання енергії малих рік. Малими гідроелектростанціями вважаються ті, які виробляють менше 10 МВт. Малі гідроелектростанції зазвичай володіють всіма перевагами великих, але при цьому надають можливість подавати енергію децентралізовано. Малі ГЕС також вигідно відрізняються відсутністю деяких недоліків, притаманних великим станціям. Це, наприклад, зменшення або повна відсутність негативного впливу на навколишнє середовище.

Мала енергетика дозволяє кожному регіону використовувати власні ресурси. На даний час у світі експлуатується кілька тисяч малих гідроелектростанцій. Малі станції виробляють електроенергію в тих випадках, коли рівень води в річці достатній для цього. Якщо мала гідроелектростанція доповнена акумуляторною системою, то існує можливість накопичення отриманої енергії, що допомагає уникнути перебоїв у подачі електроструму. Особливий інтерес мала гідроенергетика представляє для країн, що розвиваються, оскільки не вимагає складного і дорогого устаткування.

Світова практика використання альтернативних джерел енергоресурсів

Розвиток альтернативної енергетики потребує значних капіталовкладень, тому масштабні енергетичні проекти, такі, як побудова сонячних та вітроелектростанцій, можуть реалізовуватись лише за державної підтримки. Такі розвинуті країни, як США, Німеччина, Японія, Данія, у своїй енергетичній політиці приділяють значну увагу розвитку альтернативного сектору енергетики.

Зокрема, США лише у 2008 р. інвестували в розвиток альтернативної енергетики 24 млрд дол., що складає 20 % від загального обсягу інвестицій. Енергокомпаніями США вже встановлено більше 400 МВт сонячних теплових електростанцій, які забезпечують електрикою 350 000 чоловік і заміщують еквівалент 2,3 млн барелів нафти на рік. За допомогою встановлених на будівлях фотоелементів 1,5 млн американських будинків забезпечуються електроенергією та теплом за рахунок сонячної енергії. На сьогодні за допомогою вітру в США виробляється лише 1 % від усієї електроенергії. Планується до 2020 р. підвищити цей показник до 15 %.

Президент США Барак Обама заявив про наміри подвоїти виробництво енергії з альтернативних джерел у наступні три роки за допомогою надання податкових пільг на суму 2,3 млрд дол. для компаній, що працюють на ринку альтернативної енергетики. Показовим є той факт, що у другому розділі Плану Полсона (план заходів по подоланню наслідків фінансової кризи 2007‑2008 рр.) йдеться про надання значних пільг для компаній, які займаються альтернативною енергетикою. Закон передбачає продовження до 2016 р. 30-відсоткових податкових пільг компаніям-виробникам обладнання для фотоелектричних та термальних електростанцій, що особливо важливо для великих проектів, наприклад, будівництва сонячних полів або нових фабрик з виробництва новітніх фотоелектричних елементів. Також надається 30-відсоткове пільгове відрахування при введенні в дію нових повітряних турбін невеликої потужності. На ці пільги можуть претендувати не тільки фірми, що будують нові електростанції, але й заводи і фабрики, які планують перейти на автономне енергопостачання, а також кожен громадянин, який встановлює альтернативні системи енергопостачання.

В основі енергетичної політики Європейського Союзу лежить суттєве розширення частки альтернативної енергії в структурі паливно‑енергетичного комплексу країн-членів. Згідно з прийнятими в ЄС документами, до 2020 р. не менш, ніж 20 % всієї електроенергії, яка споживається в країнах ЄС, має вироблятися з використанням відновлюваних джерел енергії, передусім, вітру, сонця та води. Сьогодні ця частка в Європі в середньому не перевищує 7 %. В окремих європейських країнах показники використання альтернативних джерел енергії суттєво відрізняються, кожна країна, яка незабезпечена власною нафтою та газом, використовує ті ресурси, якими володіє в достатній кількості. Наприклад, у середньому в Європі на долю гідроелектростанцій припадає лише 2 % виробленої електроенергії, а в Швеції ця частка може становити 50 %, у Фінляндії – 15-20 %. У Данії 20 % всієї енергії виробляється на вітрових генераторах.

Одним із світових лідерів у використанні альтернативної енергії є Німеччина, де 7 % усієї енергії, яка споживається, виробляється з використанням відновлюваних джерел енергії, при цьому 4 % припадає на вітрові генератори. Однією з причин цього є цілеспрямована політика держави щодо розвитку альтернативної енергетики. Так, кілька років тому в країні було прийнято закон, мета якого – розширення масштабів альтернативної енергетики. Він передбачає, що всі оператори, наприклад, сонячних батарей, отримують від уряду компенсацію в розмірі 50‑52 євроценти за кожну вироблену кіловат-годину електроенергії. Для інших установок – вітрових генераторів та гідротурбін – діють більш низькі тарифи. Уряд Німеччини гарантує збереження таких тарифів протягом наступних 20 років. Крім цього, деякі міські та селищні ради надають таким операторам позики на пільгових умовах.

У Швеції геотермальна система як засіб обігріву житлових приміщень є невід'ємною частиною новоспорудженого будинку. У цій країні експлуатується більше 300 тис. геотермальних систем. У Фінляндії геотермальними системами обладнані 12 тис. будинків. 2 тис. шведських систем для обігріву будинків закупила Естонія.

Список використаних джерел

1.     Наш енергетичний потенціал // Альтернативні джерела енергії. – 2009. – № 2. – 40 с.

2.     Жовнір М., Олійник Є., Чаплигін С. Солома обігріє села // Зелена енергетика. – 2007. № 5. – 53 с.

3.     Енергетична стратегія України на період до 2030 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // zakon.rada.gov.ua/signal/kr06145a.doc

4.     Дьяков О. Альтернативні джерела енергоресурсів в Українському Придунав’ї // Енергетична безпека України: Зб. ст. та аналіт. матеріалів/ за заг. ред. О.О. Воловича/ НІСД, Регіональний філіал у м. Одесі. – Одеса: Фенікс, 2009. – 356 с.

5.     Хронологія законів // Альтернативні джерела енергії. – 2009. – № 1. – 21 с.