СТВОРЕННЯ ЗОНИ ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ УКРАЇНА-ЄС:

ПЕРЕДУМОВИ, ПЕРЕШКОДИ, ПЕРСПЕКТИВИ

 

Інтеграція України до Європейського економічного простору, а в перспективі і політична інтеграція до ЄС, є реальним майбутнім української держави. Така перспектива можлива за умов подальших економічних та політичних перетворень в Україні і реальних здобутків цих перетворень на період 2011-2013 рр. В цей період буде розроблятись новий бюджет ЄС (т.зв., Фінансові перспективи ЄС), у витратній частині якого передбачена стаття витрат на можливе наступне розширення Європейського Союзу. Тому, на даному етапі, Україні варто зосередитись на економічних перетвореннях та їх результатах і подальшій економічній інтеграції до ЄС.

Передумови для цього наступні:

По-перше: ЄС виявляє зацікавленість в зміцненні, збільшенні обсягів та прозорості торговельно-економічних відносин. Після вступу України до СОТ, ЄС має намір запропонувати Україні розпочати переговори щодо створення Зони вільної торгівлі Україна-ЄС. Однак, уже зараз ЄС виявляє зацікавленість до спроможності України (в умовах виконання процедури вступу до СОТ) додатково надати офіційні зобов’язання щодо зняття всіх експортних обмежень для Євросоюзу. Понад те, Євросоюз сподівається, що Україна також усуне усі обмеження свободи транзиту енергоносіїв. Можна припусти, що такі кроки з боку України є певними майбутнього створення ЗВТ+ між Україною та ЄС.

Питання Зони вільної торгівлі є важливим пунктом майбутньої Посиленої угоди Україна-ЄС (яка має замінити Угоду про партнерство і співробітництво). Виходячи з того, що для України більш вигідним форматом вільної торгівлі з ЄС є, т.зв., ЗВТ+, є доцільною спроба з боку України актуалізувати у процесі підготовки проекту Посиленої угоди Україна-ЄС проблематику окреслення перспектив створення ЗВТ+. На відміну ЗВТ (яка лібералізує лише торгівельні відносини) поглиблена Зона вільної торгівлі – ЗВТ+ – лібералізує увесь комплекс економічних відносин, а саме передбачає скасування тарифів для всіх видів товарів (не тільки промислових); лібералізацію з певними перехідними періодами руху послуг, капіталу, робочої сили; гармонізацію технічного законодавства для зняття технічних бар’єрів; регулювання таких сфер державної політики як конкурентна політика і корпоративне управління; покращення бізнес клімату з подальшим збільшенням обсягу інвестицій.

По-друге: статистичні дані свідчать про те, що починаючи з 2006 року  (після першого етапу економічної конвергенції “ЄС-25” та внаслідок покращення бізнес клімату в Україні) збільшується обсяг торгівлі та інвестицій ЄС в українську економіку.

Довідково:

Експорт товарів до країн ЄС склав 6904,4 млн дол., імпорт – 9594 млн дол. Порівняно з І півріччям 2006 р. експорт збільшився на 28,7 %, імпорт – на 35,8 %. Негативне сальдо становило 2689,6 млн дол. (у І півріччі 2006 р. – 1700,6 млн дол.). Обсяги експортних поставок до країн Європи – 30,6 % (у т.ч. до країн Європейського Союзу – 28,8 %), Імпорт з країн Європи – 37,5 % (у т.ч. з країн Європейського Союзу - 36,2 %), У порівнянні з січнем-серпнем 2006 р. збільшились обсяги експорту товарів до країн Європи (на 22,1 %, у т.ч. до країн Європейського Союзу - на 20,2 %). 

У загальному обсязі експорту країни доля ЄС становила 29,9 %, імпорту – 35,1 % (у І півріччі 2006 р. відповідно 30,8 % і 34,6 %).

Головними партнерами, як в експорті, так і в імпорті товарів залишаються Німеччина (801,9 і 2493,2 млн дол.), Італія (відповідно 1518,5 і 770,8 млн дол.) та Польща (805,1 і 1227 млн дол.).

Вагому частку товарної структури українського експорту до країн ЄС складали чорні метали – 28,7 %, енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки – 12,3 %, електричні машини і устаткування – 6 %, руди, шлаки та зола – 4,9 %, жири та олії тваринного або рослинного походження – 4,5 %, деревина і вироби з деревини – 4,3 %, а також вироби з чорних металів – 3,9 %.

У І півріччі 2007р. експорт послуг України  до країн ЄС збільшився на 24,2 % і становив 1290 млн дол., імпорт – відповідно на 33,8 % і становив 1046,1 млн дол.; позитивне сальдо зовнішньої торгівлі становило 243,9 млн дол. (у І півріччі 2006 р. – 256,2 млн дол.). Питома вага експорту послуг до країн ЄС у загальному обсязі складала 33,6 %, імпорту – 52,8 % (у І півріччі 2006 р. відповідно 29,2 %, 48,2 %).

Найбільшу питому вагу в загальному обсязі українського експорту до країн ЄС займали транспортні (67,4 %), різні ділові, професійні та технічні (16,5 %) послуги, імпорту – фінансові (25 %), різні  ділові, професійні та технічні (18,7 %), транспортні (18,3 %), комп’ютерні (6,1 %), роялті та ліцензійні (4,6 %) послуги.

Обсяг прямих інвестицій в економіку України з країн ЄС на 01.07.2007 становив 18518,6 млн дол. США, що складає 76,6 % загального обсягу інвестицій в Україну (на 01.07.2006 – 13563,0 млн дол., 73,8 %). Головними країнами-інвесторами, на які припадає 83,4% загального обсягу інвестицій з ЄС, є Німеччина – 5677,8 млн дол. (30,7 % загального обсягу інвестицій з країн ЄС), Кіпр – 4130,4 млн дол. (22,3 %), Австрія – 1957,0 млн дол. (10,6 %), Нідерланди – 1864,3 млн дол. (10,1 %), Сполучене Королівство – 1796,8 млн дол. (9,7 %).

На думку експертів Євросоюзу Україна досягла значних результатів у покращенні інвестиційного клімату, але потрібен подальший розвиток співробітництва і продовження структурних реформ української економіки. Основними перепонами для європейських інвесторів є швидка зміна законодавства, непрозорість процедур, проблеми «законодавчих дірок»,   дискримінаційні положення у правовому середовищі і, насамперед, корупція. Європейський Союз зі свого боку вже зробив деякі кроки щодо покращення ситуації в сфері бізнес клімату, а саме – з 1999 року в Україні працює Європейська бізнес-асоціація. (Основним здобутком цієї організації на ринку України є налагоджений бізнес-діалог між 660 українськими компаніями та створення інформаційної бази для європейських інвесторів, що значно покращує ділову активність в Україні.)

Крім того, завдяки новій Загальній системі преференцій ЄС (General System of Preference – діє з 01.01.2006 р.) у 2006 році у порівнянні з 2000 роком український експорт товарів збільшився на 72,5 %. Система преференцій включає такі сектори: хімічна промисловість, рослинні олії, корисні копалини, прості метали,  машинне та машинобудівне обладнання.

Перешкоди:

­          Присутність у товарній структурі українського експорту до ЄС переважно сировини та товарів першого ступеню обробки, що не сприяє інноваційному розвитку української економіки. Враховуючи те, що вступ до СОТ передбачає зниження імпортних тарифів, ця негативна тенденція може зберегтись та поглибитись.

­          Використання в Україні застарілої системи класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД). З 1 січня 2008 року буде впроваджена гармонізована з ЄС система класифікації, що базується на європейській системі класифікації товарів 2002 року. Очевидно, що прогрес у цій сфері відбувається занадто повільно, оскільки в Євросоюзі вже використовується система класифікації 2007 року.

­          Невиконання частини умов щодо приєднання України до Угоди про оцінку відповідності та прийнятності промислових товарів (АСАА) (що також є однією з основних умов створення ЗВТ+) а саме: передача частини повноважень Держспоживстандарту України (тестування, сертифікація, випробування продукції) безпосередньо виробникам промислової продукції, а також забезпечення сприятливих умови для створення недержавного органу для нагляду за ринком.

Перспективи:

Численні як українські, так і європейські дослідження вказують, що Україна має серйозні шанси для створення ЗВТ+. Вигоди від ЗВТ+, зокрема, обумовлені хоча б тим, що враховуючи оптимальні умови доступу на ринок та географічну близькість, торгівля між Україною та ЄС може скласти 60 % від загального торгівельного обороту. Окрім того, аналіз авторитетних консалтингових установ (залучених до справи Європейською Комісією) показав, що найбільш позитивний вплив від створення ЗВТ+ відчує легка промисловість, машинобудування, деякі підгалузі с\г (наприклад, м’ясопродукція).

Виходячи з об’єктивних обставин розвитку відносин Україна-ЄС, варто наголосити, що пріоритетним аспектом цих відносин виступає економічне співробітництво та транзит енергоресурсів (спостереження доводять, що ЄС покладає неабиякі надії на те, що Україна і надалі буде відповідальним і політично солідарним з ЄС транзитером енергоресурсів, а також сповідуватиме положення Енергетичної Хартії ЄС). Створення ЗВТ Україна-ЄС Україні варто розглядати як крок/етап у створенні поглибленої Зони вільної торгівлі – ЗВТ+. А вже ЗВТ+ в політичному розумінні розглядати як елемент системної інтеграції України у європейський економічний простір.

Створення ЗВТ+ надасть українській економіці переваги у:

­          стабільному зростанні (при чому ефект може бути збільшений за рахунок реформування інституцій та впровадження реформ як складової економічної інтеграції);

­          інноваційному розвитку (завдяки покращенню доступу на ринки, розвитку спільних мереж та впровадженню інфраструктурних проектів).

Європейський Союз не менше України зацікавлений у створенні поглибленої Зони вільної торгівлі. Євросоюзом Україна розглядається, по-перше, як географічно близьким, кваліфікованим й одночасно відносно дешевим ринком робочої сили (30,5 млн чол. працездатного населення при середній заробітній платі в 1112 грн. на місяць) та значним споживчим ринком (46,4 млн чол. населення), по-друге, як потенційний ринок інвестицій та інновацій, спільних підприємств, що відкриється в результаті вступу України до СОТ, по-третє, як привабливий ринок землі та сільськогосподарського виробництва, транспортних комунікацій (останнє для ЄС цікаво тим, що повітряний простір Євросоюзу перевантажений); по-четверте, за умови прозорої приватизації та відкритих тендерів, для європейського капіталу виступає привабливим участь у розробці родовищ енергоносіїв та корисних копалин.

У підсумку, для забезпечення умов створення поглибленої Зони вільної торгівлі Україна має здійснити наступні кроки:

­          завершити вступ до СОТ (середина 2008 р.);

­          замінити застарілу систему класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) (протягом першої половини 2008 р.);

­          законодавчо захистити вразливі сектори економіки, зберігаючи при цьому прозорість процедур; стимулювати інноваційний розвиток української економіки;

­          вчасно виконати План дій щодо стандартизації та графіку приєднання до Угоди про оцінку відповідності та прийнятності промислових товарів (АСАА) (2011 р.)

Відділ інтеграції та стратегічного партнерства

(Т. Григорець)