ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ УКРАЇНИ ТА РОСІЇ

В КОНТЕКСТІ ІНТЕГРАЦІЇ ТА СТРУКТУРИЗАЦІЇ

 

Анотація

 

Даний аналітичний матеріал присвячений аналізу сучасного стану економічних відносин між Україною і Російською Федерацією з урахуванням загальносвітового економічного контексту. Основну увагу приділено розгляду динаміки і структури двосторонньої торгівлі. Визначено основні проблемні чинники, що заважають плідному розвитку торговельних відносин. Аналізуються обсяги і структура інвестиційної присутності російського бізнесу в Україні, а також основні напрями співробітництва, визначені й погоджені на урядовому і вищому рівнях. За підсумками аналізу надано низку рекомендацій.

 

ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ УКРАЇНИ ТА РОСІЇ

В КОНТЕКСТІ ІНТЕГРАЦІЇ ТА СТРУКТУРИЗАЦІЇ

 

Прагматичний і стабільний розвиток українсько-російських економічних відносин є важливим чинником, що гарантує стабільний і передбачуваний економічний розвиток, енергетичну безпеку і, значною мірою, політичну стабільність на всьому євразійському просторі.

Реалізовуючи свою політику на пострадянському просторі, РФ надає перевагу стратегії формування і розвитку міждержавних союзів, які забезпечували б Росії лідерські позиції. В економічній сфері до таких проектів можна віднести ЄЕП, ЄврАзЕС, певною мірою СНД, хоча ефективність останнього є низькою.

Протягом останніх чотирьох років Україна фактично дистанціювалась від участі у регіональних інтеграційних проектах за участю Росії, що дозволяло зберегти власний економічний суверенітет і продовжувати курс на економічну інтеграцію з ЄС. Однак намагання України будувати відносини з РФ, у тому числі економічні, на двосторонній основі негативно сприймається у Російський Федерації.

Важливою характеристикою сучасного стану відносин між Україною та РФ є значний вплив політичного чинника на розвиток українсько-російського економічного співробітництва.

Зовнішньоекономічний контекст, в якому відбувається розвиток українсько-російських економічних відносин, наразі значною мірою формується під впливом світової фінансово-економічної кризи. Беручи до уваги значну економічну взаємозалежність, а також експортно орієнтований характер економік України і Росії, сучасна фінансово-економічна криза може мати відчутний негативний вплив на двосторонню торгівлю. Основними чинниками цього є:

-        зменшення попиту на продукцію, що становить основні статті взаємного експорту й імпорту в результаті гальмування темпів економічного зростання в обох країнах;

-        значне подорожчання імпорту як наслідок високої інфляції та швидкої девальвації національної валюти, що особливо відчутно в Україні;

-        ризик введення з боку уряду РФ додаткових обмежень доступу української продукції на російський ринок з метою підтримки національної економіки у кризових умовах.

Торговельно-економічне співробітництво

На сьогодні Російська Федерація посідає одне з провідних місць серед основних економічних партнерів України. Частка Росії в загальному обсязі зовнішньої торгівлі України (товари і послуги) становила у 2007 р. 27,12 %. Слід зазначити, що протягом останніх 6 років спостерігається тенденція до поступового її зниження у 2002 р. цей показник становив 30 %.

Серед усіх країн-торговельних партнерів України на РФ приходиться 25,7 % усього експорту товарів і 27,8 % усього імпорту. У 2007 р. експорт товарів в Росію перевищив 12,6 млрд дол., а імпорт склав більше 16,8 млрд. Негативне сальдо для України склало більше 4,2 млрд дол.

У структурі українського товарного експорту в Росію провідні позиції займає продукція машино- і приладобудування (більше 36 %), чорні метали і вироби з них (27 %), продовольство і продукція харчової промисловості (більше 10 %), хімічна продукція і полімерні матеріали (біля 7 %)[1]. Аналізуючи статистику за 2006-2007 рр. слід відзначити позитивну динаміку зростання обсягів експорту практично всієї номенклатури товарів.

В імпорті з РФ переважають енергетичні матеріали, нафта та продукти її переробки (46,8 %), продукція машино- і приладобудування (біля 20 %), чорні метали і вироби з них (9,3 %).

Аналізуючи структуру товарної торгівлі між Україною і Росією можна зробити висновок, що український експорт є більш диверсифікованим, а відносна частка продукції з високим ступенем обробки у ньому більша, ніж в імпорті з Росії.

Практично за всіма товарними групами, що становлять основну частину українського експорту в Росію (у тому числі продукції машино- і приладобудування), Україна має позитивне сальдо. Виключенням тут є лише наземні транспортні засоби (крім залізничних), де негативне сальдо становить 362 млн дол., прилади й апарати 56 млн дол. відповідно, а також деяка хімічна продукція.

Сировинний характер імпорту з Росії визначається переважанням у його структурі енергетичних матеріалів (46,8 %). Водночас велике значення для Української промисловості має імпорт кольорових металів, на які приходиться біля 3 % усього імпорту з РФ.

Як вже зазначалося, під впливом світової фінансової кризи та спричиненого нею падіння виробництва в обох країнах, обсяги двосторонньої торгівлі наступного року можуть впасти. Серед номенклатури товарів найбільшого удару може зазнати продукція чорної металургії, хімічної галузі та деякі сільськогосподарські товари. Водночас впровадження Росією масштабних інфраструктурних проектів для підтримки національної економіки дає певні шанси українській машинобудівній галузі (особливо важкому машинобудуванню) зберегти високі обсяги замовлень на свою продукцію з боку російських партнерів.

Протягом 2008 р. зберігалася тенденція зростання обсягів торгівлі товарами між Україною і Російською Федерацією, яка сформувалася в останні роки. За даними Держкомстату в січні-жовтні 2008 р. експорт товарів до Російської Федерації збільшився у порівнянні з аналогічним періодом 2007 р. на 36,5 % та становив більше 14 млрд дол. Імпорт товарів досяг майже 17,8 млрд дол. і збільшився у порівнянні з січнем-липнем 2007 р. на 30,2 %.

У сфері торгівлі послугами Росія також виступає основним торгівельним партнером України. За підсумками 2007 р. експорт послуг в РФ склав 37,7 % від усього експорту послуг, а імпорт, відповідно 14 %. Позитивне сальдо у торгівлі послугами з Росією склало у 2007 р. більше 2,7 млрд дол.

Слід зазначити, що стабільно високе позитивне сальдо у торгівлі послугами з Росією дозволяє Україні значною мірою компенсувати традиційно від’ємне сальдо товарної торгівлі.

У структурі торгівлі послугами провідні позиції займають транспортні послуги (74,4 % всього експорту до Росії та 51,2 % імпорту), а також ділові, професійні і технічні послуги (9,8 % і 20,8 % відповідно). Це підтверджує значення ефективного використання транзитного потенціалу України, яка забезпечує транспортування як енергоносіїв, так й інших товарів між Сходом і Заходом континенту[2].

Підсумовуючи аналіз стану торгівельних українсько-російських відносин, слід зазначити, що для РФ Україна є 5-м за значенням торгівельним партнером. Частка України в загальному торговому обороті Росії за 2007 р. склала 5,6 %. За цим показником Україну випереджають лише Німеччина (9,5 %), Нідерланди (8,5 %), Китай (7,2 %) та Італія (6,4 %)[3].

Проблеми у сфері двосторонної торгівлі

Існування перепон, що ускладнюють розвиток двосторонньої торгівлі має об’єктивні економічні причини.

Певна тотожність української та російської економік у деяких галузях і схожість номенклатури товарів, що пропонуються країнами на зовнішніх ринках, робить їх природними конкурентами. Через це, зокрема, виникають питання доступу товарів на взаємні ринки.

Використання як Україною, так і РФ інструментів захисту інтересів внутрішнього ринку. Зокрема, за інформацією українського уряду, наразі на ринку Російської Федерації у відношенні українських товарів діють 8 захисних заходів, та проводиться ще 3 розслідування. Зі свого боку, Україна застосувала антидемпінгові заходи та проводить розслідування до 12 російських товарних груп[4].

Проблема доступу на російський ринок української м’ясомолочної продукції. Станом на кінець вересня дозвіл на поставки тваринної продукції мали 12 м’ясо- та 10 молокопереробних підприємств. З метою подолання зазначеної проблеми український уряд веде активну роботу із залученням Мінагрополітики та Мінекономіки.

Ефективність двостороннього договору про створення зони вільної торгівлі, підписаного ще у 1993 р., нівелюється встановленням низки виключень і обмежень на певні категорії товарів, що оформлені відповідними протоколами. Фактично повноцінної зони вільної торгівлі між Україною і Росією сьогодні не існує.

Негативно впливає на двосторонню торгівлю застосування Росією експортного мита на газ, нафту і газовий конденсат, що експортуються до України. Це ще більше ускладнює проблему значного дефіциту торговельного балансу України з Росією, що зумовлено імпортом енергоносіїв.

Експортні мита застосовуються Росією у торгівлі з усіма країнами, що не є членами Митного союзу ЄврАзЕС. Беручи до уваги, що вступ України до Митного союзу є неактуальним, оскільки він протирічить її стратегії на побудову зони вільної торгівлі з ЄС, можна стверджувати, що в осяжній перспективі вирішення зазначеної проблеми є малоймовірним.

У зв’язку зі вступом України до СОТ і лібералізацією торгівлі з країнами-членами цієї організації, Росія висловила стурбованість можливістю зростання реекспорту Україною до Росії дешевих імпортних товарів. Тому можна очікувати застосування РФ додаткових заходів щодо захисту російського ринку. Під нові обмеження може потрапити м’ясна продукція, рослинна олія, цукор, спирт, а також деякі промислові товари, у тому числі продукція авіаційної промисловості, кольорової металургії,  меблі.

Під час робочої зустрічі Міністра економіки Богдана Данилишина та Міністра економічного розвитку Росії Ельвіри Набіулліної 12 вересня 2008 р. у м. Москва досягнуто домовленості про консультативний механізм розгляду цих питань.

Інвестиції

Станом на 1 жовтня 2008 р. РФ займає п’яте місце серед країн-інвесторів в Україну. На цю дату загальний обсяг російських інвестицій становив 2097 млн дол. (5,6 % від всього обсягу інвестицій).

За даними ЄДРПОУ* станом на 1 лютого 2008 р., серед українських компаній, засновниками яких є російські компанії або громадяни РФ (всього 14177), основна частина працює в таких сферах, як: оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі (4318); будівництво (1121); сфера права, бухгалтерського обліку й інжинирінгу (994); роздрібна торгівля, ремонт побутових приладів та предметів особистого вжитку (638); операції з нерухомим майном (416); виробництво харчових продуктів і напоїв (383); дослідження і розробки (359); готельний і ресторанний бізнес (345)[5].

Натомість, основні обсяги російських інвестицій в Україні сконцентровано в таких галузях, як енергетика, нафтопереробна промисловість, кольорова і чорна металургія, машинобудування, зв’язок, банківська сфера.

Відзначимо, що офіційна статистика не дає повного уявлення про реальні обсяги і структуру російських інвестицій в Україні, оскільки значна їх частина “закамуфльована” у тій частці, що припадає на різні офшорні зони (перш за все Кіпр).

Важливо також наголосити, що непрозорість і сумнівний, з точки зору законності, характер певної частини російських інвестицій в Україні є серйозним проблемним чинником, що вже продемонстрував свій конфліктний потенціал і, вірогідно, ще проявить себе у майбутньому. Серед останніх прикладів можна згадати конфлікт з російською “Татнафтою” з приводу контролю над Кременчуцьким нафтопереробним заводом.

В умовах світової фінансово-економічної кризи можна очікувати посилення експансії російського капіталу в Україні, який, маючи достатню кількість вільних фінансових ресурсів, намагатиметься скористатися з падіння цін на активи для скупки привабливих українських підприємств.

Сприяння РФ з боку України у переговорному процесі щодо набуття Росією повноправного членства у СОТ

Україна є повноправним членом СОТ. Росія продовжує переговорний процес з метою набуття членства у цій організації. Україна демонструє готовність підтримати РФ на цьому шляху. Розповсюдження на РФ єдиних правил СОТ щодо торгівлі, доступу до ринків і вирішення торгівельних суперечок відповідає українським інтересам. У цьому зв’язку цілком логічним виглядає бажання України вже зараз вибудовувати торговельно-економічні відносини з Росією у відповідності з урахуванням норм і правил СОТ.

Слід зазначити, що світова фінансова криза може спонукати Росію тимчасово відкласти питання вступу до СОТ і навіть ввести додаткові протекціоністські обмеження з метою підтримки російської економіки у кризовий період. Це може негативно позначитися на динаміці українсько-російської торгівлі й ускладнить доступ українських товарів на російський ринок.

Авіаційна і космічна промисловість

Ракетно-космічна й авіабудівна галузі є тими сферами, де Україна і Росія виступають як достатньо ефективні партнери. За підрахунками, двосторонні звязки наближаються тут до 40 %, а у деяких вузьких галузях — до 60 %. Серед конкретних проектів, реалізація яких неможлива без двосторонньої співпраці можна виділити проект створення літака Ан-70, реалізація якого останнім часом гальмується російською стороною.

Із позитивних моментів можна назвати досягнення між урядами України та Російської Федерації домовленості про поновлення виробництва літака Ан-124-100 “Руслан”.

У протоколі, підписаному за підсумками 3-го засідання Комітету з питань економічного співробітництва Україно-російської міждержавної комісії передбачено широку кооперацію у сфері авіабудування.

Об’єднання інтелектуальних і виробничих ресурсів двох країн на паритетних і взаємовигідних умовах дозволить зміцнити позиції на світових ринках, а також сприятиме освоєнню нових ринків в умовах загострення конкуренції.

Широкі можливості для взаємовигідної економічної кооперації в космічній сфері між Україною і Росією існують у рамках проекту створення єдиного навігаційного простору України і Росії на базі системи ГЛОНАСС.

Співробітництво у сфері енергетики

Енергетична сфера є найважливішою складовою українсько-російського економічного співробітництва. Імпортовані з РФ енергоносії забезпечують більше 60 % українських потреб у нафті. Росія виступає необхідним посередником, що забезпечує транспортування в Україну центральноазійського газу (туркменського і узбекського), а також продає власний газ для українських потреб. Окрім того, на енергетичні матеріали припадає 46,7 % всього українського імпорту з РФ у вартісному еквіваленті.

Негативним чинником виступає відсутність прозорості у схемах організації постачань газу в Україну Росією із залученням посередника у вигляді RosUkrEnergo. Результатом цього є перманентні конфлікти і надмірна політизація газових стосунків.

Деполітизація енергетичного співробітництва і переведення його у прогнозоване стабільне русло, шляхом укладання довгострокових контрактів із чітко визначеною і виключно ринково обґрунтованою формулою формування ціни на пальне, цілком відповідало б українським інтересам. Реалізації цієї мети заважає прагнення Росії використовувати енергетичні важелі для досягнення політичних цілей.

Падіння світових цін на нафту до 45 дол. за барель (найнижчий показник з лютого 2005 р.), що спричинене гальмуванням світової економіки як наслідок світової фінансово-економічної кризи, дозволить Україні домагатися прийнятної для української економіки ціни на енергоносії на наступний рік.

Активізації двосторонньої економічної співпраці в енергетичній сфері могло б сприяти укладання угоди про реалізацію спільних українсько-російських проектів у паливно-енергетичному комплексі, як це передбачено Планом дій Україна-Росія до 2009 р.

Нарешті, слід зазначити, що стабільний і передбачуваний розвиток українсько-російського енергетичного співробітництва є запорукою енергетичної безпеки і стабільного економічного розвитку на широкому євразійському просторі, що включає країни ЄС, Україну, Росію, а також низку Центральноазійських країн-експортерів енергоносіїв. Це пояснюється тим, що значна доля (біля 90 %) всього потоку природного газу експортується Росією в ЄС саме українською газотранспортною системою. До того ж, у найближчій перспективі Росія зберігатиме монополію на транспортування центральноазійського газу європейським споживачам (у тому числі Україні).

Економічний аспект українсько-російського співробітництва у сфері ядерної енергетики має кілька складових:

-                    співробітництво щодо продовження ресурсу нині діючих в Україні атомних електростанцій і будівництво нових АЕС;

-                    співпраця у сфері виробництва ядерного палива, у тому числі спільне освоєння родовищ урану і цирконію, а також участь України в діяльності Міжнародного центру із збагачення урану.

Військово-промисловий комплекс

Військово-промисловий комплекс є важливою сферою економічної кооперації України і Росії. Потужні коопераційні зв’язки із російськими підприємствами мають більшість українських заводів і конструкторсько-виробничих об’єднань, що працюють у сфері ВПК. Серед них можна назвати ДП “Завод ім. Малишева”, КП “ХКБМ ім. Морозова”, ВАТ “Топаз”, ДП “ДК КБ “Луч”, ДГО Концерн “Техвоєнсервіс”, КП “Науково виробничий комплекс “Іскра” тощо.

Завдяки більшій самодостатності, Росія намагається обмежувати і дозувати кооперацію з Україною у сфері виробництва озброєнь. Це узгоджується із обраною РФ стратегією розвитку власного виробництва зброї та підвищення самодостатності вітчизняного ВПК. Для України це означає поступове згортання коопераційних зв’язків, гальмування або навіть саботування РФ окремих проектів. За оцінками деяких експертів, втрати України від згортання оборонної кооперації з РФ можуть скласти біля 200 млн дол. щорічно. Це актуалізує питання розширення співробітництва України у цій сфері з НАТО.

 

Відділ зовнішньополітичних стратегій

(С. Савін)



[1]     Зовнішня торгівля України товарами та послугами у 2007 р. Том 2. - К., 2008. С. 24-26.

[2]     Зовнішня торгівля України товарами та послугами у 2007 р. Том 2. - К., 2008. С.133.

[3]     Федеральная таможенная служба РФ. Внешняя торговля Российской Федерации по основным странам. http://www.customs.ru/ru/stats/stats/popup.php?id286=483

[4]              Богдан Данилишин: Російська Федерація на сьогодні посідає одне із провідних місць серед основних економічних партнерів України 26.09.2008 | 11:25 | Прес-служба Мінекономіки http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=160690767

*     Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України

[5]     Офіційний лист відповідь Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві №21-10/7277 від 18.12.2008 на запит щодо кількості підприємств і організацій України засновниками яких є компанії або громадяни Російської Федерації.