АЛЬТЕРНАТИВА ІМПОРТУ ПРИРОДНОГО ГАЗУ ДО УКРАЇНИ

(інформаційний огляд)

10 червня 2010 року відбулося засідання «круглого столу» «Альтернатива імпорту природного газу до України» у м. Донецьку у залі засідань Донецької обласної державної адміністрації. Засідання було організовано Регіональним філіалом Національного інституту стратегічних досліджень у місті Донецьку спільно з Донецькою обласною державною адміністрацією, Інститутом економіки промисловості НАН України.

Із вступним словом та аналітичною доповіддю до учасників «круглого столу» звернувся директор Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень в місті Донецьку Ю. В. Макогон. Він наголосив на важливості питань, пов'язаних з пошуком альтернативних джерел енергоносіїв для економіки України, що ЦЕ пов'язано не тільки з високою ціною на природний газ, але і з необхідністю забезпечити енергетичну безпеку країни, раціонального використання власних ресурсів.

Начальник головного управління промисловості й розвитку інфраструктури Донецької обласної державної адміністрації Вєровець О. О. наголосила на необхідності найефективнішого використання існуючих енергоресурсів з метою зменшення енергоємності виробництва, чому на її думку має сприяти розроблення регіональних програм енергозбереження.

 

Директор Інституту економіки промисловості НАН України, академік НАН України Амоша О. І. відмітив, що у ситуації складності забезпечення потреб вітчизняної енергетики закордонним газовим паливом треба сподіватися на широке ресурсозбереження й на збільшення видобутку даного енергоресурсу з місцевих родовищ. Причому, ресурсозбереження може приймати далеко нетрадиційні форми. У Китаї, наприклад, воно приймає вигляд урядового обмеження експорту й заохочення імпорту енергоємної продукції (металургійної, хімічної, цементної та ін.), у Японії - винесення за кордон енергоємних виробництв тощо. Як паліатив для України доречно згадати про схеми толлінгу (давальницького палива та сировини) з метою залучення закордонних енергоресурсів.

 

 

Кисіль В. В. - заступник начальника Головного управління промисловості й розвитку інфраструктури Донецької обласної державної адміністрації у своєму виступі відзначив, що у структурі енергозатрат Донецької області, найбільше споживання природного газу припадає на металургійний комплекс, а саме на доменний та мартенівський переділи, а це приблизно 80-100 куб. м природного газу на 1 тонну чавуну. Вирішення питання щодо альтернативи природного газу у металургії можливе через впровадження установок вдування пиловугільного палива та перехід від мартенівського способу виробництва сталі на інші види виробництва заощадить до 25% природного газу.

Начальник управління вугільної промисловості Донецької обласної державної адміністрації Вовченко А. Р. нагадав присутнім слова академіка М. Ф. Сургая «Якщо Україна врятує вугілля, то вугілля врятує Україну» і що 95 % енергоносіїв України саме вугілля, тому необхідно використовувати ефективно ті ресурси, якими ми на сьогодні володіємо. Також наголосив, що вугільна промисловість працює неефективно, тому що близько 60 % вугілля у Донецькій області видобувається державними підприємствами, за рахунок яких держава намагається стримати зростання ціни на вугілля тим самим зменшуючи можливості підприємств вкладати кошти у свою модернізацію та реконструкцію.

Ректор Приазовського державного технічного університету (м. Маріуполь), д.т.н., професор Волошин В. С. торкнувся питання видобутку метану не тільки з самих покладів шельфу Азовського моря, але й видобутку біогазу з відмерлих водоростей та мулу, що у великих кількостях накопичуються на дні моря. За експертними оцінками вся акваторія моря може виділяти до 90 млрд куб. м метану за теплий період року, однак такі виділення є не концентрованими, але є технологія видобутку та накопичення такого газу.

Народний депутат України Клименко О. І. зазначив, що державі потрібно визначитися насамперед з такими питаннями: чи ми хочемо бути енергонезалежними та ефективно використовувати існуючи ресурси. Також важливим є імідж нашої держави на світовому ринку енергоносіїв, оскільки Україна розглядається не як стратегічний партнер, а як країна що не дотримується взятих на себе зобов’язань. І перед тим як говорити про альтернативу будь-якому з джерел енергії треба розуміти за рахунок чого ми можемо раціонально формувати енергетичний баланс держави.

Директор Інституту гірничої справи й геології Донецького національного технічного університету, д.т.н., професор Булгаков Ю. Ф.

Статистика свідчить, що незважаючи на зниження видобутку вугілля, кількість екзогенних пожеж не зменшується. Щорічно в Україні відбувається від 50 до 80 підземних пожеж екзогенного походження, що завдають економічної шкоди вугільним підприємствам Мінпаливенерго в розмірі 20-40 млн грн на рік. При цьому з технологічного ланцюга шахти на тривалий час виводяться гірські вироблення, що містять дороге устаткування й підготовлені до виїмки запаси вугілля. Цим обумовлена необхідність узагальнення вітчизняного й закордонного досвіду, накопиченого в області створення технічних засобів і способів пожежогасіння, його критичного аналізу з позицій сучасних вимог охорони праці, що діють згідно з нормативно-технічними актами, з урахуванням новітніх технологій, для виявлення прогресивних тенденцій, розвиваючи й удосконалюючи які можна істотно підвищити ефективність гасіння підземних пожеж та промислового використання таких пожеж.

Бараннік В. О., старший науковий співробітник РФ НІСД у м. Дніпропетровську, к.е.н. зазначив, що основна альтернатива імпорту газу в Україні це енергоефективність та енергоощадність і тому при підвищенні вартості на енергоносії постає питання щодо виживання основних галузей української промисловості, а також ЖКГ. Однак з іншого боку, якщо не піднімати ціни, то промисловість працюватиме, але без інвестиційних ресурсів на переозброєння та модернізації.

Лєнцов І. А., проректор з науки Приазовського державного технічного університету, к.т.н., доцент наголосив на тому, що проблема енергоощадності та енергоефективності багатогранна – окрім економічного підґрунтя в ній присутні політичний і соціальний аспекти тощо.

 

 

Шендрік О. М., декан хімічного факультету Донецького національного університету, д.хім.н., професор проінформував присутніх, що cьогодні ведуться роботи з одержання біопалива другого покоління, в основі якого лежить вирощування у фотобіореакторах мікроводоростей, продуктивність яких на порядок перевищує виходи з харчових рослинних олійних культур. У галузі альтернативних джерел палива інвесторами можуть бути й малий і середній бізнес. Складність полягає в тому, що інвестор живе прибутком, якому потрібний точний кінцевий результат. Держава, інвестуючи в ці розроблення, живе податком і яким би не був прибуток, держава завжди стягне податок.

Мартякова О. В., завідувач сектору Інституту економіки промисловості НАН України, завідувач кафедри управління виробництвом Донецького національного технічного університету, д.е.н., професор відмітила, що питання переходу на альтернативні джерела енергії сполучено з більшою кількістю ризиків, пов'язаних з економічною безпекою суб'єктів господарювання. Управління цими ризиками - їхня мінімізація, розосередження пов'язано з державним регулюванням. Це не тільки створення сприятливого ринкового середовища для введення виробництва енергії від відтворених джерел енергії, але й питання, пов'язані із загальним енергетичним балансом країни, його структурою, а також оптимізацією його за двома критеріями: обліком стратегії розвитку енергоринку з погляду світових кон'юнктури й тенденцій розвитку в умовах глобалізації, а також наявності власних традиційних джерел енергії, що можуть і повинні виступати основою в реструктуризації енергоринку й переходу на альтернативні джерела.

Бардась А. В., доцент Національного гірського університету (м. Дніпропетровськ), к.е.н., доцент у своєму виступі відзначив, що Україна посідає 8 місце у світі за запасами вугільного метану і входить до десятки лідерів із запасів вугілля. На сьогодні 92 % запасів шахтного метану України зосереджено в Донецькій області. Тому коли ми говоримо про перспективи розвитку вуглевидобутку, то маємо на увазі перспективи розвитку саме цієї області. На думку наших експертів, запаси вугілля, що можуть бути відпрацьовані складають 50-70 млрд т. Цього вистачить десь на 50 років. Це вугілля має бути використано нами для забезпечення переходу країни до енергоощадних технологій, для структурної перебудови. І ми маємо використовувати це вугілля як можна повніше, бо втрата вугілля в надрах є незворотною і можливості будівництва нових шахт , відкриття нових підприємств є обмеженими.

Рябчін О. М., експерт інформаційного центру зі зміни клімату "Кліматінфо", член правління, головний економіст корпорації "Промекономсервіс" зауважив, що урядам і власникам підприємств прийдеться істотно підсилити свою роль у фінансуванні досліджень і розробок. Відносно вугільних технологій, вони повинні не тільки заповнити пробіл у знаннях, але й забезпечити фінансування для виконання демонстраційних проектів на ранній стадії. Ми думаємо, що у світі, який потребує скорочення споживання енергоресурсів і викидів парникових газів, газифікація вугілля буде вигідна як з економічної, так і з екологічної точки зору, особливо при використанні можливостей Кіотських і посткіотсиких угод. Незважаючи на те, що викиди вуглекислого газу від спалювання вугілля набагато перевершують викиди від спалювання природного газу, існуючий рівень знань і технологій так названого "чистого вугілля" дозволяє говорити про нову еру у використанні цього викопного палива.

Обговорення здобуло висвітлення у засобах масової інформації.

Прес-реліз.