КРИЗА РОЗПОДІЛЬЧОЇ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ
ТА НАПРЯМИ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ "ПЕНСІЙНОГО ПОРТФЕЛЯ"

(інформаційний огляд)

15 вересня 2010 року в конференц-залі Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД) відбулося засідання "круглого столу" "Криза розподільчої пенсійної системи в Україні та напрями диверсифікації "пенсійного портфеля". В обговоренні взяли участь співробітники наукових та аналітичних установ, учасники фондового ринку, представники органів державної влади, профспілок та засобів масової інформації. В ході обговорення учасниками засідання були запропоновані конкретні кроки та механізми впровадження необхідного балансу економічних та соціальних інтересів, а також основні концептуальні засади впровадження та регулювання обов'язкового накопичувального страхування.

Список учасників.

Фахівцями НІСД було підготовлено та представлено аналітичну доповідь з викладом основних проблем, винесених на обговорення

Аналітична доповідь НІСД.

Презентація О. Пищуліної.

Презентація О. Коваля.

Засідання відкрив директор Національного інституту стратегічних досліджень Андрій ЄРМОЛАЄВ. У вступному слові він відзначив, що завдання щодо реалізації пенсійної реформи є непростим та достатньо амбітним, яке потребує системного підходу до його вирішення та прив'язки з глибокими реформами. А. Єрмолаєв відмітив, що з одного боку, враховуючи специфіку ситуації в Україні, радикальні зміни можна робити, враховуючи еволюційність, а з іншого боку, необхідно враховувати надзвичайно складний демографічний стан, який серйозно впливає як на ефективність роботи пенсійної системи, так і на обсяги доходів пенсійного фонду. У виступі було відмічено, що попередні кроки, пов'язані з розвитком накопичувальної системи, формуванням системи недержавних пенсійних фондів також призупинилося, що пов'язано з об'єктивними чинниками, такими як реальний стан економіки, а також з психологією поведінки людей, їхнім відношенням до приватного пенсійного сектору, а також певні обмеження, пов'язані з розвитком пенсійних інвестицій. А. Єрмолаєв підкреслив, що пропозиції щодо реформування пенсійної системи, які запропоновані авторами доповіді, можуть викликати серйозну дискусію. Але необхідно зробити перший крок для узгодження підходів, з метою щоб вже наступний рік дійсно був роком серйозної послідовної реформації всієї пенсійної системи.

Перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярослав ЖАЛІЛО зазначив, що проблематикою пенсійної реформи розширюється тематика досліджень НІСД. За словами Я. Жаліла питання пенсійної реформи необхідно розглядати у системі загальних економічних реформ в Україні, в тому числі, з одного боку, необхідно враховувати зобов'язання держави перед громадянами та соціальну ситуацію в суспільстві, а з іншого боку, чинники, що змінюють фінансову архітектуру в країні. Ми переконані в тому, зазначив Я. Жаліло, що пенсійна реформа виходить за рамки суто удосконалення пенсійних відносин і полягає у тому, що в країні має бути створено попит на фінансові ресурси, умови для того, аби ті фінансові ресурси, які накопичуватимуться пенсійними фондами, працювали на економічне зростання доходів громадян. За словами Я. Жаліла разом з вирішенням питань, пов'язаних з суто пенсійним забезпеченням, система має включати в себе також питання проактивної економічної політики в процентній сфері, у сфері політики заробітних плат, банківської та бюджетної політики.

Завідувач відділу соціальної політики Національного інституту стратегічних досліджень Ольга ПИЩУЛІНА зазначила, що необхідність пенсійної реформи обумовлена низкою чинників, вирішення яких неможливо відкладати, зокрема неефективністю фінансування державних зобов'язань з боку пенсійного фонду, посиленням розбалансування бюджету ПФУ, тотальною залежність бюджету ПФУ від держбюджетних трансфертів, а також незадовільно низьким рівнем пенсій. Відсутність системного бачення змін у пенсійній системі обмежує її розуміння, та зводить реформи до суто фіскальних заходів. У виступі було відмічено, що низький рівень сучасний пенсій в Україні обумовлено чинниками макроекономічного спектру дій, що лежать поза межами пенсійної системи, в тому числі детерміновані низькою продуктивністю праці в Україні, та високою часткою тіньової складової в економіці.

Звертаючи увагу на критичний фінансовий стан пенсійного фонду на поточний рік, було відмічено, що економічна криза ще більш поглибила фінансову нестабільність пенсійної системи.

У виступі було запропоновано комплекс заходів з реформування першого рівня пенсійної системи, які можуть бути спрямовані на подолання дефіциту бюджету ПФУ, та є суттєвими джерелами економії, зокрема: скасування обмеження щодо сум, на які нараховуються страхові внески; скасування необґрунтованих пільг для осіб, що не є інвалідами; скасування практики фінансування адміністративних витрат ПФУ з його власних коштів; скасування невластивих ПФУ виплат спеціальних пенсій; обмеження максимального рівня пенсій обмеження максимальної пенсії десятьма або дванадцятьма мінімальними; скасування практики дострокових пенсій; звільнення ПФУ від невластивих функцій.

Щодо впливу такого заходу як підвищення пенсійного віку з одночасним подовженням страхового стажу О. Пищуліна відмітила, що ціна питання цього заходу порівняно з іншими джерелами економії, занадто скромна. Проте зворотній мультиплікаційний ефект може бути значним. Також було відмічено непрозорість та складність механізму функціонування пенсійної системи, яку регулюють понад 30 різних нормативних документів. Виходячи з цього, з метою уніфікації підходів щодо визначення цих та інших засад пенсійного забезпечення громадян, було запропоновано поставити питання щодо необхідності розробки та прийняття Пенсійного Кодексу України. У підсумку О. Пищуліна відмітила, що вказані заходи власне не можна вважати реформою пенсійної системи, оскільки вони не призводять до структурної зміни існуючої системи, а змінюють лише кількісні показники.

У цьому випадку, на думку доповідача, єдиним виходом може стати введення накопичувальної пенсійної складової, яка до речі, більш повно відповідає принципам ринкової економіки, ніж розподільча модель.

Старший науковий співробітник відділу соціальної політики Олександр КОВАЛЬ доповів про концептуальні засади запровадження накопичувальної системи, наголосивши на необхідності якомога швидшого здійснення відповідних кроків, у першу чергу внесення необхідних змін та прийняття профільного закону. На думку О. Коваля, запровадження накопичувальної системи стане спонукальним мотивом до реформування пенсійної системи в цілому, зокрема її солідарної складової. Окремо було зазначено, що кошти накопичувальної системи мають бути використані як потужний інвестиційний ресурс, який у середньостроковій перспективі дасть змогу стабілізувати державні фінанси. У короткостроковій перспективі частина накопичених коштів може повернутись до держбюджету шляхом інвестування у державні боргові цінні папери.

Провідний науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи НАН України Лідія ТКАЧЕНКО звернула увагу на неможливість говорити про пенсійну реформу, розподіляючи її окремо на реформування в солідарній системі, накопичувальній системі та в системі недержавного пенсійного забезпечення. Л. Ткаченко зазначила, що пенсії ? це абсолютно окремий, дуже специфічний вид соціальних виплат, саме тому "підтягування" пенсії відповідно до зростання заробітної плати, є дуже позитивним кроком. Л. Ткаченко наголосила що жодна країна світу не зможе забезпечити 100-відсоткової індексації пенсії відносно росту заробітної плати, тому головне ? це забезпечення певного рівня індексації пенсій, і зазначила, що необхідно вилучити пенсії поза межі Закону "Про індексацію доходів фізичних осіб". У подальшому Л. Ткаченко звернула увагу на те, що збільшення нормативного стажу до 30-35 років призведе до зменшення на 10 років понаднормативного стажу, за який люди отримують підвищення пенсій. З огляду на цей факт потрібно докладніше вивчити і переглянути питання стосовно того, як має оцінюватися кожен рік позанормового стажу.

Л. Ткаченко також звернула увагу на необхідність розділення населення за певними категоріями: умовно "молоде - середнє - старше" з метою застосовування різних підходів при формуванні компенсаторних механізмів та впровадження цілісної, комплексної стратегії реформування. Саме тому, на думку Л. Ткаченко, доцільно перейти до формування стратегії пенсійної реформи за принципом реформ для окремих поколінь.

Президент Спілки орендарів і підприємців України Віктор ХМІЛЬОВСЬКИЙ наголосив на необхідності негайного реформування солідарної системи, для чого необхідно використовувати всі можливі чинники, що впливають на наповнення солідарного пенсійного фонду. В. Хмільовський зазначив, що більшість пропозицій щодо реформування пенсійної системи носять екстенсивний характер, проте необхідно розглядати й інтенсивні механізми, які не можливо вирішити без комплексного розгляду проблеми в контексті економіки і соціальної сфери. В якості одного з додаткових джерел для поповнення бюджету пенсійного фонду була запропонована можливість вивільнення фонду заробітної плати від податку на додану вартість, виведення його з бази оподаткування НДС та спрямування вивільнених коштів на підняття середньої заробітної плати у кожному бізнесі. Для забезпечення мотивації, на думку В. Хмільовського, можна також обговорювати зниження пенсійного страхового внеску на розмір фонду заробітної плати, який перевищує середню заробітну плату за рахунок звільнення від оподаткування доданої вартості.

У виступі В. Хмільовський зазначив позитивність впровадження в найближчому майбутньому єдиного страхового внеску та необхідність застосування регресної шкали оподаткування при нарахуванні заробітної плати, яка перевищує середній показник по регіону.

Член ради недержавного пенсійного фонду Володимир МАКОВЕЦЬКИЙ зазначив, що проблема полягає у відсутності з боку держави протягом тривалого часу конкретних кроків щодо попередження кризи в солідарній системі. Говорячи про невідкладні кроки було запропоновано передбачити у фінансових планах державних установ статтю витрат на недержавне пенсійне забезпечення, забезпечити стабільність регуляторів, вирішити питання щодо подвійного оподаткування особистих внесків у пенсійних фондах.

  

Директор департаменту розвитку соціального страхування Федерації роботодавців України Юрій КУЗОВИЙ звернув увагу на питання персоналізації сплати страхових внесків та запропонував перенести частину відповідальності зі сплати страхових внесків з роботодавця на робітника з метою стимулюванню легалізації праці та отримання легальної заробітної плати.

Голова Ради Української асоціації інвестиційного бізнесу, Ректор Українського інституту розвитку фондового ринку Київського національного економічного університету ім. В. Гетьмана, кандидат економічних наук Дмитро ЛЕОНОВ в продовження дискусії сфокусувався на дискусійних тезах доповіді щодо різних моделей накопичувальної пенсійної системи та питаннях їх ефективності. За словами Д. Леонова, введення будь-якої моделі другого рівня буде життєздатним внаслідок обов'язковості внесків до цієї моделі. Проте питання ефективності будь-якої моделі буде залишатися відкритим. Д. Леонов зазначив, що в разі, якщо засновниками недержавних пенсійних фондів будуть державні органи виконавчої влади, то таку структуру з правової точки зору необхідно буде вважати державним закладом, що обслуговують недержавні провайдери. Певною вадою на шляху ефективності, на думку Д. Леонова, є відсутність державних компаній з управління активами та державних адміністраторів.

Звертаючи увагу на питання інвестування коштів другого рівня та готовності ринку прийняти всі обов'язкові актуарно розраховані внески згідно з показниками вітчизняної пенсійної системи, Д. Леонов зазначив, що ринок не розвивається лише без пропозиції грошей і відповідних фінансових інструментів використання грошей у фінансовому і реальному секторі. Стосовно ризиків невиконання державою своїх фінансових обов'язків, Д. Леонов наголосив, що ґрунтуючись на досвіді інших країн, які вводили обов'язкові накопичувальні системи, без державних облігацій система не буде стабільною, проте зазначив специфічний характер руху пенсійних облігацій, які повинні мати певні обмеження. У цьому випадку, на думку Д. Леонова, доцільно використовувати досвід Національного банку щодо системи рефінансування комерційних банків, який в країні існує вже давно і яким активно користується Національний банк, обов'язки якого повинні бути більш широкими перед пенсійною системою. Щодо вибору інструментів, які використовуються в інвестуванні, у виступі було зазначено про можливість використання прив'язки об'єкту інвестування до банківських металів та золотих депозитів державних банків.

Радник з пенсійних питань Проекту USAID "Розвиток ринків капіталу" МакТАГГАРТ Грег наголосив на необхідності звернути увагу на принцип, який лежить в основі виплат з солідарної системи. Не дивлячись на надзвичайно складний принцип нарахувань в існуючій пенсійній системі, пенсіонери однаково отримують в Україні надзвичайно низьку пенсію. Тому, на думку Грега МакТАГГАРТа, варто переглянути принципи солідарної системи з тим, щоб розмір виплат з солідарної складової базувався не на розмірі заробітної плати, а щоб це був базовий рівень, однаковий для всіх, а інша частина сплачувалася б із страхових та накопичувальних внесків (як, наприклад, в таких країнах як Англія, Данія, Австралія).

Керівник управління соціальної безпеки Ради національної безпеки і оборони України, доктор економічних наук, професор Іван ГНИБІДЕНКО зазначив, що при реформуванні пенсійної системи, необхідно враховувати також питання, які знаходяться поза межами пенсійної системи, зокрема: необхідність виводу економіки з тіні; збільшення фонду оплати праці; негайного запровадження нової системи декларування доходів і витрат населення, яка б дозволяла визначати їх на правовій основі; регулювання цінової політики; введення прогресивної шкали оподаткування та розробки заходів щодо розвитку вітчизняного ринку товарів та послуг.

 

Голова ради Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів Андрій БАХМАЧ звернув увагу на історію питання щодо запровадження накопичувального рівня пенсійного забезпечення. У виступі було відмічено існування законодавчо зафіксованих фактично діючих 3-х моделей, які знайшли своє відображення в різних нормативно-правових актах. Увага була сфокусована на п'ятирічному досвіді функціонування третього рівня пенсійного забезпечення та можливості застосування стандартів роботи третього рівня, зокрема його інфраструктури, технології регулювання та надзору тощо до другого рівня пенсійного забезпечення.

Заступник керівника Департаменту з питань соціального захисту Федерації профспілок України Володимир МАКСИМЧУК зазначив, що до 1992 року в Україні було 3?4 наукові установи, які займалися питаннями соціального страхування, у тому числі й питаннями пенсійного забезпечення, проте наразі в Україні немає жодної спеціалізованої наукової установи, що займалася б питаннями пенсійної сфери. У виступі було наголошено на невиконанні програмних документів щодо пенсійної реформи. В контексті реформування солідарної системи звернуто увагу на необхідності запровадження таких кроків як: розмежування пенсійних виплат, залишивши за Пенсійним фондом лише виплати трудових пенсій; розробка заходів з наповнення бюджету пенсійного фонду; забезпечення збільшення зайнятості населення; погашення заборгованості щодо заробітної плати; підвищення заробітної плати; легалізація як заробітної плати, так і праці в цілому. В. Максимчук зупинився на необхідності удосконалення роботи недержавних пенсійних фондів, погодившись з тим, що система розвивається повільно. Стосовно другого рівня було зазначено, що зарано вводити накопичувальну складову доки не врегульовані питання системи першого рівня.

Директор ТОВ "Україна-сервіс" адміністратор пенсійних фондів Олександр НАЗАРЕНКО додав, що на його думку, викликає сумнів ідея розміщення депозитів в державних банках з причини відсутності в Україні механізму виконання цих гарантій для юридичних осіб. Зазначив також дискусійність питання щодо купівлі фондами акцій, облігацій лише при первинному розміщенні.

Прес-реліз.