РЕАЛІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ: ЧИ Є ПІДСТАВИ ДЛЯ ОПТИМІЗМУ?

16 червня 2009 року в конференц-залі Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД) відбулося засідання "круглого столу" "Реалії економічної кризи: чи є підстави для оптимізму?". В обговоренні взяли участь співробітники наукових та аналітичних установ, органів державної влади, недержавних організацій, представники банківської сфери та засобів масової інформації.

СПИСОК УЧАСНИКІВ.

Засідання відкрив директор НІСД Юрій Рубан. Він зазначив, що ситуація в Україні виявилася не настільки критичною, як прогнозували експерти наприкінці минулого року, та водночас не є й настільки оптимістичною, як змальовує її уряд. Відтак вона потребує об'єктивної оцінки з боку експертного середовища. Як наголосив Ю. Рубан, подолання економічної кризи в Україні неможливе без подолання кризи політичної.

Заступник директора НІСД, Президент Центру антикризових досліджень Я. Жаліло представив основні висновки, зроблені в доповіді НІСД, підготовленій до засідання.

ДОПОВІДЬ НІСД.

Він зазначив, що системний характер української кризи викликає у багатьох експертів обґрунтовані сумніви щодо можливостей не лише швидкого посткризового відновлення, але й ефективного припинення деструктивних кризових явищ. Затяжний характер економічного спаду формує додаткові ризики, які можуть скласти підґрунтя "другої хвилі" кризи. Безсистемність дій виконавчої влади не сприяє ефективним антикризовим процесам в Україні.

На думку Я. Жаліла, загрозливою складується ситуація в вітчизняній промисловості. Найглибше падіння притаманне експортоорієнтованим галузям - колишнім "лідерам" зростання. В переважній більшості галузей спад в промисловості виявився глибшим, ніж скорочення експорту відповідних видів продукції. Це доводить системний вплив цього скорочення на становище не лише у суміжних секторах промисловості, але й у транспортному, фінансовому, торговельному, інших секторах економіки, а також на доходи та платоспроможний попит населення.

Натомість динаміка реального сектору промисловості у січні-квітні 2009 р. засвідчила суттєве посилення ролі споживчого попиту як рушія економічної динаміки не лише у промисловості, але й в суміжних секторах, зокрема - будівництві та транспорті. Це дає змогу розглядати споживчий попит як один з провідних перспективних чинників відновлення економічного зростання.

Як зазначив Я. Жаліло, пройшовши етапи "шоку" від впливу світової кризи, спроб ігнорувати та "пересидіти" кризу та вимушеного згортання своєї діяльності, суб'єкти господарювання сьогодні входять в етап пошуку шляхів адаптації до реалій кризового і посткризового світу. На вибір таких шляхів визначальним чином впливає адекватність економічної політики держави, яка створює середовища прийняття цими суб'єктами відповідних рішень. Логіка антикризового управління змушує переглянути деякі з таких постулатів, аби оптимальним чином узгодити економічну політику з антикризовою мотивацією суб'єктів господарювання.

Підсумовуючи, Я. Жаліло наголосив, що час, коли Україна перебувала в ролі пасивної жертви кризових явищ світової економіки, минув. Нині перспективи антикризових процесів вже чи не визначальною мірою залежать від національної економічної політики. Ймовірно, саме в цьому слід шукати справжні підстави для оптимізму.

ТЕЗИ ВИСТУПУ Я. ЖАЛІЛА.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ Я. ЖАЛІЛА.

Керівник групи радників Голови Правління Національного банку України Валерій Литвицький відзначив, що наразі у вітчизняній економіці існує певна симетрія між негативними і позитивними факторами. Він підкреслив, що українська економіка є значно деформованою в бік експортно-орієнтованих галузей та галузей, спеціалізованих на виробництві засобів виробництва. Через це відновлення економіки залежатиме значною мірою від стабілізації кон'юнктури на зовнішніх сировинних ринках.

На думку В. Литвицького, промисловість України досягла певного "дна" спаду, будівництво - наближується до такого "дна". Проте досить ймовірні ризики "другої хвилі" кризи. Тому необхідно звертатися до підтримки не лише попиту, а й пропозиції. Слід також утримуватись від "розхитування" економіки через негативні інформаційні інтервенції.

Директор Інституту економіки та прогнозування НАН України Валерій Геєць наголосив, що сучасна криза не є звичайною, як її досить часто пробують подати, а сам характер боротьби з кризою дещо спрощений і зведений до суто технологічних речей. Між тим, перш за все, необхідно вирішити концептуальне питання: чи має Україна рухатися в фарватері глобалізаційних тенденцій? В. Геєць піддав жорсткій критиці сучасний світовий фінансовий порядок. За його словами, нинішня антикризова політика більшості країн світу спрямована на збереження діючої фінансової системи, завдяки чому вона перебудовується і відновлює status quo. Між тим, Україна, як правило, імплементує організаційні форми та політику ззовні, не створюючи власного. Це робить її дедалі більш залежною від наступу світових тенденцій.

Заступник міністра економіки, член-кореспондент НАН України Валерій Мунтіян констатував, що одним із ключових факторів української економічної кризи є світова фінансова криза. За його словами, процес глобалізації "дав тріщину", через що був порушений рух капіталу. Потужний потік інвестицій в країни, що розвиваються, змінився на протилежний вектор, наслідки чого вплинули і на стабільність фінансової системи України. В. Мунтіян підкреслив, що подолання кризи в Україні можливе лише через розвиток високотехнологічних укладів економіки.

Президент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер зауважив, що однією із причин надто глибокого спаду української економіки стало заморожування проведення ключових реформ. Водночас він відзначив високу адаптивність вітчизняної економіки до економічних шоків, що, на його думку, сприяло швидкому досягненню "дна", проте й є позитивним фактором, який сприятиме її швидкому відновленню. О. Пасхавер констатував, що кризова фаза циклу закінчилася, тому українській владі потрібно думати про те, як пожвавлювати економічні процеси, борючися не зі спадом, а із стагнацією. Суттєвими ризиками поглиблення кризи експерт вважає подорожчання гривні та підвищення заробітної плати.

Народний депутат України, заступник Голови Комітету з питань промислової і регуляторної політики і підприємництва Верховної Ради України Ксенія Ляпіна звернула увагу на те, що, попри глибоке падіння вітчизняної економіки, соціальні видатки бюджету в поточному році не лише не зменшилися, а навіть збільшилися. За її словами, це свідчить про значне посилення фіскального тиску на вітчизняну економіку.

Директор Інституту демографії НАН України Елла Лібанова акцентувала увагу на надмірному соціальному навантаженні на бюджет країни. Вона відзначила небезпечну тенденцію наростання в Україні тенденцій патерналізму, коли дедалі більша частка населення покладає відповідальність за власний добробут на державу. Причому, значну частку цієї групи складають представники молодого покоління. На думку Е.Лібанової, Україні потрібно провести перегляд соціальних видатків держави. Зокрема, не ставити за мету утримання докризових соціальних стандартів. Орієнтирами мають бути збереження робочих місць та продуктивної зайнятості. Водночас, послаблювати соціальні стандарти буде надто складно, оскільки Конституція України забороняє зменшувати соціальні стандарти для населення.

Директор економічних програм Українського центру економічних і політичних досліджень ім. Разумкова В. Юрчишин застеріг, що Україна стоїть перед великим ризиком поглиблення кризи внаслідок повної "девальвації" інформації. Суспільство півроку не має інформації про стан справ у вітчизняній економіці. В.Юрчшин зауважив, що, що на відміну від України, економіка Польщі - партнера з проведення "Євро-2012", продовжує зростати. В. Юрчишин також застеріг від надмірної присутності держави в економіці. За його словами, подекуди антикризові заходи держави несуть у собі більші ризики для економіки, ніж сама криза.

Старший економіст Центру соціально-економічних досліджень (CASE Україна) Володимир Дубровський висловив власне припущення щодо того, чому Україна опинилась в числі найбільш постраждалих від кризи країн. На його думку, головна причина полягає в тому, що в країні все ще "триває революція 2004 року". Ця "революція" лише зламала попередній порядок, проте ще не створила новий. В країні немає "арбітра", який би був зацікавлений в реформах. В. Дубровський також відзначив, що криза - це період, коли в економіці загострюється конкурентний відбір. Якщо в економіці існує постійний конкурентний відбір, постійно висуваються найбільш ефективні підприємства, а неефективні відмирають, криза менш негативно впливає на економіку. Якщо ж цей процес штучно вповільнений, економіка падатиме глибше.

Генеральний директор Аналітичного центру "Бюро економічних та соціальних технологій" (БЕСТ) Валерій Гладкий констатував, що Україна не знає, на якому етапі кризи знаходиться, оскільки у суспільства немає інформації про дійсний стан економіки. Він заявив, що, доки немає офіційної статистики, доти реальну оцінку стану економіки дати буде неможливо. За словами, В. Гладкого, на підґрунті реальної оцінки слід переглянути бюджет і привести його до реального стану економіки. В іншому випадку, на його думку, можливе ще глибше падіння української економіки.

Заступник директора Інституту еволюційної економіки В. Кузьменко відзначив, що для подолання кризи більшість країн світу синхронно стали знижувати облікові ставки своїх центральних банків. За його словами, вони знижували ставки по 4-5 разів, довівши їх майже до нуля. Водночас НБУ у 2009 р. двічі підвищував облікову ставку: спочатку з 8 % до 10 %, а потім - з 10 % до 12 %. Між тим, він робив це, долаючи проблему інфляції. Зараз проблема - інша. Це - рецесія. Суттєвими заходам, які слід вжити, В. Кузьменко вважає також запровадження оподаткування нерухомості та прогресивного прибуткового податку.

Голова правління ЗАТ "ОТП Банк" Дмитро Зінков закликав суспільство долати кризу власними силами, оскільки, за його словами, зовнішні чинники наразі не є сприятливими на Україні. При цьому він констатував глибоке падіння професіоналізму влади. Отже, для виходу з кризи необхідні відновлення сильної влади та підвищення її управлінської ефективності. Зокрема, важливим напрямком є управління державним боргом шляхом збільшення внутрішніх запозичень. Д.Зінков також звернув увагу на ризики посилення уваги спекулятивних інвесторів до "поганих боргів" деяких компаній, які дозволяють за низьку ціну отримати контроль над їхніми активами.

Директор Українського інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський зазначив, що в Україні має прийти до влади нова еліта. Криза, на його думку, є тестом на якість для українського бізнесу, індикатором його ефективності.

Завершуючи дискусію, директор НІСД Ю. Рубан висловив спільні сподівання на формування в Україні ефективної державної політики в економічній та соціальній сферах. Він відзначив глибину обговорюваної проблеми, різнобічність підходів учасників круглого столу та висловив вдячність усім присутнім за участь у засіданні.

Засідання здобуло висвітлення в засобах масової інформації.

ПРЕС-РЕЛІЗ.