Сьома міжнародна наукова конференція

«Проблеми й перспективи розвитку співробітництва між країнами Південно-Східної Європи в рамках Організації Чорноморського економічного співробітництва й ГУАМ»

 

Регіональний філіал Національного інституту стратегічних досліджень в місті Донецьку, кафедра «Міжнародна економіка», економічний факультет Донецького національного університету, Приазовський державний технічний університет, Маріупольський державний гуманітарний університет, Господарська академія ім. Д. А  Ценова (Болгарія), разом з Донецькою й Севастопольською торгово-промисловою палатою (Україна) і Таганрозькою міжрайонною торгово-промисловою палатою (Російська Федерація) за підтримки постійної делегації Верховної Ради України в ПАЧЕС, Донецької обласної Ради, Донецької обласної державної адміністрації, Севастопольської міської державної адміністрації, Німецької спілки технічного співробітництва, а також кафедри міжнародної економіки Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського й ЦЕОК «Зовнішконсалт» провели Сьому міжнародну наукову конференцію «Проблеми й перспективи розвитку співробітництва між країнами Південно-Східної Європи в рамках Організації Чорноморського економічного співробітництва й ГУАМ» у місті Севастополі (Україна) 17-20 вересня 2009 року. Конференція проводилася під патронатом Ділової ради Організації Чорноморського економічного співробітництва й Ділової ради міжнародного чорноморського клубу.

Відкриття конференції

 

Конференція присвячена проблемам розвитку економічного співробітництва, створенню загальноєвропейського економічного простору, а також досягненню більш високого ступеню інтеграції країн-учасниць у світову економіку, сприянню розширення їхнього взаємного обміну товарами й послугами й створенню сприятливих умов шляхом подальшого скорочення й ліквідації всіляких бар’єрів, не перешкоджаючи при цьому виконанню їхніх зобов’язань перед третіми країнами.

Коло розглянутих питань на конференції:

-          екологічна, економічна і енергетична безпека розвитку регіонів в умовах глобалізації;

-          глобалізація й регіоналізація сучасних національних економік;

-          інтеграційні процеси в рамках ОЧЕС;

-          інноваційна політика, регіоналістика, планування розвитку регіонів, функціонування вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку;

-          розвиток транскордонного співробітництва, Єврорегіони;

-          оцінка ефективності зовнішньоекономічних зв’язків країн ОЧЕС, ГУАМ;

-          розвиток сфери послуг, туризму й рекреаційних ресурсів;

-          ринкова інфраструктура в ОЧЕС - реальності й тенденції;

-          розвиток міжнародних транспортних коридорів,

Балто-Чорноморська вісь.

Підчас пленарного засідання

 

Після розпаду Радянського Союзу й посилення відцентрових тенденцій у політиці нових суверенних держав, з 1995 року почалося активне формування субрегіональних об’єднань за участю країн СНД, які на практиці почали реалізовувати концепцію так званої різнорівневої і різношвидкісної інтеграції, суть якої полягає у поєднанні в інтеграційні блоки в першу чергу держави, які потенційно найбільш близькі один до одного за економічними, політичними і культурними параметрами.

ЧЕС, маючи об’ємний внутрішній ринок зі значним ресурсним і науково-технічним потенціалом, може стати центром торгівлі між Європою, Близьким Сходом і Азією. Мова йде про створення трансрегіональної інтеграційної системи співробітництва. Отже, для розвитку європейських інтеграційних процесів, цілісності й політичної стабільності Європи, підвищення її геоекономічної і геополітичної ролі особливе місце й значення має регіон Чорного моря, розвиток якого безпосередньо пов’язаний з розвитком Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС).

Базів Д. П., заступник голови Севастопольської міської державної адміністрації

 

Країни-учасниці ОЧЕС представляють регіон з населенням понад 330 мільйонів осіб і величезну, географічно різноманітну територію зі значними природними ресурсами. У першу чергу це нафта, газ, вугілля, мінеральні руди. Багато хто мають винятковий агропромисловий потенціал, а також володіють передовими технологіями й досить кваліфікованими виробничими кадрами.

 

Чепініцька П. Р., прес-аташе Генерального консульства Російської Федерації в Сімферополі

 

Однієї з головних завдань ОЧЕС є розробка регіональної стратегії, що буде стосуватися не тільки порівняльних переваг і економічної ролі регіону в розвитку європейської економіки, але й просування позитивного іміджу регіону. У даному контексті майбутня трансформація ОЧЕС у динамічну й повноцінну регіональну організацію відкриває можливості розробки стратегії розвитку угруповання, що вимагає якісно нового рівня сприйняття партнерства, що базується на довірі, вищому рівні політичного й економічного співробітництва з іншими регіональними блоками.

Губатенко М. І., помічник Народного депутата України

 

ОЧЕС активно співробітничає з іншими регіональними утвореннями й проводить координаційні зустрічі разом з такими субрегіональними проектами, як: Адріатична й Іонічна ініціатива (AІІ), Процес Дунайського співробітництва (ПДС), Ініціатива Південно-Східного Європейського співробітництва (ІПСЄС), Процес Південно-Східного Європейського співробітництва, Рада держав Балтійського моря, Північна Рада міністрів, Центральноєвропейська ініціатива (ЦЄІ), Пакт стабільності для Південно-Східної Європи. У світлі розвитку європейських транспортних коридорів ОЧЭС також налагодила тісне співробітництво із ЦЄІ в області транспортної інфраструктури.

Сіманавічене Ж., д.е.н. професор, завідувач  кафедри економіки підприємництва Каунаського технологічного університету, Литва

 

Важливим моментом щодо інтересів України в розвитку причорноморського співробітництва є необхідність розглядати цей процес у двох політичних вимірах і двох економічних поняттях: вузькому й широкому. У вузькому розумінні передбачається співробітництво територій, які безпосередньо прилягають до Чорного моря й у господарському відношенні тісно з ними пов’язані, що обумовлюється традиційними взаєминами прибережних територій. Широкий вимір лежить у реалізації зовнішньополітичного курсу спрямованого на євроінтеграцію. Тому необхідно створити сприятливі умови для посилення своєї ролі в глобальних і регіональних системах міжнародних відносин. У цьому випадку мова йде про залучення до причорноморського співробітництва всього економічного простору України через механізм взаємодії державних і підприємницьких структур, що повинен забезпечити розвиток співробітництва країн-учасниць із метою повноцінного приєднання до економічного й правового простору європейського континенту.

Слід зазначити, що цей регіон, як і сам басейн Чорного моря й прилеглі до нього території, виділяється своїм географічним і геополітичним розташуванням. Тут спостерігається значна концентрація проектів різних напрямків, в основному енергетичних, транспортних і інфраструктурних. Це пояснюється високою щільністю міжнародних комунікацій і можливостями прилеглих територій – багатих стратегічними ресурсами, насамперед, вуглеводнем. Хоча й сам регіон має щодо цього певні перспективи. До складу Українського Причорномор’я по географічних, адміністративних, історичних і інших ознаках входять Одеська, Миколаївська, Херсонська області й Автономна Республіка Крим (разом з м. Севастополь). Регіон займає 18,8 % загальної площі території України й 15,2 % - по населенню. По природно-ресурсному потенціалу регіон відрізняється тим, що в ньому, фактично, відсутні значні родовища найбільш важливих корисних копалин, які дають можливість сформувати економіку з певним галузевим напрямком. У той же час у цьому регіоні є значний земельний фонд і рекреаційні ресурси, які визначають розвиток відповідних галузей економіки.

Вергун В. А., д.е.н., професор кафедри міжнародного бізнесу Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

 

Геостратегічне розташування України дозволяє їй бути вигідним мостом для транзитних перевезень товарів і пасажирів між державами Європи, Азії й Близького Сходу. Виходячи із цього, транспортна система одна зі складових успіху й неодмінних атрибутів сучасної держави, до якої повинні висуватися високі вимоги відносно якості, регулярності й надійності транспортних зв’язків, збереження вантажів і безпеки перевезення пасажирів, строків і вартості доставки. Транзитне положення України одна з рис привабливості національного ринку України для закордонних інвесторів і виробників, оскільки західноєвропейські країни не можуть не зважати на таку велику (по розмірах і населенню) країну, розташовану на перехресті торговельних шляхів.

Шафієв Р. М., д.е.н., професор Російської академії економічних наук, Всеросійський науково-дослідний кон’юнктурний інститут

 

Оскільки у вартості продукту важливу роль відіграє транспортна складова, природно, вигідніше налагоджувати зв’язки із сусідами, зменшуючи тим самим транспортні витрати й збільшуючи прибуток. У цьому випадку Україна має переважаюче положення через численність країн-сусідів – це величезний резерв. При інтеграції в європейську й світову економіку потреба у високорозвиненій транспортній системі усе більше підсилюється, вона стає базисом для ефективного входження України у світове співтовариство й посідання в ньому місця, що відповідає рівню високорозвиненої держави.

Палагусинець Р. В., секретар постійної делегації Верховної Ради України в ПАЧЕС

 

Дослідження зовнішніх зв’яків України показало, що найбільш значними партнерами в зовнішньоекономічній сфері є країни СНД, в основному Росія, країни ЄС, ОЧЕС і ГУАМ.

Цілком очевидно, що для реалізації морського потенціалу, який є в України, потрібен новий морський проект, що у сьогоднішніх реаліях багатополярного світу дозволив би забезпечити національні інтереси України. Що потрібно для розробки нового Морського проекту? Це декларація цілей і завдань про наявність національних інтересів України в морській сфері. Поки, на жаль, національні інтереси України в морській сфері не позначені. Не оформлені в правовому плані, рішенням Верховної Ради України. Треба виходити з того, що цілями Морського проекту для України є:

1. Утвердження морської могутності народу України;

2. Підвищення капіталізації морського господарського комплексу української держави.

Лук’янович М. В., заступник завідувача кафедрою світової економіки й міжнародних валютно-фінансових відносин Фінансової академії при уряді Російської федерації, д.політ.н., професор

 

Україна має найбільшу кількість морських портів серед всіх країн Чорноморсько-азовського басейну - 19 морських торговельних і велика кількість різних терміналів. Потужності морських торговельних портів України, транспортних послуг Чорноморського басейну, які займають на ринку 3-є місце після РФ і Румунії, дозволяють переробляти 163,7 млн тонн вантажів у рік. Також наша країна має у своєму розпорядженні найвищий коефіцієнт транзитності; однак, незважаючи на це, реалізація таких переваг транзитного товарообміну поки перебуває в досить незадовільному стані.

У процесі розвитку національного морського транспорту в умовах твердого зовнішнього впливу й обмеженості інвестиційних ресурсів в умовах економічної кризи виникає низка проблем, які раніше стримували розвиток економічної самостійності підприємств, але не були вирішальними в процесі керування економічним ростом. У цей час чітко простежується низка негативних явищ у механізмі керування становленням нових країн як морських держав. Найважливішою закономірністю економічного розвитку є нерівномірність росту випуску по роках досліджуваного періоду й істотне розходження темпів економічного росту по окремих групах країн, тим більше в умовах кризи. Ця особливість ускладнює планування розвитку судноплавного комплексу, що обслуговує відповідні транспортно-економічні зв’язки.

Саркісян А., заступник ректора з наукових досліджень і міжнародного співробітництва Господарської академії імені Д. Ценова, Болгарія

 

При цьому варто мати на увазі, що темпи росту морської торгівлі перевищують приріст промислової продукції. У цих умовах принциповим завданням судновласників стає використання інтенсивних форм нарощування провізної спроможності з метою збереження прийнятної ефективності функціональної діяльності флоту. Істотною проблемою варто вважати недостатність темпів відновлення об’єктів виробничої інфраструктури, що негативно відбивається на забезпеченні безперервності виробництва й обігу товарів. Оптимізація темпів розвитку торговельних портів впливає на прискорення приросту ефективності виробничого сектора країни. Найважливішими засобами підвищення ефективності функціональної діяльності є активне використання макроекономічних важелів і створення регіональних джерел фінансування інвестиційних програм морських транспортних підприємств. Про пріоритетність оптимізації часу доставки товарів морськими шляхами свідчить характер розвитку контейнерних перевезень.

Волошин В.С., ректор Приазовського державного технічного університету, д.т.н., професор (м. Маріуполь)

 

ОЧЕС є одним з регіонів миру, що розвивається найбільше динамічно. По оцінках експертів загальна місткість ринку даного регіонального об’єднання становить 1,6 трлн дол., торгівлі - 300 млрд дол. ОЧЕС поєднує країни, які відрізняються розміром, економічним розвитком і військовою силою. Це вносить певні диспропорції. Так 83 % ВВП ОЧЕС доводиться на Російську Федерацію, Туреччину та Грецію й лише 1 % на Албанію, Вірменію, Азербайджан, Грузію, Молдову. Володіючи могутнім економічним потенціалом, ця регіональна організація поки що не стала центром інтенсивної кооперації. Її подальший розвиток неможливий за рахунок стійкої конкуренції. Регіональним лідером прагнуть стати Росія, Україна, Туреччина й Румунія. Країнам ОЧЕС необхідно визначити єдиний підхід у розвитку політичних, економічних і пріоритетних напрямків регіону. Зважаючи на те, що деякі країни одночасно є членами інших економічних співтовариств, Україні надається унікальна можливість подальшої інтеграції у світове господарство на взаємовигідній основі.

Концепції регіонального співробітництва ОЧЕС властивий відхід від статичної, протекціоністської політики. ОЧЕС пропагує «відкритий регіоналізм», а учасники усе більше налаштовані на поглиблення зв’язків з іншими регіонами. Крім того, програма організації не обмежується сугубо економічною складовою співробітництва, а має на меті політичну стабілізацію в чорноморському регіоні.

Більшість країн ОЧЕС пов’язують розвиток міжрегіонального співробітництва із процесом європейської інтеграції й віддають перевагу активізації відносин з Європейським Союзом. Всупереч численним міжрегіональним діалогам (ЄС-АСЕАН, ЄС-МЕРКОСУР, ЄС-АКТ і т.п.), позиція ЄС щодо поглиблення взаємин з ОЧЕС залишається нечіткою. Однієї з основних причин такого підходу є перетинання відносин ЄС і країн-учасниць ОЧЕС із іншими регіональними політичними інтересами Союзу (Процес стабілізації й асоціації, Більше широка Європа, Східне партнерство).

Амерханов Р. А., президент Таганрозької міжрайонної торгово-промислової палати, голова некомерційного партнерства "Ділова рада міжнародного чорноморського клубу", Російська Федерація

 

Важливе геостратегічне значення чорноморського регіону для ЄС проявляється в енергетичному секторі. Європейський союз залежить від нафти й газу з Росії, Близького Сходу й Північної Африки, які до 2030 року будуть поставляти до 70 % споживаних ЄС енергоресурсів. Тому більшість країн Союзу роблять ставку на енергетичну складову співробітництва в регіоні.

Хоча відносини ЄС із ОЧЕС в основному носять двосторонній характер, за останнє десятиліття потроху зміцнює й регіональний підхід. Наприклад, в 2001 році створена організація ІNOGATE, що поєднує, хоча й не занадто ефективно, 21 країну з питань поставок нафти й газу в Європу. Співробітництво в області енергетики в рамках Чорноморського Економічного Співробітництва є єдиним форумом регіонального співробітництва. Таким чином, стратегія співробітництва ОЧЭС в області енергетики розвивається у таких напрямках:

-          створення регіонального енергетичного ринку;

-          відновлення й модернізація енергетичної інфраструктури;

-          залучення інвестицій і зміцнення діалогу з питань енергетики між ОЧЕС і ЄС.

Незважаючи на те, що була проведена величезна робота по всіх цих напрямках, існує необхідність у розробці нових підходів регіонального співробітництва в сфері енергетики з урахуванням наявного досвіду й сучасних тенденцій:

1.        відновлення й модернізація існуючої енергетичної інфраструктури й створення нових енергетичних потужностей;

2.        розробка більше широкої інвестиційної політики, спрямованої на поліпшення й лібералізацію інвестиційних можливостей в енергетичному секторі країн ОЧЕС;

3.        активізація співробітництва між ПАЧЕС і Європейським Парламентом з питань енергетики з метою забезпечення правової підтримки новим ініціативам і проектам в області енергетики.

Якиш Я., екс-міністр іноземних справ Турецької республіки, голова комітету з питань ЄС  турецького парламенту

 

Таким чином, у найближчій перспективі Чорноморський регіон буде відігравати важливу роль у забезпеченні енергетичної безпеки Європи. Однак, будучи стратегічно важливим регіоном як транзитний маршрут для перевезення енергоносіїв і як власник величезних запасів органічного палива, Чорноморський регіон сьогодні переживає переломний момент. Зростаюче значення регіону на світовому енергетичному ринку має бути правильно оцінено й усвідомлено всіма зацікавленими сторонами для того, щоб здійснювати надійні й ефективні координовані заходи в енергетичному секторі.

Взаємини в рамках ОЧЕС є важливим чинником, що буде сприяти європейським інтеграційним прагненням України. Це обумовлено тим, що після приєднання Болгарії й Румунії до Євросоюзу, ця міжнародна організація спочатку проводить активну політику в Чорноморському регіоні. У сучасних умовах Україна має можливість захистити національні інтереси й зміцнити свій статус на міжнародній арені за рахунок участі в різноманітних європейських ініціативах. Найбільш перспективними в цьому плані є проекти, пов’язані з підтримкою регіональної стабільності, підвищенням добробуту населення, установленням енергетичної безпеки й боротьбі із кліматичними змінами. Таким чином, можна стверджувати, що Україна повинна активізувати свою діяльність у рамках ОЧЕС, що у свою чергу приведе до поступової інтенсифікації взаємин між Україною і ЄС у рамках європейського економічного співробітництва.

Для України в її зовнішньоторговельних зв’язках значну роль відіграють країни-сусіди. Так, у сукупному експорті нашої країни їхня частка становить 36 %, а в загальному імпорті – 34 %, тобто, третя частина всіх торговельних операцій доводиться саме на сусідні країни. Торговельні відносини України більшою мірою залежать від зв’язків із країнами СНД, зокрема з Росією. Їхня частка серед країн-сусідів займає близько 77 %, відповідно на країни ЄС доводиться 23 %.

Прикордонні регіони мають найбільший товарообіг з регіонами тих країн, які граничать із ними. Так, найбільшим торговельним партнером західних регіонів є Польща, східних - Росія. Серед територій України, які входять у транскордонні об’єднання, найбільші обсяги експорту й імпорту доводяться на «Карпатський Єврорегіон».

Тісне співробітництво українських регіонів і регіонів країн ЄС у рамках єврорегіонов може прискорити інтеграцію в європейські структури. Зміцнюючи транскордонне співробітництво із країнами-членами ЄС, Україна може одержати наступні позитивні переваги: лобіювання інтересів України в Європейському Союзі; вільне пересування капіталу, товарів, послуг; стабільність і передбачуваність двосторонніх економічних відносин; вирівнювання економічного рівня розвитку відсталих і лідируючих регіонів України; трансфер технологій; розширення ринку збуту; поступовий перехід від торговельно-збутових до виробничо-інвестиційних міждержавних зв’язків; розвиток інфраструктури й т.п.

Анісімов А. Є., к.е.н., начальник управління науково-технічного й інноваційного розвитку Головного управління промисловості й розвитку інфраструктури Донецької обласної державної адміністрації

 

Україні не слід робити «вибір» між східним або західним векторами розвитку, досвід щільної й плідної взаємодії в рамках ОЧЕС із країнами інтегрованими в ЄС, так і з країнами, які тільки обрали шлях європейської інтеграції, показує, що максимально щільне співробітництво із сусідніми країнами лише сприяє зміцненню європейських зв’язків. Крім того, Україна має унікальну можливість виробити в рамках ЧЕС шлях від прийняття в кандидати на вступ у Європейський Союз до вступу в Євросоюз, при цьому Україна може перейняти досвід цих країн і отримати корисні уроки, щоб не допустити можливих помилок, зокрема у формуванні валютної системи, що відповідає вимогам ЄС.

Окремої уваги вимагають проекти, пов’язані з високотехнологічними розробками. Україна ставиться до числа країн, що випускають устаткування для атомної енергетики. У країні є наукові кадри, проектні інститути, машинобудівні заводи. При цьому країна буквально випустила з рук проект по розвитку атомної енергетики в Ірані. Для української економіки й регіонального розвитку це був би гарний шанс. Особливо це стає помітно на тлі світової економічної кризи. Іран являє собою величезний споживчий ринок з потужними фінансовими ресурсами, практично невичерпними запасами енергетичних корисних копалин. Ця країна ще кілька років назад виявила практичну цікавість до українських літаків АН-70. У той час, коли в країнах Заходу далі розмов справа з реалізацією проекту не пішла.

Реалізація цього й іншого проектів Україні самостійно не під силу по певних причинах. Основна причина – політична. США бачать в Ірані потенційну загрозу своїм національним інтересам. У зв’язку із цим для України небажано розвивати серйозні відносини із цією арабською республікою. Рішення даного аспекту може лежати в політичній площині. Саме реалізація багатосторонніх угод (при участі ОЧЕС) значною мірою сприяла б зняттю гостроти й позитивному ефекту для всіх сторін.

ОЧЕС з часів заснування користувалася підтримкою країн Західної Європи. Цей фактор також певною мірою міг би сприяти реалізації України своїх національних інтересів і переваг. Втім, не так багато країн за роки існування даної регіональної організації стали членами ЄС.

Кровяк А., д.е.н., головний інженер Головного інституту гірничої справи,

 м. Катовіце, Польща

 

Не менш важливої є проблема екологічної безпеки України. Однієї з найбільш важливих регіональних екологічних проблем є проблема Південно-Східного регіону, на території якого перебуває значна частина підприємств вугільної промисловості, чорної металургії й важкого машинобудування України. Висока концентрація промисловості й сільського господарства, транспортної інфраструктури, більша щільність населення створили величезне навантаження на біосферу – найбільше в Україні й у Європі.

Виступ Макогона Ю. В., директора РФ НІСД у місті Донецьку, завідувача кафедри "Міжнародна економіка" Донецького національного університету, члена ділової ради ГУАМ, заслуженого діяча науки й техніки України,  д.е.н., професора

 

Питання забезпечення водними ресурсами й негативні еколого-соціальні аспекти обґрунтовують необхідність негайного припинення забруднення й засмічення водних об’єктів побутовими й поверхневими стічними водами й відновлення сприятливого екологічного стану водних об’єктів у населених пунктах України. Практичне й ефективне рішення цієї проблеми можливо шляхом впровадження в населених пунктах країни екологічно безпечного водовідводу в населених пунктах України. Запропонований спосіб дозволить істотно зменшити техногенне навантаження на водні об’єкти й запобігти негативному впливу на водостоки й водойми промислових аварій і катастроф. Це позитивно позначиться на показниках еколого-соціальної цінності водних ресурсів.

Тому, для того, щоб розробити програму охорони навколишнього середовища, що представляє не тільки заходи або пропозиції «почистити» те або інше місто, ми повинні провести серйозний моніторинг в області охорони навколишнього середовища Південно-Східного регіону. Це обов’язкове правило. У результаті від екологічної мережі, що сформувалася, залежить дуже багато чого в регіоні, у тому числі формування промислового й будь-якого іншого комплексу, формування програми соціально-економічного розвитку міст. Моніторинг – це аналіз ситуації й прогноз розвитку ситуації. На базі такого прогнозу потрібно намічати заходи, які потім необхідно фінансувати й виконувати.

Фото учасників конференції

 

Не зайвим буде звернути увагу на фактор стабільності, що забезпечується на регіональному рівні. У даному контексті ОЧЕС може відігравати важливу роль як стабілізатор ситуації в чорноморському регіоні й сусідніх з ним регіонах. Україна займає важливе геополітичне положення й цей фактор необхідно використати дуже тонко в інтересах зміцнення миру, стабільності в регіоні й підвищення міжнародного авторитету країни.

Основними перевагами для України від поглиблення інтеграції в рамках ОЧЕС є:

- одержання країною статусу учасника міжнародної організації;

- доступ до нових технологій;

- необхідність переходу до стандартизації продукції;

- створення позитивного іміджу України;

- політична й військова стабільність;

- одержання додаткових надходжень у бюджети всіх рівнів за рахунок використання переваг міжнародного поділу праці;

- можливість залучення засобів закордонних інвесторів;

- раціональне використання ресурсів;

- нові можливості використання транспортних коридорів, які проходять через територію України;

- демократизація суспільства;

- обмеження монополізації ринку.

До перспективного напрямку діяльності України в рамках ОЧЭС можна віднести співробітництво в таких областях, як захист навколишнього середовища, торгівля, транспорт, туризм, енергетика, телекомунікації, наука й технології, боротьба з тероризмом і всіма формами організованої злочинності.