Тези виступу

 

На наш погляд, проект Податкового кодексу містить як вельми прогресивні кроки, так і певні дискусійні норми, які суперечать завданням та пріоритетам податкової політики в умовах посткризового відновлення економіки.

Проаналізувавши зміст даного документу, ми можемо виділити низку значних позитивних зрушень податкової системи, які тим не менше містять низку «але».

а) Скорочення кількості податків і зборів та зниження податкового тиску на економіку

Важливим позитивним кроком стало скорочення кількості загальнодержавних та місцевих податків та зборів. Замість 28 загальнодержавних та 14 місцевих обов’язкових платежів, що закріплені Законом України «Про систему оподаткування», проектом Податкового кодексу пропонується запровадити відповідно 19 та 5 платежів. При цьому до 2015 року скасовано буде ще один державний та два місцевих збори, таким чином кількість державних місцевих платежів складе 18 та 3 відповідно.

Водночас необхідно підкреслити, що окремі скасовані платежі не створювали додаткового тиску на економіку, а лише перерозподіляли кошти в напрямі підтримки окремих сфер. Зокрема, збір за проведення гастрольних заходів, який спрямовується до спеціального фонду бюджету, використовується як інструмент підтримки вітчизняної культури за рахунок оподаткування діяльності в Україні іноземних артистів. У даному контексті його скасування не видається необхідним і таким, що відчутно полегшить податковий тягар на економіку. Аналогічне зауваження стосується і збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, який пропонується скасувати 31 грудня 2014 року.

Позитивним кроком податкової реформи стало зниження ставок ключових податків. Водночас, на нашу думку, необхідно відзначити наступні проблеми та суперечливі позиції проекту Податкового кодексу в питанні зниження податкового тиску:

1. Синхронне зниження ставок податку на прибуток підприємств та ПДВ (до кінцевих значень) призведе до значного падіння доходів державного бюджету на 2,8 % від ВВП або майже 10 % його загальних доходів. У проекті Податкового кодексу не наводиться достатніх компенсаційних джерел, які б дозволили б покрити втрату доходів. Крім того, не було озвучено, за рахунок стримування яких статей видатків бюджету будуть компенсуватися звуження дохідної бази від зменшення ставок податків.

2. Досить сумнівним з точки зору доцільності та ефективності є положення стосовно зниження ставки ПДВ. Даний податок є одним з непрямих податків, тому фактичним суб’єктом оподаткування є кінцевий споживач, а не підприємство, що його сплачує. Оскільки уряд хоче дати стимул для розвитку бізнесу, то зниження ставки ПДВ до 17 % в умовах гострого дефіциту ресурсів не є оптимальним з точки зору економічної ефективності. На наш погляд, необхідно зосередитися на зниженні імпліцитної ставки податку на прибуток і лише за наявності ресурсів переходити до зниження ставки ПДВ, але в довгостроковій перспективі.

3. Відсутність системності та послідовності в питаннях зниження податків. Класична теорія ефективного оподаткування стверджує, що для досягнення максимального позитивного ефекту зниження ставок має супроводжуватися скороченням податкових пільг. Водночас, за різкого зниження ставок ПДВ та податку на прибуток, уряд значно розширює перелік пільг, звільнень та преференцій, особливо в рамках спеціальних податкових режимів. Це може призвести до падіння податкових надходжень в розмірі понад 2,8 % від ВВП.

4. Виникнення небажаної внутрішньої податкової конкуренції між регіонами України. На наш погляд, норма про «надання права» встановлювати додаткову ставку до основної ставки податку на прибуток, яку надано місцевим органам влади, створить ризик зниження надходжень даного податку до місцевих бюджетів. Регіони мають конкурувати за капітал не більш низькими ставками, що досить легко зробити, а якістю підприємницького середовища. У даному контексті вважаємо більш раціональним кроком закріплення за місцевими бюджетами 10 % від надходжень податку на прибуток або надання імперативності встановленню додаткових ставок.

б) Реалізація стимулюючого потенціалу податкової політики

В проекті Податкового кодексу запроваджено низку потенційно дієвих інструментів, які дають можливість задіяти стимулюючий потенціал податкової системи України. Серед них варто виділити наступні:

Ø     інвестиційно-інноваційний податковий кредит;

Ø     податкові пільги;

Ø     прискорена амортизація.

Водночас попередній досвід України дозволяє стверджувати, що вказані ризики можуть різко знизити економічну доцільність та ефективність названих інструментів стимулювання інвестиційної та інноваційної активності. На наш погляд, зменшити ризики можливо за рахунок максимальної відкритості та доступності інформації.

в) Підвищення фіскальної ефективності податкової системи

Для зменшення негативного ефекту на дохідну частину бюджету від зниження податкового навантаження на економіку та розширення переліку податкових пільг уряд запропонував в проекті Податкового кодексу низку заходів щодо додаткової мобілізації коштів. Вони орієнтовані як на підвищення фіскальної ефективності податкової системи, так і на збільшення податкового навантаження.

У рамках останнього напряму варто виділити відчутне посилення податкового навантаження на доходи фізичних осіб. Зокрема, пропонується:

– оподатковувати подвійною ставкою доходи, нараховані як виграш або приз (окрім державної грошової лотереї) на користь резидентів або нерезидентів;

– оподатковувати подвійною ставкою фізичних осіб-нерезидентів за всіма одержуваними ними доходами;

– запровадити з 2013 року податок в розмір 5 % на доходи, одержувані фізичними особами від розміщення коштів на депозитному або поточному банківському рахунку, а також доходи за іменними ощадними сертифікатами, внесками у кредитних спілках, у вигляді інвестиційного доходу, виплачуваного компанією з управління активами, іпотечними сертифікатами, за сертифікатами фондів операцій з нерухомістю, а також доходи, виплачувані фондами фінансування будівництва;

– запровадити оподаткування доходів від продажу рухомого та нерухомого майна.

Загалом, в проекті Податкового кодексу робиться спроба компенсувати зниження фіскального навантаження на корпоративний сектор посиленням тиску на доходи фізичних осіб. Це відповідає світовим та європейським тенденціям еволюції податкової системи, коли корпорації розглядаються лише як форми ведення бізнесу, доходи від чого в кінцевому підсумку отримують фізичні особи. Водночас в ЄС посилення фіскального тиску стосується фізичних осіб з високими доходами, тоді як в запропонованому кодексі він торкнеться більшості громадян безвідносно до рівня їх доходу. Крім того, підвищення фіскального тиску на доходи фізичних осіб при збереженні високої фіскальної ефективності податку можливе лише за досконалої системи адміністрування даного податку, чого в Україні на спостерігається. Податкова служба не в змозі сьогодні достовірно встановити реальний дохід платника податку, про що свідчать зміст податкових декларацій вищих чиновників, депутатів та відомих бізнесменів. Враховуючи цей факт, наголошуємо на доцільності в нинішніх умовах змістити акцент оподаткування не на доходи, а на споживання.

Певний прогрес зроблений також в напрямі підвищення фіскальної ефективності податкової системи. У проекті податкового кодексу урядом надано державній податковій службі додаткові інструменти щодо запобігання ухилянню від сплати податків та перекриття схеми мінімізації оподаткування. Зокрема, запровадження концепції звичайних цін, зменшення можливості мінімізації податку на прибуток, перекриття схем мінімізації оподаткування платниками єдиного податку, посилення боротьби з ухилянням від оподаткування виробництва і реалізації підакцизних товарів.

Таким чином, проект Податкового кодексу містить значний перелік позитивних податкових норм, спрямованих на реалізацію пріоритетів податкової політики. Попри низку зауважень, вони є кроком вперед, що дозволить підвищити як фіскальну, так і релятивну ефективність податкової системи. Водночас проект Податкового кодексу містить низку суперечностей, які можуть девальвувати позитивний ефект від тих прогресивних ідей, які містяться в ньому:

– громіздкість документу;

– надмірно широкі повноваження державної податкової служби;

– «ручне» управління низкою важливих аспектів системи оподаткування;

– викривлення режиму спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності;

– відсутність реформування системи оподаткування господарської діяльності, пов’язаної з експлуатацію природних ресурсів;

– не реалізовані наміри уряду збільшити оподаткування товарів розкоші.