ПРІОРИТЕТИ РЕФОРМУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ: ЯК ПЕРЕЙТИ ВІД ФІСКАЛІЗМУ ДО СТИМУЛЮВАННЯ ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ?

 

Українська податкова система є однією з найбільш складних і найменш ефективних не тільки серед країн європейського регіону, але й у глобальному порівнянні, що регулярно підтверджують міжнародні звіти та рейтинги, дослідження вітчизняних економістів, а також оцінки інвесторів, що працюють в Україні.

Причому головними вадами слід вважати не розміри ставок оподаткування, які в імпліцитному вимірі загалом належать до середньоєвропейських рівнів, а:

-         надмірний рівень трансакційних видатків, пов’язаних з обтяжливість податкових процедур, як наслідок – масовість спроб мінімізації оподаткування та тінізації;

-         нерівномірність розподілу податкового навантаження, в т.ч. – у розрізі ресурсів: за рівнем оподаткування праці вітчизняна податкова система знаходиться серед найбільш обтяжливих як в порівнянні з ЄС (28,6 %), так і загалом в світі (16,1 %), в той час як рівень оподаткування використання природних ресурсів є неадекватно низьким у порівнянні з їх дохідністю;

-         крайню слабкість регуляторної та стимулюючої функцій податкової системи: вона не сприяє оптимізації розподілу індивідуальних доходів та перерозподілу корпоративних доходів на користь суб’єктів, діяльність яких знаходиться в руслі загальнодержавних пріоритетів розвитку.

В умовах стійкого зростання податкових надходжень до бюджету, що спостерігалось в 2000-2008 рр., недоліки податкової системи не були особливо відчутними для макроекономічної стабільності. Завдяки стримуванню динаміки розширення бюджетних видатків в 1998-2004 рр. додаткові фінансові ресурси були спрямовані на зниження податкового навантаження на економіку. В цей період були знижені ставки податку на прибуток та податку з доходів фізичних осіб, запроваджена спрощена система оподаткування, обліку та звітності, розширено перелік податкових пільг, практично не індексувалися тверді ставки податків (плата за користування надрами, акцизний збір, транспортний збір та ін.).

Проте з 2004 року в Україні розпочався політичний цикл в економіці, який характеризувався випереджаючим зростанням видатків бюджету. Часта ротація складу Кабінету міністрів змушує кожен новий уряд провадити більш «щедру» бюджетну політику. Це сформувало запит на посилення фіскальної функції податкової політики. Переорієнтація її пріоритетів супроводжувалася різким збільшення розриву між динамікою доходів бюджету та податкових надходжень, з одного боку, та темпами зростання ВВП з іншого

З 2008 року зобов’язання бюджету виявилися вже настільки значними, що уряду не вистачало податкових надходжень відповідного бюджетного періоду, а тому він перейшов до політики мобілізації податків з майбутніх періодів та невиконання своїх зобов’язань щодо повернення надмірно сплачених податків.

До апогею фіскалізму податкова політика була доведена в 2009 р, коли вона була зорієнтована на наповнення державного бюджету, навіть за рахунок дестимулюючих наслідків для економіки. Збереження докризового рівня соціальних стандартів було профінансовано за рахунок вилучення в різний спосіб до бюджету додаткового обсягу фінансових ресурсів з економіки, що суттєво поглибило негативні економічні тенденції.

Можна констатувати, що в умовах економічного спаду вітчизняна податкова система під тиском наслідків фінансово-економічної кризи та неадекватних економічних рішень уряду сама перетворилася на джерело ризиків для відновлювальних процесів.

В нових ринкових економіках, якою сьогодні є і Україна, виважена і збалансована фіскальна політика є одним із ключових факторів зростання виробництва, інвестиційної активності та зайнятості. Стрімке посткризове відновлення української економіки на основі нової якості розвитку неможливе без розбудови прогнозованої, ефективної та дієвої податкової системи.

Прийняття Податкового кодексу дозволить створити прогнозоване і зрозуміле правове поле. Водночас законодавчі зміни не повинні полягати виключно у кодифікації діючих норм. Податкова політика потребує не лише коригування переліку податків та їх ставок, а й реформування ідеології, пріоритетів діяльності та механізмів реалізації поставлених цілей.

Консервація в посткризовий період фіскальної функції податкової політики в статусі пріоритетної стане одним із гальмівних чинників на шляху швидкого економічного відновлення України. В даному контексті, перед владою постає важливе завдання, від вирішення якого залежатимуть динаміка економічного зростання та якість структурних зрушень в середньо- та довгостроковій перспективі: забезпечити реалізацію стимулюючого потенціалу податкової політики з одночасним збереженням чи навіть посиленням її фіскальної ефективності.

Стратегічною метою реформи має стати перехід від домінування принципу фіскалізму податкової політики, коли вона розглядається виключно як інструмент мобілізації доходів до бюджету, до більш активної реалізації її регулятивного потенціалу в напрямку стимулювання економічного розвитку.

Певний прогрес зроблений в «Програмі економічних реформ в Україні на 2010–2014 роки», де зазначається, що податкова реформа здійснюється з метою забезпечення стійкого економічного зростання на інноваційно-інвестиційній основі за одночасного збільшення сукупних податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів і державних цільових фондів.

На основі визначених пріоритетів, в Програмі поставлені стратегічні завдання:

-    зміцнення позиції вітчизняного бізнесу в міжнародній конкурентній боротьбі за рахунок зменшення частки податків у витратах підприємств і скорочення витрат часу платників на нарахування й сплату податків;

-    підвищення ефективності адміністрування податків;

-    побудова цілісної й всеосяжної законодавчої бази з питань оподаткування, гармонізованої із законодавством ЄС;

-    встановлення податкової справедливості для відновлення рівних умов конкуренції в економіці України;

-    зменшення глибини соціальної нерівності;

В умовах критичного розбалансування сектору публічних фінансів оперативно реалізувати весь комплекс необхідних заходів податкової реформи видається надто складним завданням. Єдино можливим варіантом проведення ефективної податкової реформи в даній ситуації є реалізація її в декілька етапів. Зниження фіскального тиску на економіку та децентралізація податкових надходжень повинні відбуватися на підгрунті подолання дисбалансів сектору публічних фінансів та підвищення фіскальної ефективності податкової системи.

При цьому підвищення фіскальної ефективності податкової системи має відбуватися за допомогою важелів, які не суперечать цілям пожвавлення економічної активності. Серед доступних заходів, на нашу думку, сьогодні:

-             підвищення ставок непрямих податків, передусім акцизних зборів, розширення групи підакцизних товарів за рахунок предметів розкоші;

-             підвищення транспортного податку для автомобілів з високою потужністю двигуна;

-             запровадження податку на житлову нерухомість площею понад 400 кв.м;

-             підвищення продуктивності непрямих податків, передусім ПДВ, який має достатньо значний резерв збільшення надходжень;

-             активізація боротьби з мінімізацією оподаткування та посилення роботи щодо стягнення нарахованої, але не сплаченої частини податкових зобов’язань;

-             посилення фіскального навантаження на господарську діяльність, пов’язану з експлуатацією та споживанням природних ресурсів;

-             запровадження прогресивної шкали оподаткування прибуткового податку з фізичних осіб;

-             підвищення ставок єдиного податку та передбачення їх щорічної індексації, запровадження додаткових обмежень щодо видів діяльності, які не можуть виконуватися платниками єдиного податку.

Реалізація стимулюючого потенціалу податкової системи повинна здійснюватися через оптимальне поєднання наступних інструментів:

-             зниження ставки податку на прибуток та формування інвестиційних та інноваційних стимулів у формі податкового кредиту;

-             запровадження прискореної амортизації з метою заохочення технологічного оновлення;

-             зниження податкового навантаження на фонд оплати праці;

-             надання територіальних податкових пільг для заохочення відродження депресивних територій;

-             спрощення процедури та прискорення відшкодування ПДВ як важіль активізації експорту.

На наш погляд, запропонований урядом проект Податкового кодексу містить як вельми прогресивні кроки, так і певні дискусійні норми, які суперечать завданням та пріоритетам податкової політики в умовах посткризового відновлення економіки.