ЕКОНОМІЧНА КРИЗА В УКРАЇНІ: ВИМІРИ, РИЗИКИ, ПЕРСПЕКТИВИ

(інформаційний огляд)

25 лютого 2009 р. в конференц-залі Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД) відбулося засідання "круглого столу" "Економічна криза в Україні: виміри, ризики, перспективи". В обговоренні взяли участь співробітники наукових та аналітичних установ, органів державної влади, недержавних організацій, представники засобів масової інформації.

СПИСОК УЧАСНИКІВ.

Співробітниками НІСД було підготовлено та представлено аналітичну доповідь з викладом основних проблем, винесених на обговорення.

Засідання відкрив директор НІСД Юрій Рубан. Він зазначив, що проблематика економічної кризи сьогодні цікавить кожного українця. Ю. Рубан окреслив актуальні питання для обговорення: багатовимірність кризи в Україні, її чинники, прояви і ризики, соціопсихологічний вимір кризи та її вплив на очікування населення та учасників ринку, перспективи розвитку та подолання кризових явищ в економіці України, а також орієнтири, завдання та пріоритети антикризової економічної політики.

Заступник директора НІСД, Президент Центру антикризових досліджень Я. Жаліло наголосив на тому, що українське суспільство виявилося не готовим протиставити викликам кризи цілеспрямовану консолідовану протидію. Практична реалізація засобів антикризової політики відбувалася вельми непослідовно. Підґрунтя наростання макрофінансової нестабільності в Україні міститься у здійснюваній в попередні періоди економічній політиці, яка характеризувалася невиваженістю та неадекватністю стратегічним завданням та можливостям розвитку національної економіки. Світова фінансова криза наклалася в Україні на фазу посилення внутрішньої політичної кризи та викликала різке загострення структурних диспропорцій національної економіки, вивела на поверхню недієздатність моделі економічного зростання, яка встановилася у попередні роки.

Я. Жаліло висловив низку рекомендацій щодо антикризової політики, спрямованої як на послаблення негативного впливу кризи, збереження макроекономічної стабільності, так і на якнайшвидше відновлення ділової та інвестиційної активності на підґрунті якісних структурних зрушень в економіці. При цьому антикризові дії мають водночас формувати необхідні структурні зрушення, які створюватимуть адаптаційне середовище та дозволять вже найближчим часом генерувати підвалини економічного зростання на основі національних конкурентних переваг.

На думку Я. Жаліла, першочергові заходи антикризової політики мають включати: заходи щодо стабілізації фінансової системи, заходи щодо валютно-курсової стабілізації, сприяння пожвавленню економічної активності та запобігання економічному спаду, заходи щодо відновлення керованості національної економіки. Зазначені кроки мають здійснюватися з урахуванням потреб їхньої спрямованості на компенсацію чи обмеження негативних соціальних наслідків кризових явищ. Це важливо для підтримання соціальної та політичної стабільності, збереження трудового потенціалу та соціального капіталу нації.

ТЕКСТ ВИСТУПУ Я. А. ЖАЛІЛА.

ДОПОВІДЬ НІСД.

Керівник групи радників Голови Правління Національного банку України Валерій Литвицький наголосив, що економіка України входить в рецесію. Падіння промисловості в січні 2009 року було найглибшим, починаючи з повоєнних років, а будівництво різко знижує обсяги виробництва вже другий рік поспіль. Враховуючи, що промисловість та будівництво формують 1/3 ВВП, економіка України, за словами В. Литвицького, на 1/3 вже перебуває в кризі, а інші 2/3 економіки знаходяться "на підході" до кризи. "Дно" кризи поки що не спостерігається, є перспектива різкого обвалу та тривалої депресії промисловості. Загалом, за розрахунками експерта, спад валового внутрішнього продукту в січні поточного року склав по відношенню до аналогічного місяця 2008 року близько 20 %.

На думку В. Литвицького, хибною була орієнтація економічної політики на стимулювання споживання через активне розширення валютного кредитування, в той час як населення отримало хибні сигнали щодо неможливості значного падіння курсу гривні. Це й призвело до нинішніх проблем комерційних банків. Негативний торговельний баланс при обвальному зменшенні експорту призвів до неможливості утримання валютного курсу, бо це вимагало б надмірного витрачання валютних резервів і не принесло б бажаного результату, оскільки на рівень курсу впливає значна кількість чинників, непідвладних Національному банку.

Водночас експерт наголосив на тому, що активізація економіки через зниження відсоткових ставок в Україні неприйнятна через високий рівень інфляції.

Старший економіст Центру соціально-економічних досліджень (CASE Україна) Володимир Дубровський відзначив, що економічна криза в Україні проявилася в тому, що експортоорієнтована модель в Україні вичерпала себе. Інформація про те, що в металургійній галузі позначилося певне пожвавлення, не має бути приводом самозаспокоєння. Експерт зазначив, що економіка держави не може триматися на одній галузі - чорній металургії, а підтримка цієї галузі дає більше негативного ефекту, ніж позитивного. Виходячи з цього, експерт рекомендував спрямувати зусилля на корекцію моделі української економіки, насамперед - шляхом підтримання дії ринкових механізмів та відкритості української економіки.

Як наголосив Головний консультант відділу комплексних проблем державотворення Інституту законодавства Верховної Ради України Володимир Черняк, в Україні відсутня системна політика реагування на кризу. Відбувся свого роду "дефолт відповідальності" держави. За його словами, кризові явища в національній економіці мають в більшій мірі внутрішнє походження, а світова фінансова криза стала лише "спусковим механізмом", який активізував ці проблеми, обумовивши вразливість України. В основі внутрішніх проблем - інвестиційна криза, високий рівень заборгованості приватного сектору, висока доларизація економіки, надмірний дефіцит торговельного балансу, неефективна антиінфляційна політика, несприятливий інвестиційний клімат, відсутність політики розвитку внутрішнього ринку, відсутність механізмів спрямування експортних прибутків на оновлення виробництва, низька продуктивність праці тощо.

Насамперед, на думку В. Черняка, необхідно реструктурувати зовнішню заборгованість, аби уникнути корпоративних дефолтів. По-друге, необхідно підтримати банківську систему, по-третє, відновити кредитування економіки, для чого - знизити відсоткову ставку, вчетверте, зупинити хвилю банкрутств, вп'яте - припинити боротьбу з інфляцією монетарними засобами, вшосте - відновити державне регулювання.

Член Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України Віктор Лисицький виступив з критикою діяльності Міністерства економіки, яке не забезпечує належних дій щодо координації економічної політики України, реалізації стратегії економічного розвитку. Наголосивши на значному негативному ефекті курсової нестабільності та загрозливості вилучення населенням значних коштів з банківської системи В. Лисицький закликав припинити критику Національного банку та сконцентрувати зусилля на тому, аби заспокоїти населення. Має бути розроблений документ щодо спільних дій уряду, Національного банку та комерційних банків.

Заступник міністра економіки, член-кореспондент НАН України Валерій Мунтіян пояснив, що нинішня кризова ситуація є наслідком збігу трьох об'єктивних обставин: погіршення економічної кон'юнктури, відтворювальної кризи та настання спадної фази "довгого" циклу. Подібної кризи не спостерігалося досі ніколи. В той же час, він відмітив, що нинішня криза дала можливість побачити ті структурні диспропорції, які були непомітними в умовах економічного піднесення. Саме вони обумовили значно більшу глибину кризи в Україні, ніж навіть у найближчих сусідів.

Радник Посольства Угорської республіки в Україні Тамаш Беркі провів паралелі кризової ситуації в Україні та Угорщині. Перевага України - в меншому розмірі державного боргу, Угорщини - в більш диверсифікованій економіці. Критичним для української економіки експерт вважає значний розмір негативного зовнішньоторговельного сальдо України. Досвід Угорщини показав, як негативне торговельне сальдо може викликати наростання зовнішнього боргу. Відтак антикризова політика в Україні має концентруватися на цій проблемі. Ймовірним шляхом є перерозподіл частини податкового тягаря з виробництва на споживання.

Виконавчий директор Міжнародного Фонду Блейзера Олег Устенко зазначив, що економічні труднощі нині притаманні переважній більшості країн світу, проте світова криза - лише частина кризи в Україні. Негативний платіжний баланс та значна зовнішня корпоративна заборгованість спонукали до значного погіршення становища в економіці України. ВВП України значною мірою залежить від експорту. В умовах України, на думку О. Устенка, оптимальним було б досягти бездефіцитності державного бюджету. Це навряд чи можливо, проте слід враховувати, що зовнішні запозичення - надто дорогі, відтак потрібно переглянути статті держбюджету, аби зробити дефіцит якомога меншим. Підтримати зростання в реальному секторі економіки можливо лише за рахунок поліпшення бізнес-клімату в державі, що водночас поліпшить інвестиційний клімат для іноземних інвесторів. Для цього слід долати корупцію, забезпечити стабільність законодавчого поля.

Заступник керівника Головної служби соціально-економічного розвитку Секретаріату Президента України Євгеній Капінус наголосив на глибині й значному поширенні кризових явищ та зазначив, що усвідомлення реальних проблем є важливою передумовою ефективної антикризової політики. Для подолання кризових явищ в українській економіці необхідно прийняти реалістичний бюджет і стабілізувати фінансовий сектор економіки. При цьому Є. Капінус відзначив, що спроба збалансування платіжного балансу виявилася неефективною, оскільки позитивний ефект від падіння об'ємів імпорту девальвувався стрімким зниженням обсягів українського експорту.

Президент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер висловив власний прогноз відносно термінів завершення економічної кризи в Україні. Держава навряд чи відіграватиме активну роль в антикризовій політиці. Також навряд чи варто очікувати радикальних змін у структурі виробництва як передумови виходу з кризи. За його словами, українська економіка досить швидко рухається в напрямку "дна", а вага галузей, які орієнтуються на внутрішній попит, а не на експорт, досить значна. Реальний сектор відновлюватиметься швидше, ніж реальний сектор економіки, і тому припинення спаду можливе навіть раніше кінця 2009 року, після чого ситуація почне покращуватися. В Україні це може відбутися раніше, ніж у країнах Заходу, які більше постраждали від фінансової кризи.

Народний депутат України, заступник Голови Комітету з питань промислової і регуляторної політики і підприємництва Верховної Ради України Ксенія Ляпіна звернула увагу на те, що суть української кризи - в тому, що перестала працювати економічна система. Однією із найважливіших проблем української економіки є диспропорція між темпами зростання рівня соціальних стандартів та продуктивністю праці, що викликало "кризу непродуктивності". При цьому, К. Ляпіна наголосила, що в умовах кризи відбуваються спроби законсервувати цю непродуктивність. Між тим, вивільнення надлишково зайнятих, або й банкрутство нежиттєздатних підприємств - необхідні складові відродження економічної системи. Відтак політика надання коштів на підтримку галузей є контрпродуктивною. Диктат держави щодо напрямків антикризової поведінки бізнесу (в т.ч. банків) затягує т а поглиблює кризу.

На думку директора департаменту макроекономічного прогнозування Міністерства фінансів України Володимир Парнюка, основна причина світової економічної кризи - винесення виробництва в країни "третього світу". Розвинені країни залишили в себе переважно сферу фінансових послуг, що обумовило зустрічні потоки товарів та капіталу. В Україні значна залежність від імпорту та слабкість власного виробництва обумовили подібну ситуацію. Як зазначив В. Парнюк, в Україні необхідно змінювати принципи податкової політики. Основний податковий тягар несуть галузі, які створюють високу додану вартість. Нова система оподаткування мала б передбачати сплату до Пенсійного фонду у відсотках від обороту, відмову від податку на прибуток. Пріоритетом має стати підтримання купівельної спроможності населення. Зменшення соціальних виплат з бюджету затягне вихід із кризи. Між тим, неможливість отримання коштів на зовнішніх ринках через негативні рейтинги змушує будувати державний бюджет з профіцитом.

Як відзначив заступник Голови Федерації професійних спілок України Григорій Осовий, в Україні сьогодні існує системна політична криза - це головний системний фактор, який перешкоджає подоланню економічної кризи. Соціальна криза створює ризики соціальних збурень, тому часу для антикризових дій відведено досить мало. Загострюється проблема зайнятості населення. Ринок праці непрозорий. При цьому практично не відстежується доля близько 11 млн громадян (самозайняті та неформально зайняті робітники) із 22 млн економічно активного населення, що викривлює можливість об'єктивного аналізу ситуації з безробіттям в Україні. Фактично існує значний незадіяний ресурс зайнятості, який слід враховувати, особливо - зважаючи на те, що шлях виходу з кризи пролягає через пожвавлення споживчого попиту.

Керівник Регіональної філії НІСД у м. Донецьку Юрій Макогон повідомив, що в хімічній промисловості відбулись значні зупинки виробництв. Між тим, в металургії не зупинено жодної домни, оскільки відновлення зупиненої домни вимагає надто великих затрат. Жодна з позицій меморандумів Уряду з хімічною та металургійною промисловістю не виконана. Чисельність зайнятих скорочується, проте офіційно безробіття не зростає, оскільки працівники відправляються у неоплачувані відпустки, відбувається диверсифікація зайнятості.




Старший дослідник Українського інституту економічних досліджень і політичних консультацій Дмитро Науменко наголосив на тому, що конкретні кроки антикризової політики в короткостроковій перспективі мають забезпечувати відновлення довіри основних економічних агентів. Йдеться про курсову політику, підтримку банківської системи, реалістичну бюджетну політику та позбавлення непродуктивних бюджетних видатків. У більш тривалій перспективі антикризові заходи повинні мати структурний характер.

Заступник директора з наукової роботи Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки Юрій Харазішвілі навів прогноз, зроблений за допомогою макроекономічної моделі "Альфа". За його оцінкою, падіння ВВП в Україні у 2009 р. складе 17 %, промислового виробництва - 28,8 %, будівництва - 49,5 %, транспорту - 12 %, сільське господарство має зрости на 1,5 %.

Підбив підсумки обговорення директор Національного інституту стратегічних досліджень Юрій Рубан, відзначивши високий рівень та зацікавленість дискусії та закликавши до продовження обговорення піднятих питань.

Засідання здобуло широке висвітлення в матеріалах ЗМІ.

ПРЕС-РЕЛІЗ.