Європейська інтеграція України: поточна ситуація, завдання
та пріоритети державної політики

 

9 квітня 2010 р. в Національному інституті стратегічних досліджень відбувся "круглий стіл" на тему "Європейська інтеграція України: поточна ситуація, завдання та пріоритети державної політики".

У засіданні "круглого столу" взяли участь провідні вітчизняні науковці, аналітики, експерти державних установ та недержавних аналітичних і дослідних центрів, представники дипломатичних установ Німеччини, Польщі та Чехії.

СПИСОК УЧАСНИКІВ.

 

ТЕЗИ ДО ОБГОВОРЕННЯ.

Відкрив засідання директор НІСД Андрій Єрмолаєв. У своєму виступі він повідомив про намір Інституту у стислі терміни провести цілу низку "круглих столів" з метою представлення напрацювань Інституту в царинах зовнішньої політики, економіки, екології тощо. Директор зазначив, що метою даного "круглого столу" є представлення аналітичної доповіді "Європейська інтеграція України: поточна ситуація, завдання та пріоритети державної політики" та підкреслив, що особливістю представленого матеріалу є серйозна робота щодо систематизації євроінтеграційної політики за останні роки, з урахуванням її основних прогалин та можливостей, а також ризиків, що постають перед Україною внаслідок змін у самому ЄС, викликів, пов'язаних з глобальною кризою і проблемами, що з ними зіткнулася Україна останніми роками.

Заступник міністра закордонних справ України Валерій Чалий стисло зупинився на основних пріоритетах державної політики у сфері європейської інтеграції. Він підкреслив, що на сьогодні пріоритетність європейської інтеграції у сфері зовнішньої і внутрішньої політики закріплена законодавчо. Відносини між Україною та ЄС пройшли випробування багатьма роками і за об'єктивними оцінками останніми роками вони були дійсно амбітними за планами, проте результативними. За короткий час Україна вийшла на декілька напрямів конкретної взаємодії і співробітництва. Це стосується переговорів щодо Угоди про асоціацію та, конкретно, ЗВТ, лібералізацію візового режиму та перспективу отримання "дорожньої карти" до безвізового режиму. Заступник міністра підкреслив ключове значення діалогу в енергетичній сфері. Висловив свою думку, що координування процесом євроінтеграції необхідно вивести на рівень Президента.

АНАЛІТИЧНА ДОПОВІДЬ НІСД.

У рамках засідання "круглого столу" відбулася презентація аналітичної доповіді "Європейська інтеграція України: поточна ситуація, завдання та пріоритети державної політики", підготовленої співробітниками відділу зовнішньополітичних стратегій НІСД. Завідувач відділу Олена Снігир представила колектив авторів, а також зазначила, що метою доповіді був максимально конкретний огляд стану справ у сфері європейської інтеграції України, що вже давно потребує переходу із зовнішньополітичної площини у сферу модернізаційного розвитку України, у сферу практичних кроків.

Аналітичну доповідь презентували автори, співробітники відділу зовнішньополітичних стратегій Інституту Юлія Гаряча та Світлана Гуцал.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ АНАЛІТИЧНОЇ ДОПОВІДІ.

Заступник виконавчого директора Польсько-української фундації співпраці Святослав Павлюк зазначив, що Україна може отримувати зовнішню допомогу як за національною індикативною програмою, так і за іншими механізмами в рамках ІЄСП. Тому загальна сума фінансування, що її Україна може використати, становить близько 1,5 млрд євро. Водночас фінансування через національну програму передбачає розроблення Україною національних стратегій реформування ключових секторів, що відбувається вкрай повільно. Ще однією проблемою є відсутність в українському інформаційному просторі інформації про проекти та програми, що фінансуються Європейським Союзом. Така інформація має бути публічною, щоб громадські організації змогли стати партнером державних структур та долучитися до євроінтеграційних процесів.

Перший заступник директора Національного інституту проблем міжнародної безпеки при РНБО України Анатолій Гуцал зазначив, що в обговоренні "круглого столу" превалює точка зору Європейського Союзу, але не України, на ті процеси, які відбуваються в державі. Втім, необхідно розглядати взаємодію України з ЄС з точки зору результатів перетворень у державі. А. Гуцал також підкреслив, що після набуття чинності Лісабонським договором в ЄС відбуваються зміни у сфері безпеки, зокрема внутрішньої.

Радник директора Інституту проблем національної безпеки при РНБОУ Олександр Литвиненко зазначив, що одним з основних моментів відносин України-ЄС є безпека. І Угода про асоціацію, і "Східне партнерство" покликані посилити безпеку. Лісабонською угодою передбачено перехід до єдиної європейської політики безпеки і оборони, що створює для України можливість взяти учать у цій тематиці, розвивати співробітництво з конкретних питань, зокрема управління кордонами, боротьби з корупцією та організованою злочинністю, розвитку військово-транспортної авіації. О. Литвиненко зауважив, що зараз не час говорити про величезні перемоги, а треба зосередитись на виконанні конкретних завдань, вирішення яких потрібно Україні.

Надзвичайний і Повноважний Посол України Олександр Чалий констатував, що європейський вибір був, є і залишається для України безальтернативним, тому що Україна є європейською нацією. Однак європейських вибір не дорівнює членству в ЄС, особливо зараз, коли почалося формування нової Європи, де ЄС є, може, і головною, але частиною Європи. Європейську інтеграцію не можна зводити до механічного членства в ЄС, оскільки вона є ключовою модернізаційною ідеєю українського суспільства. У ціннісному вимірі альтернативи європейській інтеграції для Україні не існує, але модернізаційний поступ країни передбачає й інші можливості, наприклад, через розвиток торговельних відносин з Японією. Наразі Євросоюз зазнає глибокої соціально-економічної кризи та бореться за свою конкурентоспроможність як глобальний гравець. Для України членство в ЄС недосяжне до 2025-30 року, і залежить передусім від здатності ЄС розширятися, вирішити турецьке й балканське питання.

Постійний заступник посла Німеччини в Україні, Радник-посланник Сузанне Шютц зауважила, що Україна має знати, що вона хоче, і діяти відповідно до власних інтересів. При цьому Україна має думати не тільки на коротко-, а й довгострокову перспективу. С. Шютц зазначила, що для України немає альтернативи європейському вибору, тому що Україна вже за самовизначенням є європейською державою. Вона висловила сподівання, що протягом наступного року Угоду про асоціацію буде підписано. При цьому це не виключає торговельних зв'язків України з Японією чи з Китаєм, які є у всіх країн ЄС. Наразі питання про членство в ЄС України не стоїть, але важливо, щоб Україна готувалась до цього, якщо вона хоче бути модернізованою, розвиненою країною. ЄС хотів би бачити Україну якнайскоріше на високому рівні розвитку.

Науковий директор Інституту Євро-Атлантичного співробітництва Олександр Сушко зазначив, що найбільш вдалою відповіддю України на сучасні виклики була б розмова з ЄС в одному ключі. В ЄС проходять дебати щодо майбутнього, але Україна виявляє до них не надто значний інтерес. Розмови ж про "Велику Європу", частиною якої є ЄС, мають сенс, якщо не мається на увазі біполярна Європа, яка буде розділена на дві сфери впливу, дві системи, які діють за різними законами, різною логікою та на різних цінносних засадах. Тут є дуже тонка межа. Україна не повинна дозволити втягнути себе у певне виправдання моделі біполярної Європи з кордоном на заході України. Можна по-різному оцінювати ключові напрями діалогу Україна-ЄС, але це конкретні речі, за якими можна досягати успіху, крок за кроком, не витрачаючи час на безплідні дискусії щодо дати вступу. Дискусії ж щодо пріоритетності та черговості конкретних кроків та засобів їх реалізації є абсолютно потрібними.

Директор НІСД Андрій Єрмолаєв, підбиваючи підсумки "круглого столу", підкреслив його плідний характер та подякував усім учасникам за висловлені думки та зауваження, які будуть використані під час внесення коректив до аналітичної доповіді. Також він ще раз анонсував бажання Інституту провести серію "круглих столів", зазначив, що Інститут має перетворитися на своєрідну інтелектуальну мережу, в рамках якої буде можливо працювати над спільними проектами. Лише публічні впливи та зміна дискурсу дозволять говорити про напрацювання справжніх стратегій, а не звітів.