Регіональний філіал Національного інституту стратегічних досліджень в м. Донецьку, Східний регіональний центр Академії економічних наук України спільно з Інститутом економіки промисловості Національної академії наук України, кафедрою "Міжнародна економіка" Донецького національного університету 16 квітня 2009 року провів у м. Донецьк "круглий стіл" "Подолання наслідків економічної кризи у старопромислових регіонах України".

Доповіді, повідомлення та виступи були зроблені провідними вітчизняними вченими й фахівцями, представниками Донецької обласної державної адміністрації, академічних інститутів, навчальних закладів, підприємств і інших організацій. На засіданні були присутні представники засобів масової інформації.

Відкрив засідання з вступним словом директор Регіонального філіалу НІСД у м. Донецьку, керівник Східного регіонального центру Академії економічних наук України, д.е.н., професор Ю. В. Макогон.

 

 

Від імені Донецької обласної адміністрації учасників привітав начальник управління науково-технічного та інноваційного розвитку головного управління промисловості та розвитку інфраструктури, к.е.н., доцент А.Є. Анісімов.

У своєму виступі віце-президент Академії економічних наук України, д.е.н., професор М. Г. Білопольський наголосив, що за всю історію існування людства наука економіка розглядала й удосконалювала такі форми обміну й розподілу, як ринкова, державна й змішана. Ринкова зараз домінує в більшості країн миру. Саме в ринковій формі обміну й розподіли криються основні з фінансової, економічної, соціальної й іншої криз - не тільки спостережуваних у цей час, але й відбувалися протягом декількох останніх століть. Дуже складна, громіздка, неефективна, а головне - несправедлива, ця форма породжувала й породжує масу катаклізмів як в економіці, так й у політиці, соціальній сфері й ін., оскільки всі ці процеси тісно зв'язані між собою.

Перший проректор Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, д.е.н., професор Л.О. Омельянович розповіла про проблеми у наповненні бюджету в умовах кризи.

Л. О. Омельянович відзначила, що регулярне проведення таких круглих столів, конференцій має велике значення для розвитку системи оподатковування. За її словами, ряд рекомендацій, які були вироблені вченими на попередніх заходах, або вже застосовуються на практиці, або розглядаються й будуть використані в процесі реформування податкової служби.

Про особливості роботи системи оподатковування в Донецькій області в умовах фінансової кризи й доцільності посилення фіскального тиску на бізнес із метою наповнення бюджетів, Лідія Омельянович відзначила, що в цей час не йде мова про посилення податкового навантаження на бізнес і підприємців. Однак буде вестися робота з формування в регіоні податкової дисципліни й боротьбі з ухилянням від сплати податків. Крім того, одним з варіантів стимулювання розвитку бізнесу в тому числі й в умовах фінансової кризи могла б стати лібералізація системи оподатковування й зниження тиску податкового преса на підприємців і бізнес.

Завідувач кафедри економіки та маркетингу Донецького національного технічного університету, д.е.н. О. В. Кендюхов у своїй доповіді наголосив, що в останній чверті минулого століття відбулося найважливіше цивілізаційне зрушення: у ряді країн, таких як США, Японія, Південна Корея, інтелектуальний капітал й інтелектуальна творча праця стали основними факторами виробництва, витиснувши на другий план матеріально-речовинний капітал, алгоритмічний і репродуктивний типи праці. На зміну індустріальної прийшла економіка постіндустріальна. Курс на завершення постиндустриализации сьогодні тримає Європейський Союз.

Світова економічна криза, що почалася в країнах постіндустріального світу, має катастрофічні наслідки саме для країн індустріальних й аграрних, тому що останні здійснюють обслуговуючу функцію для постіндустріальних економік.

Забезпечення довгострокового благополуччя українського суспільства можливо тільки в одному випадку - якщо українська економіка досягне високої й стійкої конкурентноздатності в умовах глобальної конкуренції.

Єдиний вихід - форсоване формування в Україні інтелектуальної економіки, для чого необхідно забезпечити стрімке зростання інтелектуального капіталу й розвиток інтелектуальної праці як основних факторів виробництва. І цей процес зобов'язаний ініціювати й активно реалізовувати держава.

У своїй доповіді Ю. В. Макогон відзначив, що поки зростання української економіки приносило високі дивіденди, закордонні інвестори закривали очі на корумпованість місцевих чиновників різних рівнів. Сьогодні ж в умовах кризи інвестори шукають максимальної прозорості інвестиційних схем, сумніваючись у тім, що українська влада зможе це забезпечити.

В 2008 році імпорт товарів перевищив експорт на 18,5 млрд доларів. Протягом 2008 року сальдо торгівлі товарами погіршилося на 7,2 млрд доларів у порівнянні з 2007 роком. Експорт товарів в 2008 році склав 67 млрд доларів, збільшившись на 35,9 % у порівнянні з 2007 роком. Імпорт товарів склав 85,5 млрд доларів, збільшившись на 41, 1%. А вже за перші місяці цього року сальдо зовнішньої торгівлі товарами стало позитивним, таким чином, зменшивши тиск на сальдо поточних операцій платіжного балансу України.

 

 

О. Ф. Новікова, завідувач відділом Інституту економіки промисловості НАН України, д.е.н., професор виступила з вступним словом до наукової доповіді, яка була підготовлена на замовлення Національної академії наук України Інститутом економіки промисловості за темою "Монофункціональні міста Донецької області: проблеми та механізми розвитку в умовах економічної кризи".

Глобальна та національна економічна криза негативно впливають на стан в монофункціональних містах України, де надмірно високою є залежність життєдіяльності та життєзабезпечення населення від містоутворюючих підприємств.

Спеціального відстеження процесів соціально-економічного розвитку в монофункціональних містах в Україні не відбувається. Це є значним недоліком державної регіональної політики. Надання статусу монофункціонального міста передбачає цільову державну підтримку через кошти Держбюджету України на виконання відповідних заходів з реалізації Загальнодержавної програми розвитку малих міст, а також на виконання законодавства про стимулювання розвитку регіонів щодо подолання депресивного стану регіонів України. Через інформаційний вакуум цільового відстеження проблемних регіонів України не відбувається, державне управління цими процесами заходить у глухий кут, а несприятливий соціально-економічний стан у монофункціональних містах залишається без змін або погіршується. Проведені дослідження дозволили здійснити аналіз та узагальнення за 9 монофункціональними містами Донецької області щодо оцінки стану та проблем соціально-економічного розвитку у передкризовий період та в умовах початку економічної кризи у 2008 році. Вибрано було 9 міст обласного підпорядкування через те, що статистична інформація за іншими монофункціональними містами обмежена або зовсім відсутня. Цими містами були: Авдіївка, Вугледар, Дзержинське, Добропілля, Жданівка, Кіровське, Докучаєвськ, Новогродівка та Селидове. Базою для порівняння було вибрано м. Красноармійськ, який за своєю галузевою структурою близький до монофункціональних міст, що аналізуються, бо там переважають підприємства вугільної галузі, але це місто не включено до переліку монофункціональних міст, визначеного Законом України "Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку малих міст". Відстеження соціально-економічних процесів, які відбуваються в монофункціональних містах, доцільно здійснювати у порівнянні з розвинутими містами, де досягнуто кращі стандарти життєдіяльності та життєзабезпечення населення. Саме такі показники можуть служити орієнтирами для малих міст. Для таких цілей було обрано місто Донецьк. В окремих випадках, де це було доцільно, порівняння здійснювалися з середньообласними показниками по Донецькій області, або по Україні.

І. Є. Безручко, головний спеціаліст головного управління економіки Донецької обласної державної адміністрації повідомила, що в Україні не започатковано моніторингу населених пунктів з моноекономічною структурою. Але аналіз розробки та прийняття правової бази розвитку малих та монофункціональних міст дозволяє відстежувати та оцінювати певний стан на момент прийняття нормативно-правових документів. Так, детальна картина стану розвитку малих міст України представлена в Основних напрямках забезпечення комплексного розвитку малих монофункціональних міст на 17 березня 2000 року. На цей термін в Україні нараховувалося 345 малих міст, в яких було зосереджено 19 відсотків міського населення, з них з монопромисловою структурою виробництва - 122.

Незважаючи на загальну тенденцію в Україні до зменшення кількості населення за період з 1991 до 1998 року, у малих містах спостерігався як позитивний природний приріст населення на 1,1-1,3 відсотка, так і значний приріст на 1,7 - 3,6 відсотка за рахунок міграції.

У 2000 р. в Україні розподіл та кількісна характеристика малих міст була такою: з чисельністю населення до 10 тис. чоловік - 63 міста; з чисельністю населення від 10 до 20 тис. чоловік було 157 міст; з чисельністю населення від 20 до 50 тис. чоловік було 125 міст.

За питомою вагою зайнятого у різних сферах економічної діяльності населення у 2000 р. у більшості були малі міста з переважно промисловими функціями, транспортні вузли, рекреаційні центри, районні адміністративні центри, історико-архітектурні, культурні, туристичні, санаторно-курортні центри, господарські центри місцевого значення, центри низових локальних систем розселення, які здійснюють функції з надання соціально-культурних та комунально-побутових послуг населенню тощо.

Близько 25 відсотків малих міст України в 2008 р. належали до малих міст з переважно промисловими функціями. Головною ознакою віднесення малого міста до цієї групи становило перевищення середнього рівня зайнятості у промисловості України. Це були монопрофільні міста, галузями спеціалізації яких виступала гірничодобувна промисловість, енергетика, переробка сільськогосподарської сировини. До них належали індустріальні центри (вугледобування, видобутку рудної і нерудної сировини, енергетичні, обробної промисловості, хімічної і нафтопереробної промисловості), аграрно-індустріальні, транспортні, санаторно-курортні центри, центри художніх промислів.

Проблеми малих монофункціональних міст, які визначались у 2000 році, значною мірою пролонговані у 2009 році. Характерні ознаки негативного стану малих монофункціональних міст, які констатувались у 2000 році, мають місце і у сучасному кризовому стані у 2009 році. Серед них особливо виявляються:

- кризові явища у промисловості;

- вузька спеціалізація виробництва, яка призводить до залежності економіки міста від роботи одного-двох підприємств, що в умовах відсутності платоспроможного попиту ставить під загрозу можливість подальшого існування малих міст;

- нестача кваліфікованих управлінських кадрів;

- низькі темпи будівництва житла та об'єктів соціальної інфраструктури;

- обмеженість вибору професій, недостатня кількість робочих місць, нерозвинутість сфери обслуговування, що призводить до ускладнення ситуації на ринку праці, загострює демографічні проблеми малих міст;

- низький рівень доходів населення;

- для ряду малих міст характерним є нестійкість балансу водних ресурсів та їх нерівномірне розміщення на території;

- відсутність розвинутої системи водопостачання та каналізаційних мереж; недостатній розвиток транспортних зв'язків з сільськими населеними пунктами;

- низький рівень благоустрою, наявність проблем, пов'язаних із збиранням та знешкодженням твердих відходів;

- недостатність тепло-, енергопостачання та ресурсозбереження.

О. В. Воловодова, старший науковий співробітник Інституту економіки промисловості НАН України, к.соц.н., с.н.с.

У Донецькій області спад виробництва негативно позначається на стані ринку праці. Суттєво зменшився попит на робочу силу. Число вакансій лише за грудень зменшилося з 15,3 тис. до 10,1 тис., а в порівнянні з 1 січня 2008 року - в 2,5 рази. Зросла кількість звільнень, що обумовило зростання безробіття.

Чисельність офіційно зареєстрованих безробітних протягом грудня збільшилася на третину і на початок 2009 року склала 54,9 тис. осіб, або 2 % населення працездатного віку. В порівнянні з початком 2008 року чисельність безробітних зросла в півтора рази.

У грудні 2008 року по допомогу в працевлаштуванні в центри зайнятості області звернулося 20,8 тис. осіб, що більше аналогічного періоду 2007 року в 2,4 рази. Чисельність працевлаштованих склала в грудні 4 тис., за рік - 74,3 тис. осіб. Рівень працевлаштування (відношення працевлаштованих державною службою зайнятості до загальної чисельності осіб, що перебувають на обліку) знизився з 46,6 % в 2007 році до 42,1 % в 2008 ріці. На кожне вільне місце претендують шість осіб, тоді як ще місяць тому цей показник складав три людини на одне місце.

За даними Головного управління Донецької обласної держадміністрації у четвертому кварталі 2008 р. спостерігалися несприятливі тенденції щодо скорочення чисельності працівників, зниження середньомісячної заробітної плати та зростання суми заборгованості з її виплати. Вони свідчать про наростання кризових явищ у соціально-трудовій сфері. Чисельність штатних працівників почала скорочуватися ще у першому кварталі 2008 р. В четвертому кварталі знизилась середньомісячна оплата праці та суттєво зросла заборгованість із виплат заробітної плати. Така динаміка економічного розвитку області в цілому не могла не позначитися на стані ринку праці у монопрофільних містах Донецького регіону.

Про проблеми розвитку житлового будівництва та житлово-комунального господарства розповіла Л. М. Логачова, провідний науковий співробітник Інституту економіки промисловості НАН України, к.е.н., доцент.

З метою подолання накопичених в галузі проблем, подальшого проведення ринкових реформ в містах Донецької області розробляються Програми реформування і розвитку житлового господарства. У проектах Програм передбачається здійснення комплексу заходів щодо реформування відносин власності у житлово-комунальному господарстві, забезпечення стабільної роботи підприємств, підвищення якості послуг, ефективне використання енергетичних ресурсів, оновлення та модернізація основних фондів.

Аналіз динаміки забезпеченості населення житлом в монофункціональних містах свідчить про зростання цього показника як у містах, так і в середньому по області.

Збільшення показника середньої забезпеченості житлом обумовлено одночасною дією двох факторів: по-перше, збільшенням загального житлового фонду, а по-друге, скороченням населення. За період з 1995 р. по 2007 р. загальний житловий фонд збільшився в цілому по Донецькій області на 5 229,5 тис. кв. м, при цьому більше половини приросту прийшлося на м. Донецьк.

Актуальною проблемою для малих міст залишається проблема покинутих квартир у багатоповерхових будинках, які завдають проблеми для комунальних служб, що постачають послуги з тепло-, водо-, електропостачання та споживання суміжних квартир. З метою зменшення кількості кинутого житла проводиться постійна робота щодо визначення господарів цього житла для погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги або признання даної квартири безхозною з послідуючим прийомом її до комунальної власності й передачі на законних умовах громадянам, які стоять у черзі квартирного обліку.

Для використання таких квартир необхідно вирішити комплекс правових, фінансових та організаційно-технічних питань. Напрями використання таких квартир: службове помешкання з правом приватизації; соціальне житло для бездомних; соціальне житло для пільговиків; обмінний фонд при капітальних ремонтах будівель; оренда.

Л. Л. Шамільова, к.е.н., с.н.с. ІЕП НАН України, доцент кафедри економічної статистики Донецького національного університету доповіла про оцінку стану демографічного розвитку монофункціональних міст.

Демографічна ситуація в монофункціональних містах характеризується досить негативними тенденціями, які пов'язані з низьким рівнем народжуваності, високим рівнем смертності, особливо чоловіків в молодому працездатному віці, і, як наслідок, загальне зниження чисельності населення, його старіння, падіння життєвого та трудового потенціалу. Значним є відтік населення.

В монофункціональних містах склалася негативна тенденція в зміні чисельності населення за рахунок природного його зниження, що визначається, в свою чергу, значно більшою інтенсивністю смертності, ніж народжуваності. В монофункціональних містах склалася приблизно однакова тенденція зміни чисельності населення, як в Донецькому регіоні, так і в м. Красноармійську та Донецьку.

Аналіз повікової структури чисельності населення також підтверджує ці особливості. Всі міста з монофункціональною структурою мають ідентичну з м.м. Красноармійськом та Донецьком вікову структуру та показники демографічного навантаження. В монофункціональних містах питома вага дітей в віці, молодшому за працездатний, в загальній чисельності змінюється в межах від 12 % (м. Дзержинськ) до 15,1 % (м. Вугледар), при цьому в місті Донецьку цей показник має навіть нижче значення - всього тільки 11,9 %. Невелику розбіжність мають і показники демографічного навантаження на населення працездатного віку. Загальне навантаження коливається від 420 осіб (м. Вугледар) до 682 осіб (м. Новогродівка), при цьому найбільше значення и навантаження особами в віці, старшому за працездатний склалося по містах Дзержинськ (473 особи), Новогродівка, Жданівка та Селидове (453-451 особи), а мінімальне значення, відповідно, по місту Вугледар (206 осіб). Необхідно відзначити, що місто Вугледар має досить раціональну повікову структуру населення, зокрема, питома вага контингенту осіб працездатного віку складає 70,1 %, яке на 7,0-10,0 % більше за середнє значення, яке склалося у монофункціональних містах. У Вугледарі питома вага населення, що за віком старіше 60 років, складає лише 10,3 %, тоді як в інших містах вона в 2 - 2,3 рази більше.

Зміна інтенсивності народжуваності в монофункціональних містах свідчить про те, що скрізь склався приблизно однаковий тип репродуктивної поведінки населення, при цьому рівень народжуваності в малих та середніх містах дещо вище, ніж в великих. Наприклад, за 2007-2008 роки рівень народжуваності змінюється в межах від 8,1 ‰ (м. Новогродівка, 2008 р.) до 12,1 ‰ (м. Вугледар, 2008 р.), при цьому в шести з дев'яти проаналізованих міст спостерігається навіть збільшення рівня народжуваності, виключенням є міста Новогродівка, Жданівка та Кіровське. Слід зазначити, що найвищий рівень народжуваності склався в тому місті, де найраціональніша структура населення, тобто в місті Вугледар. Необхідно визнати, що й сам рівень народжуваності, і його зміна за останні два роки суттєво не відрізняються від показників, що склалися по м. Донецьку та по м. Красноармійську, що підтверджує гіпотезу про однорідність репродуктивної поведінки населення, що склалася в регіоні. Одночасно треба відзначити, що самі монофункціональні міста далеко неоднорідні за зміною народжуваності. Зокрема, негативна тенденція народжуваності склалася у мм. Новогродівка та Жданівка, при цьому саме в цих містах і найнижчий її рівень.

Доцільно відзначити, що народжуваність є досить інерційним демографічним процесом, її зміна залежно від зовнішніх соціальних та економічних чинників відбувається з певним терміном запізнення, який складає 2-3 роки.

Для визначення залежностей народжуваності від показників рівня доходу населення, витрат місцевого бюджету, рівня екологічної безпеки та інших соціально-економічних показників, були розроблені економетричні моделі, які свідчать, що склалась досить слабка або помірна залежність.

Підбив підсумки обговорення директор Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень в м. Донецьку Ю. В. Макогон, відзначивши високий рівень дискусії та закликав до продовження обговорення піднятих питань.

Засідання здобуло широке висвітлення в матеріалах ЗМІ.