"Суспільні науки в контексті модернізації освітньої системи в Україні". Аналітична записка



Анотація

 

В записці проаналізовано проблеми вивчення суспільних наук в процесі модернізації освітньої системи через призму безпекових вимірів гуманітарної політики України. Розглянуто роль і значення суспільствознавчих дисциплін у навчально-виховному процесі, формуванні демократичної політичної культури молоді, консолідації українського суспільства та забезпечення національної безпеки. Запропоновано першочергові заходи державної політики, спрямовані на ефективну реалізацію освітнього потенціалу суспільних наук в контексті внутрішньо та зовнішньополітичних викликів та загроз.

 

СУСПІЛЬНІ НАУКИ В КОНТЕКСТІ МОДЕРНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ

 

Кризові явища в системі освіти України, потреби інноваційного політичного, соціально-економічного та культурного розвитку, необхідність реальної інтеграції країни до міжнародного співтовариства спонукали до модернізації освіти, її реформування відповідно до кращих світових зразків.

 

Після здобуття Україною суверенітету регіоналізація освітніх практик, особливо у частині викладання суспільствознавчих дисциплін у навчальних закладах, стала однією з важливих причин, що заважали формувати загальноукраїнську ідентичність підростаючого покоління та спричинили наступні виклики та загрози в гуманітарній сфері:

  • уповільнення формування української політичної нації;
  • збереження існуючої мовно-культурної розколотості суспільства;
  • брак загальноукраїнських політико-ідеологічних цінностей;
  • консервація конфліктогенності міжетнічних та міжконфесійних відносин;
  • низький рівень політичної та правової культури;
  • регіональна нерівномірність побудови громадянського суспільства, недостатня громадянська свідомість населення.

Окремої уваги потребують загрози національній безпеці у регіонах компактного проживання національних меншин:

  • заміщення загальноукраїнської громадянської системи освіти етнокультурною, етнізація ціннісної системи, засвоюваної в навчальних закладах;
  • скорочення простору україномовної комунікації, зниження рівня викладання української мови та суспільних дисциплін, що відображають тенденції розвитку історії і культури України, взаємодії її народів;
  • поширення освітньо-виховного впливу місцевих і зарубіжних націоналістичних освітніх та культурних інститутів і організацій.

Реформа освіти зачіпає життєво важливі інтереси соціуму та держави, що виводить її в ряд найбільш злободенних проблем суспільного життя і національної безпеки. Модернізація освітньої системи України повинна мати потужну гуманітарну складову і бути зорієнтована на формування сучасної конкурентоспроможної політичної нації через досягнення таких головних цілей:

1) формування суспільства знань, у якому знання будуть важливими чинниками самореалізації особи та інноваційного розвитку країни;

2) підвищення соціальної активності молоді у розбудові розвиненого громадянського суспільства та демократичної держави;

3) посилення політичної та культурної консолідації українського суспільства, базованої на європейських цінностях.

 

Модернізація системи вітчизняної освіти має відповісти на виклики, пов’язані з впливами на суспільну свідомість. Це передусім – інформаційно-психологічний наступ на гуманітарний простір України як складової гібридної війни Росії проти України, а також парадоксальне поєднання космополітичних трендів глобалізації та глокалізаційних процесів із посиленням націоналістичних тенденцій і етносоціокультурної автаркії серед національних меншин України.

 

У контексті втілення освітньої політики система викладання суспільних наук, які формують гуманітарний простір, постала перед проблемами, вирішення яких передбачає виконання наступних завдань:

  • формування загальноукраїнської громадянської ідентичності та забезпечення єдності ціннісного простору в країні;
  • підтримка української мови як державної мови міжнаціонального спілкування і взаєморозуміння громадян держави;
  • створення сприятливих соціокультурних передумов і прищеплення міжнаціональної толерантності, терпимості до чужих вірувань та думок;
  • втілення процесів громадянської соціалізації та національно-патріотичного виховання;
  • підтримка належного рівня освіченості молоді і її компетентності щодо можливих загроз національній безпеці;
  • підготовка за напрямами суспільних дисциплін освітніх кадрів, які володіють сучасними освітньо-виховними знаннями та методиками.

Суспільне призначення гуманітарної освіти полягає в тому, що вона виступає інтелектуально-інформативною основою громадянської консолідації, інструментом підтримки суспільної злагоди та стабільності держави. Освіта, суспільні науки, опосередковано впливають на усі складові безпеки. Однак у процесі сучасної модернізації освітньої системи України спостерігається загальне скорочення суспільно-гуманітарного компоненту освіти (особливо у вищих навчальних закладах). Але ж саме суспільствознавчі курси формують єдину систему світоглядних знань та цілісне уявлення про загальнолюдські та національні духовно-культурні цінності, розвивають самостійність та критичність мислення, дають розуміння національних інтересів та пріоритетів.

 

Відтак, майбутнє України пов'язане з проблемою формування та втілення відповідної сучасним викликам освітньої політики, особливо у галузі суспільних наук. Доцільність постановки питання про викладання суспільних наук в освітній системі передусім обумовлена гібридною війною, головну роль у якій відіграє своєрідна «гуманітарна зброя», що застосовується РФ для впливу на свідомість населення України та має на меті демонтаж української державності (руйнування ідентичності й цінностей, нав’язування культурних стандартів і картини світу).

 

Криза ідентичності є результатом руйнування усталеної системи радянських цінностей і формування цінностей з одного боку – етнічних, з іншого національно-громадянських. Основними її проявами є: неузгодженість між загальноукраїнською національною ідентифікацією та іншими різновидами колективно-культурної ідентифікації; суперечливість між загальноукраїнськими інтерпретаціями історичних процесів та регіональними, мовна диференціація. Згадані протиріччя призвели до конфронтації різних суспільних та регіональних сил, неможливості втілення оптимального напряму розвитку суспільства та закордонної політики.

 

У суспільстві, яке зазнає потужних інформативно-психологічних впливів, відсутність необхідного знання є фактором ризику. Розмивання національної ідентичності, відсутність патріотизму, настільки ж серйозна проблема, як і зменшення військового та економічного потенціалу, що може призвести до втрати суверенітету країни. Дослідження ціннісних орієнтацій молоді показало, що значна її частина (до 54 %) хотіла б жити за кордоном і не пов’язує свої плани з Україною [1]. Це масове несприйняття молоддю умов і сенсу життя у нашій країні має пряме відношення до проблем освіти та національної безпеки.

 

Оскільки формування національної ідентичності розглядається як визначальний національний інтерес, що, в свою чергу, визначає політику та дії держави, значна увага має приділятися викладанню суспільних наук. Навіть у США (у країні з стабільною громадянською ідентифікацією) на державному рівні було визначено, що «розуміння історії, політики, культури і традицій є важливим для громадянської позиції і критично значущим для усвідомлення того, хто є союзниками, а хто супротивниками Америки» [2]. На всесвітній гуманітарній конференції у Льєжі (Бельгія, 2017 р.) було зазначено відповідальність гуманітарних наук у просуванні ідеалів свободи, розумінні довгострокових процесів, формуванні критичного мислення, їх історичне завдання в боротьбі з ксенофобією, нетерпимістю та фундаменталізмом [3].

 

Вивчення сучасних міжнародних відносин, особливо ж у Центрально-Східній Європі, дає підстави стверджувати, що саме «історія» часто розглядається як проблема безпеки країн. Питання про спільну «історичну спадщину» є важливим у міждержавних дипломатичних відносинах регіону. Історичні прецеденти висуваються як такі, що легітимізують політичні дії тієї чи іншої сторони. Водночас в Україні вчителі, зокрема зі східних регіонів, продовжують викладати викривлену історію України, користуючись радянськими та російськими інтерпретаціями подій. Фактично, вони проводять на уроках антидержавну агітацію [4].

 

Слід зазначити, що проблеми внутрішньої гуманітарної політики мають міжнародний вимір, оскільки отримують відгук у країнах-сусідах, які через власні діаспори в Україні просувають свої національні інтереси. Тому формування нової системи історичної освіти буде дієвим механізмом консолідації суспільства та зміцнення держави. Її осереддям має стати наратив, який би нівелював суперечності між різними регіонами та різними сегментами українського суспільства.

 

Ще однією проблемою, є звуження простору вживання української мови, ослаблення її ролі як державної у частині українських регіонів. Ставлення до української мови у багатьох навчальних закладах часто є дуже формальним. Спостерігалася тенденція погіршення якості викладання української мови та літератури. У той же час, ухвалення Закону Україну «Про освіту» актуалізувало мовну проблему в Україні [5]. З огляду на демарші деяких сусідніх країн з приводу мови викладання у національних навчальних закладах [6], величезне значення має продумана зважена позиція української держави щодо викладання українською мовою, суть якої в проведенні більш активної мовної політики в регіонах компактного проживання національних меншин.

 

Оскільки мова акумулює протягом століть створювану систему суспільно-духовних цінностей, передає новим поколінням ключові уявлення про національну ідентичність, то проблеми збереження єдиного культурно-історичного простору, що об'єднує народи України, поширення української мови як мови міжнаціонального спілкування набувають надзвичайної ваги.

 

Важливою тенденцією розвитку сучасної системи освіти України є прагнення до гармонізації з міжнародними освітніми стандартами як запоруки формування єдиного вітчизняного освітнього простору та подальшої інтеграції до світового освітнього простору. В умовах розширення університетської автономії та свободи вибору змісту освіти одним із ризиків освітньої реформи є загроза зведення до мінімуму гуманітарних курсів, у т.ч. історії України. Ще до проведення реформи, важливою проблемою вищої освіти, що викликала тривогу, було «вимивання» з навчальної підготовки фахівців у ВНЗ гуманітарної складової. Результатом цього процесу стала нездатність частини молодих фахівців до адекватного розуміння суспільних змін, відсутність бажання займати активну громадянську та державницьку позицію. Не слід забувати, що Україна є пострадянською, постколоніальною країною, яка зазнала потужної політики русифікації. Росія намагається продовжувати поширювати ідеї «русского мира», що спрямовані на деструкцію держави. Тому питання побудови ідентичності має бути й серед завдань вищої школи.

 

ВИСНОВКИ

В умовах геополітичних трансформацій загострюються проблеми ідентичності, вагомо постають питання історії та мови, які її здебільшого формують. Не секрет, що деякі сусіди України розглядають історію та мову щонайменше як інструмент культурної експансії. В умовах гібридної війни Росія продовжує провадити гуманітарну агресію. Тому у протидії воєнній агресії РФ чільну увагу слід приділяти загрозам у гуманітарній сфері.

 

Існує нагальна потреба у якісному оновленні системи викладання предметів гуманітарного циклу на усіх освітніх рівнях, не допускаючи скорочення кількості навчальних годин.

 

В контексті реалізації мовної політики та освіти національних меншин необхідно розробити та широко впроваджувати інноваційні проекти багатомовної освіти в українських навчальних закладах, які б сприяли вивченню та збереженню рідної мови, засвоєнню державної, кращій інтеграції національних меншин в український соціокультурний простір. Водночас використовуючи досвід кращих європейських і світових наукових установ та освітніх закладів, модернізувати систему підготовки освітніх кадрів для викладання суспільних наук.

 

В умовах гібридної війни Російської Федерації проти України одним з головних завдань освітньої політики має стати формування в учнів та молоді національних суспільно-державних цінностей як ідейного підґрунтя української громадянської ідентичності. Це стане фундаментом консолідації українського суспільства, сприятиме сталому розвитку держави. Формування громадянської ідентичності української молоді має бути невід'ємною складовою процесів розбудови держави і розвитку суспільства. Важливим завданням є поглиблення інтеграції гуманітарного аспекту освітньої політики з державною культурною, інформаційною та іншими напрямками політики.

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ


Міністерству освіти і науки України, Національній академії наук України:

- провести соціологічні дослідження серед учнів та молоді на предмет визначення їх громадянської ідентичності, соціокультурних цінностей, обізнаності у внутрішньо та зовнішньополітичній ситуації з метою визначення об’єктивної картини для розробки подальшого плану дій.

 

Кабінету Міністрів України, Національній академії наук України:

- доопрацювати та ухвалити Концепцію гуманітарного розвитку України, в якій зазначити що необхідною умовою вирішення конфліктів, що лежать у гуманітарній площині, є високий рівень викладання суспільних наук.

 

Кабінету Міністрів України, Міністерству освіти та науки України:

- розробити середньострокову державну комплексну освітню програму втілення політики етнотолерантності в українському суспільстві та профілактики проявів маніпуляції мовним питанням та складними сторінками історії України, історії відносин України з сусідніми країнами.

 

Міністерству освіти і науки України спільно з Національною академією наук України, Національною академією педагогічних наук України, Українським інститутом національної пам’яті із залученням вищих навчальних закладів України:

  1. Внести до тематичних планів науково-дослідних робіт на 2018–2020 рр. теми досліджень про роль суспільних наук у вирішенні механізмів нівеляції негативних етнічних стереотипів, вирішенні мовних проблем, трансформації колективних уявлень про історичне минуле, їхнього впливу на стан національної консолідації;
  2. Розробити цільову програму «Викладання історії регіонів в контексті історії України» (2018–2020 роки) для поширення історичних знань на уроках історичного краєзнавства, що сприятиме процесу інтеграції регіонів до загальноукраїнського простору;
  3. Провести цикл конференцій, круглих столів та семінарів на тему «Суспільні науки, полікультурність та національна інтеграція: досвід Європи та перспективи для України».

Міністерству освіти і науки України, Національній академії педагогічних наук України:

  1. Здійснити моніторинг рівня навчальних досягнень з української та рідної мови і літератури, історії України учнів навчальних закладів з навчанням мовами національних меншин;
  2. За результатами моніторингу розробити програму розширення простору використання української мови як державної в освітньо-культурній сфері у регіонах компактного проживання національних меншин;
  3. Згідно ст. 9-10 Закону України «Про вищу освіту» [7] терміново розпочати роботу над розробкою нових сучасних стандартів та програм викладання суспільствознавчих наук у ВНЗ з метою забезпечення якісно вищого рівня знань;
  4. Підготувати нове покоління підручників з суспільних дисциплін та розмістити у вільному доступі їх електронні версії;
  5. Переглянути програми професійної підготовки та перепідготовки викладачів суспільствознавчих дисциплін щодо забезпечення високого рівня загальнонаукових, професійних, спеціалізованих знань та практичних навичок згідно сучасних вимог;
  6. В межах реалізації Концепції «Нова українська школа» [8] розробити програму національно-патріотичного виховання з використанням інноваційного потенціалу програмно-проектних технологій.

Міністерству освіти і науки України, Національній академії педагогічних наук України, Інституту модернізації змісту освіти:

  1. Розробити методику здійснення моніторингу якості гуманітарної освіти на різних рівнях;
  2. Розробити та втілювати програми вивчення суспільних наук засобами онлайн-освіти, дистанційної освіти.

 

В. С. Лозовий

Відділ гуманітарної безпеки,

Національний інститут стратегічних досліджень

 



[1] 54% української молоді хоче виїхати з країни [Електронний ресурс] // Дзеркало тижня, 7 жовтня 2017 р. – Режим доступу: https://dt.ua/UKRAINE/54-ukrayinskoyi-molodi-hoche-viyihati-z-krayini-256326_.html

[2] Критерії національної безпеки в освітній сфері: зарубіжний досвід та висновки для України. Аналітична записка. [Електронний ресурс] // Національний інститут стратегічних досліджень. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/2301/

[3] Conférence mondiale des humanités Liège, Belgique, du 6 au 12 août 2017 Document final Un nouvel agenda pour les humanités au XXIème siècle [Електронний ресурс] // The International Council for Philosophy and Human Sciences. – Режим доступу : Http://www.cipsh.net/upload/userfiles/ISSC-CIPSH%20Joint%20Symposium%20Statement%20of%20Outcomes.pdf

[4] Інтерв’ю Міністра освіти і науки Лілії Гриневич газеті «День», 04.08.2016[Електронний ресурс] // Міністерство освіти і науки України. – Режим доступу : http://mon.gov.ua/usi- http://mon.gov.ua/usi-novivni/interview/2016/08/05/interv%E2%80%99yu-ministra-osviti-i-nauki-liliyi-grinevich-gaze/

[5] Закон України «Про освіту» (реєстр. № 2145-VIII від 05.09.2017 р.) // Верховна Рада України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2145-19

[6] Глава МЗС Угорщини пригрозив, що освітній закон боляче вдарить по майбутньому України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ipress.ua/news/glava_mzs_ugorshchyny_prygrozyv_shcho_osvitniy_zakon_bolyache_vdaryt_po_maybutnomu_ukrainy_227335.html

[7] Закон України «Про вищу освіту» (реєстр. № 1556-VII від 01.07.2014 ) [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1556-18

[8] Нова українська школа: концептуальні засади реформування середньої школи [Електронний ресурс] //Міністерство освіти і науки України. – Режим доступу: http://mon.gov.ua/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D0%B8%202016/12/05/konczepcziya.pdf




читайте також:


«Українська помісна православна церква як чинник консолідації суспільства в умовах російської агресії». Аналітична записка
«Проблеми підготовки фахівців для аграрного сектору економіки системою освіти України». Аналітична записка
"Відродження історичної пам’яті як інструмент відновлення української ідентичності на Донбасі". Аналітична записка
"Утиски релігійної свободи на тимчасово окупованих територіях як інструмент імперської політики Росії". Аналітична записка
"Проблеми українських місць пам’яті в Криму на прикладі музею Лесі Українки у місті Ялта і Ханського палацу у місті Бахчисарай". Аналітична записка