назад содержание вперед

ЗАКЛЮЧЕННЯ

Значимість продуманих, спланованих політичних рішень для руху України шляхом незалежності важко переоцінити. Цю теоретичну і практичну проблему специфічно відобразив ще М. Грушевський. У відомій праці "Хто такі українці і чого вони хочуть" він детально досліджує процес укладення Переяславських угод. Цей приклад говорить про існування передісторії проблеми. Методом історико-політичного аналізу М. Грушевський виявляє систему політичних інтересів та цілей українського визвольного руху, роль політичних лідерів, причини, що спонукали Україну до угод, розвиток політичної ситуації до та після цього історичного рішення. В цій книзі він послідовно проаналізував Переяславські угоди й документи, які їх супроводжували, тобто повністю розкрив процес підготовки та прийняття одного з найістотніших в історії України політичних рішень.

Ця традиція вітчизняного дослідження даної проблеми є класичним зразком розкриття механізму прийняття політичних рішень. Наше дослідження передбачало переведення аналізу проблеми в русло політології, не відкидаючи історичних фактів, історичних умов. Доцільне використання концепцій, ідей, напрацювань сучасної політології з метою дослідження політичного рішення як універсального феномена політичного життя, що проявляється системою закономірностей, незалежних від часу й місця дії, хоча в даному дослідженні ми обмежилися раціонально-демократичною моделлю держави.

В центрі уваги роботи був процес підготовки і прийняття політичного рішення, його формальне здійснення та неформальні моменти. Необхідно було зафіксувати й описати механізм цього процесу. Ми грунтувалися на такій структурі політичного рішення: оцінка ситуації - виявлення проблеми - її постановка й розробка - вибір мети й засобів - обговорення - прийняття рішення. Опис механізму конкретизує елементи структури через введення обов'язкових чинників: інформація, рівні рішення, групи тиску, переклад тексту рішення юридичною мовою, боротьба в парламенті тощо.

Такий підхід зумовив розуміння політичного рішення як процесу. Елементи його структури, послідовно розвиваючись, передають накопичену інформацію й вироблені команди один одному.

Проведена робота з вивчення процесу підготовки і прийняття політичного рішення дає змогу сформулювати висновки та рекомендації:

*1. Політичний розвиток незалежної України ставить проблему політичного рішення серед найактуальніших тем вітчизняної політології. Розкриття механізму прийняття рішення дає змогу науці, з одного боку, здійснювати критично-дослідницьку функцію щодо влади, тобто зменшувати долю таємних політичних ігор у демократичній державі, а з іншого - допомогти при вирішенні організаційних питань державної влади, тобто раціоналізувати механізм прийняття політичних рішень.

*2. В ході аналізу процесу прийняття політичного рішення наочно проглядається система політичних інтересів та цілей, які чи то панують, чи то підпорядковані існуючим в Україні політичним силам. Отже, політичне рішення виступає індикатором реальних політичних інтересів. Це дає змогу досить повно й системно підійти до визначення "груп тиску" в сучасній Україні як істотного чинника впливу на політичну діяльність, що, правда, лише формується. Система тиску на владу в Україні поступово набуває централізованого характеру за типом англійського трипартизму.

*3. Створення раціонального демократичного управління в незалежній Україні вимагає розробки системи прийняття політичних рішень. Що має характеризувати таку політичну систему? По-перше, необхідно звести до мінімуму елемент випадковості в політичному управлінні. Це можливо за умов, що прийняті рішення будуть обслуговувати не спонтанні проблеми, які виникають з волі випадку чи заради примхи парламентської фракції. Доцільно створити перспективний проект політичних і законодавчих реформ у державі. В ньому слід виділити першочергові проблеми, які необхідно вирішити, а також накреслити ближні та перспективні рішення.

По-друге, конче необхідне створення вітчизняної теорії політичних рішень з урахуванням історії, самобутності, політичної культури, традицій України. В цій теорії слід розкрити і проаналізувати процес прийняття рішень за всіма його складовими, по всій структурі. Теорія рішень повинна бути націлена на створення логічної схеми, що спирається на різні науки, досліджує факти політичної дійсності заради вирішення політичних проблем. У США теорія політичних рішень інтегрувала зусилля різних наук і, в першу чергу, політології, соціології, права, психології та математики.

Теорія рішень виконує на теоретичному рівні дві найважливіші функції в політичному управлінні: аналітичну і прогностичну. Тобто, при дослідженні ситуації передбачається адекватне рішення, його наслідки для демократії. Розроблена теорія політичних рішень дає змогу зафіксувати ряд моделей стандартних політичних ситуацій і систему рухомих показників, які адаптують модель до реально існуючої ситуації.

Зафіксовані стандарти політичної, соціально-психологічної поведінки та дій лідерів, партій, груп тиску дають змогу прогнозувати рішення з тим, щоб завдяки науці рекомендувати засоби запобігання патовим ситуаціям, прогнозувати і дати поради щодо подолання політичної кризи. Тобто, це ще одна можливість зробити ефективнішим законодавчий процес.

Теорія політичних рішень значно посилює технологію здійснення влади в демократичній державі. Раціоналізуючи діяльність політичної влади, теорія політичних рішень дасть змогу українській демократії розвиватися за кращими традиціями європейського світу.

*4. Необхідна й популяризація політичних рішень. Впровадження її в активне політичне знання сприяло б формуванню раціонально мислячих, відповідальних політиків, чого так бракує сучасному політичному Олімпу України.

Сподіваємося, що проведене дослідження, зроблені висновки й рекомендації привернуть до теми політичного рішення необхідну увагу наукової та політичної громадськості.
назад содержание вперед