Стаття з газети "Україна  і світ сьогодні",  № 24-25 (374-375) 23.06.2006

 

 

25.06.2006 22:19:21                 Олексій ВОЛОВИЧ

Нова інтеграційна доктрина Кремля

Після газової кризи на початку цього року термін «російської економічної експансії» став звичним не лише для країн СНД, а й для Західної Європи. Він втратив негативний відтінок і є констатацією існуючих реалій, тобто офіційної зовнішньополітичної доктрини Москви. При цьому російська економічна експансія на теренах СНД має виразний політичний зміст, оскільки здійснюється планомірно, за потужного сприяння з боку Кремля.

Основні ідеї російського економічного експансіонізму як своєрідної форми пострадянського неоколоніалізму були визначені наприкінці 2003 р. Анатолієм Чубайсом у вигляді концепції «ліберальної імперії». Об’єднавши після останніх виборів до Держдуми РФ законодавчу та виконавчу влади, російське керівництво отримало можливість активізувати зовнішньополітичну діяльність на європейському і євразійському напрямах. Сьогодні, по суті, Росія намагається відтворити себе як нову імперську державу у складі РФ, Білорусі, України й Казахстану. Створювана нині ЄЕП – це відносно замкнений простір, у якому Москва встановлюватиме ті або інші правила поведінки – спочатку економічні, а згодом і політичні. Проголошена Україною європейська інтеграція вступає в конфлікт з пріоритетним завданням Росії – побудови могутньої євразійської держави і протистояння процесам глобалізації світової економіки. У концепції національної безпеки РФ «посилення відцентрових процесів в СНД» віднесено до найбільших зовнішніх загроз поряд із розширенням НАТО та розповсюдженням ядерної зброї.

Встановлений у Росії після п’яти років перебування при владі президента Володимира Путіна контроль держави над економікою дає підстави говорити про те, що російський бізнес в Україні, особливо крупний, у деяких ситуаціях може виконувати політичні замовлення Москви, іноді навіть у збиток власним економічним інтересам. Російська влада намагається спрямувати інтереси російського бізнесу в Україні у річище політики Росії щодо України.

У планах відновлення Москвою імперської могутності Україні відводиться особливе місце. Йдеться про її планомірне повернення до сфери російського впливу поки на рівні створення ЄЕП. При цьому робиться все, щоб припинити процеси зближення України та ЄС і не допустити її вступу до НАТО. Низка криз у російсько-українських відносинах, інспірованих Москвою протягом останніх місяців, на нашу думку, має на меті максимально загальмувати європейську інтеграцію України, спираючись на проросійські політичні сили в Україні і насамперед на Партію регіонів. Проте, на наш погляд, характеристика ПР як абсолютно проросійської політичної сили є певним перебільшенням, оскільки аналіз списків цієї партії на останніх виборах до ВР свідчить про те, що регіонали не дуже зацікавлені в посиленні позицій російського капіталу в Україні, особливо на її Сході та Півдні.

Слід зазначити, що протягом 15 років незалежності недостатня увага в Україні приділялася питанню диверсифікації іноземного капіталу, недопущенню його домінування в стратегічних галузях економіки. У результаті політики протекціонізму адміністрації президента Леоніда Кучми експансія російського капіталу до нас здійснювалася набагато швидшими темпами, ніж залучення європейських інвестицій. Були зроблені безпрецедентні поступки Росії, зокрема в енергетичній та військово-політичній сферах, здійснювалася планомірна російська економічна експансія взамін надання політичної підтримки Кучмі та його оточенню в контексті внутрішньополітичних процесів.

За підрахунками фахівців, до березня 2005 р. російський капітал придбав близько 70% акцій провідних українських підприємств, посилив позиції в нашій банківській сфері тощо. Практика українсько-російських відносин у період правління Кучми свідчить, що їх розвиток сприяв перетворенню України на «провінцію» новітньої російської імперії.

Досягнення певного рівня взаєморозуміння керівних кіл обох держав відбувалося не в останню чергу завдяки поступливості українського керівництва, його схильності до компромісів і готовності шукати будь-які варіанти рішень у спірних ситуаціях, часто за рахунок національних інтересів, щоб тільки не загострити ситуацію. Про це свідчить, наприклад, «поступливість» Кучми, який дав згоду на реверсне використання нафтопроводу «Одеса-Броди». Відтак Росія отримала можливість остаточно монополізувати постачання енергоносіїв в Україну, створити передумови для реалізації проекту створення ЄЕП, дистанціювати Україну від ЄС і, як наслідок, одержати додаткові можливості для свого позиціонування як третього центру впливу у світі після США і ЄС.

Усі подальші кроки Кремля щодо України – газовий шантаж, м’ясо-молочне протистояння, обмеження експорту труб, алкогольних напоїв, втручання у виборчий процес, підігрівання антинатовських настроїв у Криму та на Сході – все це лише шматочки м’яса та цибулі, які нанизують на шампур нової стратегії російської експансії. Та чи вийде смачний для Москви шашлик, якщо полум’я протистояння між двома нашими державами жваві «козачки» путінського оточення занадто роздмухають?

 


Адреса матеріалу: http://www.uwtoday.com.ua/articlea.asp?Lid=1&NID=1941&JID=173