назад содержание вперед

Леонід ГОЛОПАТЮК,
полковник, Перший заступник начальника
Центру військового співробітництва і верифікації
Генерального штабу Збройних Сил України

4.4. РОЛЬ ОБ'ЄДНАНИХ ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ НА ЧОРНОМУ МОРІ

Завдяки особливостям свого геополітичного положення, Чорноморський регіон був і залишається у фокусі зіткнення інтересів різних держав. Стратегічне значення регіону полягає, насамперед, в тому, що через нього пролягають важливі транспортні комунікації, які поєднують цивілізаційні центри Європи.

Внутрішні міжетнічні та міжконфесійні протиріччя, процес створення нових державних інституцій, розробки нової законодавчої бази, встановлення демократичного контролю над збройними силами, в значній мірі ускладнюються стрімким переходом до ринкової економіки. Ці протиріччя можуть бути вкрай небезпечним для розвитку демократичних реформ, якщо вони не будуть вчасно вирішені політичними та демократичними шляхами. Причини, що зумовлювали локальні конфлікти національного, етнічного і релігійного характеру в регіоні не втратили актуальності й нині, породжуючи нові, жорстокі прояви, такі як міжнародний тероризм, організована злочинність, розповсюдження зброї, незаконний обіг наркотиків, міграція населення, проблеми біженців та забруднення навколишнього середовища.

Безумовно, одним з найбільш ефективних шляхів подолання згаданих протиріч, а, відповідно, і покращання військово-політичного клімату не тільки в Чорноморському регіоні, але й в цілому в Європі, є створення регіональної чорноморської системи колективної безпеки.

Ініціатива про заходи довіри і безпеки (ЗЗДБ) на Чорному морі була висунута Україною ще у 1993 році. В подальшому вона розроблялася всіма шістьма чорноморськими державами (Україна, Румунія, Грузія, Росія, Туреччина, Болгарія). Ця ініціатива стосувалася розробки та впровадження заходів зміцнення довіри і безпеки в галузі військово-морської діяльності цих країн в чорноморському басейні.

Пріоритетним напрямом розвитку співробітництва в цій галузі, безумовно, є створення системи колективної безпеки у Чорному морі.

Основними функціями системи колективної безпеки у Чорному морі, на наш погляд можуть бути:

об'єднання зусиль щодо збереження стабільності у регіоні Чорного моря;

забезпечення безперешкодної роботи існуючих та перспективних транспортно-енергетичних коридорів;

спільна реалізація міжнародних акцій військового і гуманітарного характеру з локалізації та ізоляції зон конфліктів в басейні Чорного моря, що проводяться під егідою ООН або ОБСЄ;

інформування про аварії морських суден (літальних апаратів), наслідки яких являють собою, або можуть явити загрозу забруднення територіальних вод, економічних зон, повітряного простору та прибережної смуги однієї із сторін.

Спільне географічне розташування держав Чорноморського і Балканського регіонів та, пов'язана з цим тісна економічна кооперація, яка набуло особливого значення та розмаху після розпаду Варшавського Договору, зумовлюють Україну спрямовувати її політику на розбудову добросусідських відносин та налагодження регіонального співробітництва. Зважаючи на це, співпраця у військово-морській галузі, на мій погляд, має стати одним з найперспективніших напрямів міжнародного військово-політичного співробітництва, особливо, з огляду на перспективу створення в регіоні Чорного моря нових транспортних та енергетичних коридорів, зокрема, коридору для транспортування на світовий ринок каспійської нафти.

В цьому контексті, концепція створення багатонаціонального оперативного з'єднання ВМС "за викликом" у Чорному морі (Вlасk Sеа Naval Cooperation Task Group, (БЛЕКСІФОР/BLACKSEAFOR) являє собою один із варіантів втілення елементу подібної системи колективної безпеки. Вперше дана ідея була оприлюднена Туреччиною у квітні 1997 року.

У грудні 1997 року в Брюсселі, під час роботи військового комітету за участю начальників генеральних штабів НАТО та України, на порядок денний було винесено це питання. В результаті обговороння цього питання, сторонами досягнуто порозуміння у тому, що необхідно вивчити можливість створення миротворчих сил у Чорному морі схожих на Балтійську флотилію. Зважаючи на значимість Чорного моря та його близькість до потенційно нестабільних районів, сторони виявили позитивних поглядів щодо створення таких сил за участю чорноморських країн.

У травні 1998 року у Брюсселі на нараді начальників генеральних штабів НАТО начальником ГШ ЗС Туреччини було заявлено про початок контактів щодо створення багатонаціональних сил у Чорному морі та намір у найближчі місяці запросити до себе і провести першу зустріч представників чорноморських країн на рівні фахівців.

Передбачалось, що до складу сил будуть входити тільки країни, які мають вихід у Чорне море, а саме: Болгарія, Грузія, Російська Федерація, Румунія, Туреччина та Україна, оскільки ця особлива ідея cпирається на положення конвенції Монтрьо. Беручи до уваги, що проведення технічного обслуговування та ремонту з'єднання пов'язане із фінансовими проблемами, постійна діяльність таких сил вважалась малоймовірною. Висловлювались думки про доцільність їх використання один-два рази на рік.

20-21 жовтня 1998 року у м. Анкара було проведено перший раунд багатосторонніх експертних консультацій щодо створення на Чорному морі військово-морського з'єднання "за викликом" (BLACKSEAFOR). Під час цієї зустрічі представники шести причорноморських держав обговорювали концептуальні підходи щодо створення "сил за викликом", параметри цього з'єднання, зони застосування та політичної засади їх функціонування. В результаті активної діяльності експертів було здійснено: погодження на експертному рівні проекту концепції БЛЕКСІФОР/BLACKSEAFOR ; досягнуто домовленості щодо передачі повноважним органам влади держав-учасниць згаданої концепції з метою її оцінки та подальшого затвердження; досягнуто домовленості щодо наступної зустрічі експертів.

На подальших консультаціях під час наступних раундів багатосторонніх зустрічей експертів, проводилася робота над проектами меморандуму про взаємопорозуміння між сторонами (юридичною основою діяльності БЛЕКСІФОР/BLACKSEAFOR ), положенням про комітет командувачів ВМС країн-учасниць (BSNC), організаційною структурою та основними засадами функціонування групи планування БЛЕКСІФОР/BLACKSEAFOR. Також планувалось представити експертів, що увійдуть у групу планування та започаткувати її роботу.

На наш погляд, головною метою створення та функціонування з'єднання є підтримання та розвиток дружби, доброї волі та взаєморозуміння між державами чорноморського регіону; підтримання миру та стабільності в регіоні, розвиток співробітництва та взаємосумісності між флотами.

Основними завданнями згаданого з'єднання мають стати:

· пошуково-рятувальні операції;

· контроль судноплавства;

· операції з надання гуманітарної допомоги;

· боротьба з мінною загрозою;

· операції щодо захисту навколишнього середовища;

· обмін візитами доброї волі;

· Інші завдання, погоджені країнами-учасницями.

Всі рішення стосовно діяльності БЛЕКСІФОР/BLACKSEAFOR мають прийматися за умови спільної згоди країн-учасниць.

Діяльність БЛЕКСІФОР/BLACKSEAFOR має здійснюватися у відповідності до принципів Статуту ООН. БЛЕКСІФОР/BLACKSEAFOR також може бути використаним в операціях, що проводить ООН чи ОБСЄ.

Організаційна структура БЛЕКСІФОР/BLACKSEAFOR.

Військово-морським з'єднанням "за викликом" є тактична група кораблів.

До складу БЛЕКСІФОР/BLACKSEAFOR входять військові кораблі держав чорноморського регіону.

БЛЕКСІФОР/BLACKSEAFOR складається з одного флагманського корабля і 4-6 кораблів від шести чорноморських держав, які діють під єдиним командуванням.

БЛЕКСІФОР/BLACKSEAFOR періодично проводить фазу активного використання у Чорному морі під командуванням комітету.

Рішення на проведення активної фази приймається консенсусом членів комітету командувачів ВМС чорноморських держав (BLACK SEA NAVAL COMMITTEE - BSNC).

Активна фаза дій БЛЕКСІФОР/BLACKSEAFOR проводиться один раз на рік.

Основні класи військових кораблів, що входять до БЛЕКСІФОР/BLACKSEAFOR такі: фрегат (есмінець), корвет (патрульний катер), тральщик, десантні кораблі, допоміжні кораблі.

БЛЕКСІФОР/BLACKSEAFOR застосовується головним чином у Чорному морі, але при досягненні консенсусу держав-учасниць, воно може діяти поза його межами.

Управління та керівництво

Планування оперативного використання з'єднання проводиться оперативним командуванням (ОРСОМ).

Оперативне керівництво з'єднанням здійснює флагманський офіцер, призначений від держави, до якої належить командир з'єднання.

Безпосереднє керівництво з'єднанням здійснює тактичне командування (ТАСОМ).

Планування

Група планування включає по 1-2 офіцера від кожної держави.

Група планування спільно з командиром з'єднання, який буде керувати у наступному році, завчасно подає на затвердження BSNC програму на рік та програму активної фази.

Командир з'єднання та його штаб проводять планування у період планування.

Планування включає: підготовку та доведення до виконавців оперативних завдань; часткові цілі та програму на рік; координацію забезпечення; координацію портових візитів, портових послуг, використання можливостей у бойовій підготовці.

Командування та штаб з'єднання

Командиром з'єднання призначається військово-морський офіцер однієї з держав Чорноморського регіону, які направляють свої кораблі до складу з'єднання. Призначення проводиться на основі ротації. Командира з'єднання повинен мати звання капітана 1 рангу та вище.

Штаб з'єднання комплектується з офіцерів кожної держави. Командир з'єднання зі спеціально призначеною комісією проводить експертизу району проведення активної фази.

Зв'язок

За організацію зв'язку відповідають держави-учасниці. Для зв'язку у середині з'єднання використовується мінімальна кількість засобів зв'язку. Мова спілкування - англійська.

Забезпечення.

За забезпечення своїх кораблів відповідають держави-учасниці.

Зміни до програми на рік вносяться згідно з відповідним рішенням BSNC.

Передбачається, що на першому етапі оперативне з'єднання (ОЗ) ВМС буде функціонувати на зразок колишнього ОЗ ОВМС НАТО в Середземному морі "за викликом" (або військово-морської балтійської ескадри "BALTRON"), тобто в разі необхідності.

На сьогодні, за результатами чисельних зустрічей на рівні експертів розпочато роботу по підготовці проектів: Меморандуму про взаєморозуміння/Угоди про створення БЛЕКСІФОР/BLACKSEAFOR; керівних положень для роботи Комітету командувачів ВМС країн-учасниць; організаційної структури та засад функціонування групи планування БЛЕКСІФОР/BLACKSEAFOR ; угоди про статус ВМС сторін.

Не виключено, що оперативне з'єднання ВМС "за викликом" у Чорному морі може розглядатись у майбутньому як морський компонент багатонаціональних миротворчих сил Південно-Східної Європи.

СТРУКТУРА
прийняття рішення та планування
застосування БЛЕКСІФОР/BLACKSEAFOR

Участь у багатонаціональному з'єднанні ВМС у Чорному морі сприятиме:

· розширенню відкритості та зміцненню довір'я між Чорноморськими державами;

· зміцненню ролі України як могутньої морської держави та її міжнародного авторитету;

· впливу України на розвиток міжнародного морського права у регіоні;

· розширенню можливості Військово-Морських Сил України удосконалювати свій вишкіл та здатність до участі у гуманітарних і морських миротворчих операціях.

При цьому, слід зазначити, що створення таких сил повинно базуватися на:

· відкритості для вступу до них інших країн регіону та врахуванні їх інтересів;

· не спрямованості проти третіх сторін;

· загальноприйнятих міжнародних нормах та принципах, насамперед, транспарентності у воєнно-політичній діяльності.

Керівництво Збройних Сил України розглядає створення БЛЕКСІФОР/BLACKSEAFOR як практичний внесок до зусиль, спрямованих на підтримання регіонального співробітництва на Чорному морі, зміцнення взаємної довіри та стабільності. Водночас, згадане співробітництво ні яким чином не повинно розглядатися як протиставлення, або виклик Росії чи НАТО. Політика країн-членів у цій сфері повинна зводитися до того, щоб розвивати відносини і з Росією, і з НАТО, і з іншими державами на основі принципів рівності і взаємної вигоди.

Необхідно докласти чимало зусиль, щоб виключити небезпеку перетворення відносно стабільного регіону в зону нових конфліктів і ліній протистояння недавніх партнерів. Особливо обережними треба бути при прийнятті рішень щодо застосування в регіоні миротворчих сил, тому що певні політичні кола не перестають нагадувати про можливі значні втрати серед миротворців, які можуть бути задіяні в зонах конфліктів. Звичайно, створення багатонаціонального з'єднання ВМС у Чорному морі та системи колективної безпеки в цілому це тривалий, складний процес, практична реалізація якого можлива лише за умови прийняття відповідного політичного рішення та законодавчого врегулювання пов'язаних з цим процесом питань.
назад содержание вперед