Генерал-лейтенант
Олександр Бєлов

ПОДОБАЄТЬСЯ ЦЕ КОМУСЬ ЧИ НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ,
АЛЕ МИ БУДЕМО ГОВОРИТИ ТЕ, ЩО ДУМАЄМО

У жовтні мине п'ять років, як Національний Інститут стратегічних досліджень України (НІСД) став провідною науково-аналітичною установок) Ради національної безпеки і оборони України. Недавно Інститут по-своєму відзначив наближення цієї дати: представив на суд колег і журналістів монографій “Україна-2000 і потім: геополітичні пріоритети і сценарії розвитку”. Після презентації книги кореспондент ДІНАУ зустрівся з директором інституту, главою комісії з питань Інформаційної безпеки України Олександром Бєловим.

Ваш інститут створювався, як кажуть, з нуля. Hi в Радянському Союзі, ні тим більше в Україні академічних структур, схожих на вашу, не існувало. 3 чого все починалося?

— Ідея створення нової структури зародилася на початку 199І року з активною участю керівників української і російської академій наук академіків Бориса Патона і Гурія Марчука, У Новосибірську, де підібрався непоганий колектив дослідників, молодим ученим запропонували “пограти думкою", поміркувати, над питаннями стратегічного розвитку країни і цивілізації. А в грудні 199І року президент HAH України ухвалив рішення про створення академічного інституту стратегічних досліджень. Його директор-організатор, член-кореспондент Національної академії наук України Сергій Пирожков нині очолює Національний інститут українсько-російських відносин, А в жовтні 1994 року НІСД стає провідною науково-аналітичною установою Ради національної безпеки i оборони України.

— Наскільки ваша дослідницька робота є незалежною від політичної кон'юнктури, від бажання або небажання властей мати об’єктивні дані з тієї чи іншої стратегічної проблеми?

— Ви були в нас на презентації монографії “Україна-2000 i потім...” Ви бачили, яка там розгорілася полеміка, як вільно висловлювалися думки з надзвичайно гострих питань. У нас принцип простий: подобається це комусь чи ні, ми будемо говорити те, що вважаємо за потрібне, те, що думаємо. I при цьому не просто фіксувати ті чи інші недоліки, а й пропонувати шляхи вирішення проблеми. Причому, ми не тільки підказуємо алгоритм, а й намагаємося йти далі — беремо участь у реалізації свого проекту. Наприклад, у травні минулого року Президент України підписав указ, який забезпечує новий підхід до вирішення проблем соціально-економічного розвитку Севастополя, Ви знаєте, що це місто практично за всіх часів перебувало на дотаціях держави. Указ по-новому будує взаємозв’язок Державного бюджету з міським і навпаки. Так ось, можна сказати, що появу цього указу ініціював наш інститут. Наші співробітники рік працювали в Севастополі пліч-о-пліч з міською владою — готували пропозицію для Ради національної безпеки i оборони. Можна сказати, що в такому ключі ми працюємо всі останні роки.

— Криваві події на Балканах змусили багатьох ще серйозніше подивитись на етнічні проблеми в Криму. Наскільки обґрунтовані побоювання, що події на півострові раптом почнуть розвиватися за “югославським сценарієм”?

— Наш інститут сьогодні не має в своєму розпорядженні матеріалів, які давали б привід для таких побоювань. А в Криму функціонує до того ж філія нашого інституту. Небезпека існує в іншому. Якщо уважно розібратися в тих конфліктних ситуаціях, які виникали в Криму за останні роки, коли були дуже неприємні сутички i навіть жертви серед кримських татар, то можна помітити, що в них одна першопричина: складне соціально-економічне становище, на яке нашаровуються специфічні проблеми кримських татар. Україна в цій сфері зробила безпрецедентні кроки: практично в односторонньому порядку взяла на себе всі витрати, пов’язані! з поверненням на півострів депортованого народу, — i матеріальні, і фінансові, певною мірою навіть політичні. За останні роки сюди повернулися близько 250 тисяч кримських татар. Необхідно нині вирішувати проблеми отримання ними українського громадянства, працевлаштування, вільного розвитку культури, віросповідання. Не секрет, що переважна більшість безробітних серед кримських татар — це представники інтелігенції. Ось саме це i становить головну небезпеку несприятливого розвитку ситуації в Криму. Якщо, звичайно, додаткову небезпеку для нашої держави не буде принесено ззовні. Як це ми можемо спостерігати на прикладі подій у Дагестані.

— Ви є главою підкомісії з питань функціонування Чорноморського флоту РФ і його перебування на території України, змішаної українсько-російської комісії зі співробітництва. Як ви оцінюєте нинішній рівень взаємодії ЧФ i BMC України? Чи є підстави передбачати, що в перспективі флот з яблука розбрату перетвориться на своєрідний каталізатор процесу інтеграції двох країн не тільки на морі, а й на суші?

— Так, все до цього і йде, якщо уважно простежити за розвитком ситуації. Давно вже закінчився .період повного несприйняття одне одного, якщо мати на увазі флоти, коли їхні командувачі на дух один одного не переносили. Цьому сприяли не тільки тривала робота дипломатів, а й поступове усвідомлення того факту, що ми існуємо як дві незалежні держави. i це зовсім не заважає нам розвивати інституції, властиві державі: збройні сили, флот, державну мову тощо. Я думаю, що військові моряки можуть незабаром розраховувати на серйозну взаємодію в миротворчих операціях, та й у повсякденному житті. Зокрема, на останньому засіданні змішаної українсько-російської комісії з питань розміщення i функціонування ЧФ, на якому були присутні два прем'єр-міністри, порушувалися цікаві проблеми розширення взаємодії флотів на рівні командувань, Тут, у Севастополі, народилася ідея: чому б командуванням флотів не обмінюватися перспективною інформацією, пов'язаною з тривалими прогнозами розвитку ситуації в регіоні. Тобто мова йде про те, щоб ми стали відкритішими одне для одного. Це — серйозна перспектива.

Бєлов О. Подобається це комусь чи не подобається, але ми будемо говорити те, що думаємо//Галичина.-1999.-9 жовтня.