Розділ II
 
АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
У РІЗНИХ СУСПІЛЬНИХ СФЕРАХ
 
1. ПОЛІТИЧНА БЕЗПЕКА ТА ОЦІНКА ЇЇ СТАНУ


Політика безпеки у політичній сфері визначається як функція держави щодо забезпечення захищеності життєво важливих політичних інтересів суспільства (особистості, соціальних верств, спільноти в цілому) від внутрішніх та зовнішніх загроз, а також як сукупність необхідних для цього заходів.

На основі експертного опитування, проведеного у Національному інституті стратегічних досліджень із залученням фахівців центральних органів державної влади та інститутів НАН України, було здійснено оцінку системи національних політичних інтересів України та визначено їхній пріоритетний ряд. Аналіз результатів опитування показав, що пріоритетний ряд політичних національних інтересів у 1996 р. був таким:

1. Забезпечення суспільної стабільності та злагоди, ненасильницького розв'язання внутрішніх суспільних конфліктів.

2. Законодавче та організаційне забезпечення ефективного функціонування механізму державної влади.

3. Реалізація політичних інтересів особи та соціальних груп, у тому числі опозиції, через формування демократичної системи політичних інститутів, підвищення політичної культури народу.

4. Підвищення авторитету всіх гілок влади, забезпечення високого рівня довіри населення до владних структур.

5. Забезпечення демократичної спадкоємності системи правління та політичного режиму, внутрішньої та зовнішньої політики.

6. Поширення в суспільній свідомості ідей патріотизму, солідарності, спільної історичної мети та історичної долі.

7. Зміцнення політичної волі владних структур, культивування державницької ідеології.

Специфіка проблеми політичної безпеки на вітчизняних теренах полягає в тому, що йдеться про безпеку в умовах перехідного суспільства. У політичній сфері сучасної України відбувається апробація (як дискурсивна, так і практична) різних, іноді протилежних, моделей подальшого розвитку суспільства і держави. Ось чому установки системи національної безпеки, що зорієнтовані на збереження стабільності, часто вступають у протиріччя з динамікою ідеологічного й політичного життя.

Протягом 1994-1996 рр. у політичній сфері українського суспільства неоднаразово виникали загрози його стабільності. Можна визначити чинники, які становили реальну загрозу виникнення політичної кризи. Вказані обставини були серйозним іспитом як для політиків, так і для широкого загалу населення, що відбивалося у громадській думці в Україні. Але жодного разу передкризові ситуації не спровокували загальну політичну кризу українського суспільства. Вміння центральних органів влади нейтралізувати загрози політичній стабільності, безумовно, є реальним здобутком останніх років.

Структура загроз політичній стабільності. Загальною загрозою політичній стабільності залишається ситуація, що склалася в економіці України. Тривале падіння обсягів виробництва, хронічні борги щодо зарплатні, зниження рівня життя населення провокують радикальні настрої, страйки, зростання популярності ультралівих політичних сил. Це призводить до накопичення нерозв'язаних проблем і незадоволення в масах політикою центральних органів влади, ностальгії за колишнім "добробутом". Неабиякий дестабілізуючий вплив має сила інерції попередніх політико-ідеологічних настанов, неприхована заклопотаність деяких "публічних політиків" передусім власним збагаченням.

Інші дестабілізуючі чинники такі.

Ось як оцінює громадськість виконавчу владу: сильною її вважають лише 10,3 % експертів, слабою - 66,7 %, справедливою - 15,3 % несправедливою - 55,8 %, гуманною - 19 %, негуманною - 48,3 %, компетентною - 19,7 %, некомпетентною - 48,7 %, демократичною - 20,2 %, недемократичною - 41,5 % (дані надано службою SOCIS-Gallup).

Соціологічні опитування відзначають тенденцію відмежування як виконавчої, так і законодавчої гілок влади від проблем народу. Лише 2 % опитаних відзначили, що законодавча та виконавча гілки влади у своїй діяльності враховують їхні інтереси, 71,3 % - що влада у своїй діяльності на їхні інтереси зовсім не звертає уваги. Як свідчать ці дані, державна влада має вкрай низький рівень довіри у населення.

Державна влада та населення перебувають у стані латентного конфлікту. Сучасна влада в очах громадської думки позбавлена сили й авторитету, які могли б стати запорукою подолання кризових тенденцій у суспільстві, його консолідації навколо ідей державотворення.

На думку опитаних, реальну владу в Україні мають: мафія, злочинний світ, "тіньовики" - 34,9 %, корумпована державна бюрократія - 22,9 %, фінансисти, бізнесмени і підприємці - 12,1 %, Адміністрація Президента України - 7,3 %, комуністи - 4,3 %, Верховна Рада України - 3,3 % (дані надано службою SOCIS-Gallup). Наведені дані вказують на дезінтеграцію державної влади, на привласнення базових державних функцій сублегальними владними структурами, на поглиблення дистанції між людиною та державою. В суспільстві руйнуються комунікативні структури: влада не може донести до населення зміст і мету реформування суспільства, а населення не може донести до влади зміст своїх побоювань за майбутнє.

Не виконують роль посередника між державою й населенням політичні партії. На запитання "з якими політичними силами Ви пов'язуєте свої надії на краще майбутнє?" майже 60 % відповіли "з жодними" або не визначились у цьому питанні. Тобто для більшості населення такий важливий елемент громадянського суспільства, як політичні партії не є легітимним представником їхніх інтересів.

Крім внутрішніх загроз політичній безпеці України, були і залишаються зовнішні.

Серед зовнішніх загроз у політичній сфері експерти виділяють: стратегічну невизначеність можливостей багатовекторної зовнішньої політики; неврегульованість міжнародно-правових відносин України з деякими сусідніми державами та експансіоністські зазіхання деяких політичних сил в них; економічна залежність від міжнародних фінансових інституцій та монополізм у постачанні паливно-енергетичних ресурсів в Україну; відсутність чіткої стратегічної програми інтегрованості в існуючі міжнародні системи колективної безпеки; поширення закордонних деструктивних антидержавних ідеологічно-пропагандистськіх матеріалів тощо.

Результати експертного опитування показали, що найбільш небезпечними у політичній сфері у 1996 р. були:

1. Корупція та протекціонізм у державних структурах.

2. Низька ефективність державного контролю за виконанням прийнятих рішень.

3. Експансіоністські зазіхання частини політичних кіл Російської Федерації.

4. Економічна залежність від інших країн.

5. Соціальна нестабільність у суспільстві.

6. Економічна залежність від міжнародних фінансових кіл.

7. Недосконалість законодавства, протиріччя між різними законодавчими актами та гілками влади.

8. Відсутність чіткого розподілу прав і функцій центральної та місцевої влади, державних органів на місцях та органів місцевого самоврядування.

9. Некомпетентність та безвідповідальність державних службовців.

10. Недостатня кваліфікація професійних політиків.

11. Відсутність системного аналізу управлінських рішень з точки зору їх обгрунтованості, способу реалізації та суспільних наслідків.

12. Недосконалість виявлення політичних інтересів різних соціальних груп внаслідок невизначеності соціальної бази політичних партій.

13. Невизначеність правового статусу політичної опозиції, її стосунків з владою.

14. Ускладнення з реалізацією громадянських прав етнічних меншин (у тому числі культурних, релігійних, освітніх, мовних тощо).

15. Недостатня розробленість ідеології "політичної нації", відсутність ефективних ідеологічно-пропагандистських моделей суспільної солідарності та спільної історичної мети.

16. Низький рівень правової культури, правовий нігілізм населення України.

Загрожує політичній безпеці України все те, що ускладнює або унеможливлює реалізацію національних політичних інтересів і ущемлює суверенітет держави, права та свободи особистості.
 
 
 


© 1997 НІСД webmaster@niss.gov.ua