122

зустрічі  в  Нью-Йорку,  сторонами  була  підписана  угода  про державний устрій БіГ, яка
передбачала  наявність  в  Боснії  єдиного  президента  та проведення вільних виборів. 29
вересня 1995 року НАТО почало формувати миротворчі контингенти ООН. 1 листопада 1995
року  на  американській  військовій  авіабазі  Райт-Паттерсон,  що  поблизу  Дейтона (штат
Огайо) розпочались переговори про повне мирне врегулювання боснійського конфлікту та
післявоєнний  устрій    Боснії.  Інтереси  боснійських  сербів  на  переговорах  в  Дейтоні
представляв президент СРЮС, Мілошевич.

 У  відповідності  з  Дейтонськими  угодами,  БіГ  залишалась  єдиною  державою,  що
складалась з двох суб’єктів: Мусульмано-Хорватської Федерації (51% території країни) і
Республіки Сербської (49%) з єдиними федеральними інститутами влади. Сараєво відходило
до   Мусульмано-Хорватської   Федерації,   а   місто   Горажде  передбачалось  зв’язати  з
Федерацією  спеціальним  коридором.  У  відповідності  з  мирною  угодою  через  9 місяців
повинні  були  проведені  вільні і справедливі вибори єдиного президента і законодавчих
органів обох учасників конфедерації, а також місцевих органів влади.

Дейтонські угоди зобов’язували сторони завершити виведення усіх своїх військ за
лінію  припинення  вогню  протягом  30  днів  і  встановлювали  демілітаризовані  зони  для
роз’єднання ворогуючих сторін шириною в 2 км по обидва боки від лінії припинення вогню.
Згідно  з  угодами,  забезпечення  їх  реалізації  та  зміцнення  миру  покладалось  на 60-ти
тисячний контингент Сил IFOR, котрі мали діяти під командуванням НАТО [39].

Мал.

Підписання Дейтонських угод в грудні 1995 року в Парижі не завершило, а тільки
поклало початок процесу закріплення миру в Боснії.
результати  боснійського конфлікту. Цей результат являє собою досягнення компромісу
трьох ворогуючих сторін. В цьому конфлікті немає переможців і переможених. В ньому
кожна  із  сторін  досягла  своєї  мети,  але  тільки  до певної міри. Мусульмани відстояли
незалежність    Боснії    і    Герцеговини,    але    замість    унітарної    держави    отримали
напівконфедеративний устрій. Серби досягли конфедеративних стосунків з Мусульмано-
Хорватською Федерацією, але не змогли приєднатись до оновленої Югославської Федерації.
Тільки хорвати опинились найближче до своєї початкової мети. Вони хотіли щоб БіГ була
незалежною  і  вона  стала  такою.  Боснійські  хорвати  хотіли  федеративних  стосунків  з
мусульманами в складі республіки при збереженні конфедеративних відносин з Хорватією і
отримали їх.

Дейтонські угоди остаточно закріпили

Отже,  підсумовуючи  огляд  розвитку  конфліктів  другого  рівня  на  комуністичному
просторі, слід зазначити найбільш типові для них особливості.

1.  Незважаючи  на  те,  що  всі  ці  конфлікти  є  внутрішні,  суб’єктами  яких  були
новоутворені  держави  та  їх  провінції,  основною  типовою  рисою  для  них  є  втручання


First Page Previous Page Next Page